Гра в слова з окупованими територіями

7.8т

Не переплутати деокупацію з "ефективною неконтрольованістю" та не обміняти права людини на торгівлю, - пише Лариса Волошина в своєму блозі на Newsru.

Після того як в окупованому Сімферополі ФСБ намагалася допитати адвоката Миколу Полозова, буквально наступного дня під час незаконного обшуку в домі Сейрана Салієва, були затримані кримські адвокати Еміль Курбедінов та Емед Семедляєв. В офісі Курбедінова та за місцем його проживання проведено обшуки. Окупанти висувають йому звинувачення у публічній пропаганді та демонстрації екстремістських матеріалів. І Полозов, і Семедляєв, і Курбедінов представляють у суді інтереси Ахтема Чийгоза та Ільмі Умєрова, яких переслідують за їхню проукраїнську позицію.

Репресії проти адвокатів прямо пов'язані з "кримськотатарським питанням". Сумнівів в цьому нема. За словами Миколи Полозова, слідчі намагалися допитати його щодо адвокатської роботи з Ільмі Умєровим. Такі дії порушують базові права людини та заборонені законом. Можна довго говорити про те, що Російська Федерація встановила в Криму винятковий режим, порівнянний хіба що з Чечнею. Навіть для авторитарної Росії, порядки, які панують на окупованому півострові, – це занадто. Можна навести сотні відомих прикладів репресій проти кримчан і все одно цього буде замало, щоб описати повну картину того, що відбувається там. Але мені хотілося б говорити про інше. Про права людини та роль держави в захисті прав її громадян, які залишилися на окупованих територіях.

В опублікованому нещодавно на сайті Міністерства з питань тимчасово окупованих територій посібнику нам докладно пояснили, що на території Криму та в окремих районах Донецької і Луганської областей діють різні правові режими. Якщо Крим є безумовно окупованим, адже там країна-окупант встановила свої суди та органи влади, то з Донбасом все інакше. На сході країни у неконтрольованих Україною районах встановлена зона "ефективного контролю Російської Федерації". Тепер цим модним словосполученням козиряють українські чиновники, коли їм хочеться пояснити, чому з ОРДЛО не припинений залізничний рух, іде жвава торгівля та обмін товарами, чому не ухвалюється закон про окуповані території. Вже на сьогодні товарообіг між контрольованою і неконтрольованою територіями досяг довоєнного рівня. "Україна несе відповідальність за дотримання прав людини на територіях ефективного контролю РФ", - пояснюють нам владні представники, посилаючись на резолюцію ПАРЄ від 12 жовтня 2016 року.

Якщо ми звернемося до тексту резолюції, який міститься на сайті інформаційного управління Апарату Верховної Ради України, то ми дізнаємося, що Парламентська асамблея Ради Європи в ухваленій резолюції "Щодо системних порушень прав людини на українських територіях, не підконтрольних українській владі", постановила, що оскільки так звані "ДНР" та "ЛНР", створені, підтримуються та ефективно контролюються Російською Федерацією - відповідальність за них повністю несе саме вона. "Відповідно до міжнародного права, Російська Федерація, яка де-факто здійснює контроль над цими територіями, несе відповідальність за захист їхнього населення. Росія, таким чином, повинна гарантувати дотримання прав людини всім жителям Криму та "ДНР" і "ЛНР", — зазначено в документі ПАРЄ. Тобто, європейські парламентарі покладають всю відповідальність на країну, котра вчинила агресію проти суверенної української держави та утримує зараз у неволі українських громадян. А українські чиновники беруть на себе підвищені зобов'язання із захисту прав мешканців неконтрольованого Сходу.

І тут виникає питання: як Міністерство з тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб збирається відповідати за права людини на неконтрольованому Сході? Ведуться суперечки навколо стратегії реінтеграції тимчасово неконтрольованих територій Донецької та Луганської областей, щодо програми Уряду, яка нещодавно була затверджена Кабміном.

Експерти кажуть про особливості економічних відносин з окремими районами Донбасу. Активісти намагаються перекрити залізничну колію та припинити постачання товарів за зразком кримської товарної блокади. Генпрокуратура відкриває проти них за це кримінальне провадження. Одне слово, правове життя вирує. Промовки про необхідність забезпечити права мешканців ОРДЛО завжди ведуть до розмов про послаблення пропускного режиму та розширення списку дозволенних для ввезення товарів. Правовою риторикою тут прикриваються питання суто господарські та торговельні.

Розмежування територій на "окуповані" та "ефективно контрольовані" має безпосередній стосунок до торгівлі та грошей. В такому підході є величезна небезпека. Адже по-справжньому фундаментальні поняття підміняються побутовою буденністю. Скільки разів ми чули про пенсіонерів з ОРДЛО та їхні пенсії, про вугілля та податки, які вигідно збирає Україна з підприємств, що працюють на тих територіях? А скільки про відсутність адвокатської роботи та неможливості захистити права незаконно затриманих "спецслужбами Д/ЛНР" українських громадян?

Ми не дарма почали нашу розмову з подій в окупованому Криму. З початку російської агресії проти України регулярно чути про порушення прав людини на півострові. Ми отримуємо інформацію про переслідування, тиск, обшуки та арешти з недержавних структур. Завдяки роботі адвокатів стають відомими антиправові подробиці судових справ проти українських громадян - кримчан. Все, що ми знаємо про Крим, – це результат діяльності Меджлісу кримськотатарського народу та груп активістів. Але нічого подібного ми не чуємо з "ефективно контрольованих РФ" територій ОРДЛО. У нас немає жодних системних свідчень про те, як у дії виглядає "режим ефективного контролю РФ". Суцільне безправ'я там стало реальністю, про яку майже не згадують. По аналогії з Кримом неважко зрозуміти, в якому жахітті перебувають зараз мешканці окремих районів Донецької та Луганської областей. Там немає адвокатів, немає сталих потужних структур на кшталт Меджлісу, які б могли забезпечити підтримку та вчасне інформування про реальний стан справ. В ОРДЛО, на відміну від Криму, немає жодних правових структур. Відсутні навіть бутафорські російські суди та закони. Є тільки озброєні бандити та наші громадяни, які повністю беззахисні перед ними.

Якщо ми говоримо, що Крим суттєво відрізняється від окупованого Донбасу, то ми маємо усвідомлювати, що будь-яке порівняння окупованих та ефективно контрольованих Росією територій має бути зі знаком "мінус". Донецьк та Луганськ – це не окупований Крим. Це гірше.

І тут ми повертаємося до ролі держави в захисті прав громадян, які залишилися на окупованих територіях. В чому вона має полягати? В гучних заявах? В намаганні змусити країну-окупанта нести відповідальність за той хаос, на який вона перетворила життя безневинних громадян? Так. В цьому, але не тільки. Країна має гарантувати своїм громадянам як з окупованих, та і з контрольованих окупантом територій, що вона ніколи не переплутає деокупацію з "ефективною неконтрольованістю". Ніколи не обміняє права людини на взаємовигідну торгівлю.

Читайте все новости по теме "Аннексия Крыма" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги