Блог | Варіанти розвитку політичної кризи
Тут "вєлікіє політологі" роздувають вчорашнє голосування за недовіру Уряду, подаючи це як чергову зраду...
Давайте проведемо невеличкий аналіз.
Першою розглянемо ситуацію, яка сталася вчора і Парламент не відправив Уряд у відставку. Так, це не той сценарій, якого би хотіла велика частина українського суспільства. Так, не всі міністри справилися із поставленими задачами. Можливо навіть правильно було би сказати, що абсолютна більшість не справилася. Але є й такі, хто справляється на відмінно.Не буду озвучувати постійно повторюваних прізвищ, але... Чи може хтось озвучити претензії до роботи міністра оборони Степана Полторака чи міністра закордонних справ Клімкіна? Але ж вони теж є членами Уряду.
У результаті Уряд лишається. На міжнародній арені його представляють ті ж обличча (по меншій мірі поки що) і, відповідно, співпраця з міжнародними партнерами залишається. Включаючи питання підтримки захисту від російської агресії. Представники українського політикуму демонструють готовність до обговорення фігур у складі Уряду. І найголовніше: країна не заходить у процес перевиборів Парламенту. Це, до речі, одне з найбільших досягнень, бо наша фінансова система того б не пережила.
Уряд на півроку має імунітет, бо голосувати на цій парламентській сесії за його відставку більше не можна. Хоча при цьому всі розуміють, що переформатування Уряду буде. Міністрів, що показали найбільш провальну роботу змінять. А тепер проаналізуємо ситуацію, коли б Уряд вчора відправили б у відставку, проголосувавши йому недовіру.
Виконуючи попередні обіцянки і будучи найбільш послідовними з усіх парламентських фракцій Народний Фронт вийшов би з Коаліції. При всих можливих розкладах у парламентському пасьянсі Коаліцію цим складом Верховної Ради створити більше неможливо. Це беззаперечний факт. Закон вимагає подавання кандидатури Прем"єр-міністра тільки від Коаліції. Тобто кандидатуру подавати нікому. Місяць без коаліції дає право Президенту розпустити Парламент. Право, а не обов"язок. І тут виникає два можливі варіанти розвитку. Парламент працює далі без Коаліції. Країна отримує політичну кризу і клінч на міжнародній арені. Не маючи більшості у Раді не голосуються закони. МВФ перестає надавати кредит. Ну і т.д. Або ж Президент розпускає Раду і країна йде на вибори. Разом з виборчою компанією, підрахунком і оголошенням результатів, формуванням нової більшості і висунення кандидатур в Уряд процес займає від півроку до 8 місяців... Про розстановку політичних сил у новому Парламенті і реванш регіоналів та інших проросійських груп я промовчу.
Увесь цей час Уряд залишається у тому ж складі, але з приставкою в.о. Тобто такий собі варіант "Не плачу, не получаю, за базар не отвічаю". Тобто все те саме по складу Уряду, але плюс вибори Ради, які б точно призвели б до Президентських. Чи саме це потрібно зараз країні у стані зовнішньої агресії?
І на останок. По моєму вже досить перекладати відповідальність з хворої голови на здорову. Уряд формувався всіма політичними силами Коаліції. Без винятку. Тепер всі фракції мають нести відповідальність за роботу висунутих ними міністрів. І за провальну також.
А от щодо міністрів і подачу ними заяв про відставку - думаю, що просто втекти, не отримавши покарання за провальну роботу не має права ніхто. З якої би політичної групи його не висували б. Тільки жорстка відповідальність за виконання взятих на себе обов"язків. Я зараз говорю не про політичну відповідальність. Звільнення з посади - то занадто м"яко...
У мене теж назбиралося багато питань до деяких членів Уряду. А до деяких занадто багато.
Отже, кожен має сам особисто розібратися у виборі варіанту для країни, який він підтримує. Виважено і аргументовано. Все інше - виконання чужих хотєлок. І не факт, що не зовнішніх.
Далі буде.
