, view = metaData.view != null ? string.Join("|", metaData.view) : null})

Порушене мною раніше питання щодо вибору між робітником і пенсіонером, який мала зробити держава, врешті вирішилось на користь робітника і роботодавця – з 1 січня 2016 року суттєво знижено ставку єдиного соціального внеску (ЄСВ) – з диференційованої 36,76−49,7% до єдиної ставки в розмірі 22%. Цей захід одразу позначився на держбюджеті-2016, але поки що не у частині доходів від детінізації заробітних плат (так швидко цього ефекту сподіватися не варто), а у частині видатків. Адже на погашення дефіциту Пенсійного фонду доведеться спрямувати 145 мільярдів гривень державних коштів. Це, по суті, є найбільшою статтею видатків, яка перевищує навіть суму, яку буде витрачено на сплату боргових зобов'язань держави. Крім того, частка фінансування пенсій з бюджету зростатиме, а з ПФ падатиме і далі, бо на відміну від зниження ЄСВ, пенсійної реформи так і не відбулося, пише для ТСН Маріанна Онуфрик.

Чи розуміє уряд і Верховна Рада, до чого може призвести таке фрагментарне реформаторство? Хочеться сподіватись, що так. Хоча, на жаль, ініціатори таких законодавчих ініціатив не витратили ні часу, ні зусиль для належної комунікації з десятками мільйонами зацікавлених осіб.

Але ще є можливість вже найближчим часом частково виправити ситуацію без повернення до непомірно високих ставок ЄСВ.

Перша порада власникам права на законодавчу ініціативу: називати речі своїми іменами. І не лише у частині піару реформ, а, в першу чергу, у законодавчому визначенні основних категорій.

Для прикладу візьмемо термін "пенсія". Що це таке? Українська версія "Вікіпедії" каже нам, що "пе?нсія – це одноразова або регулярна грошова виплата (у розрахунку на місяць), яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення певних категорій осіб за принципами пенсійного страхування, загальнолюдської солідарності та субсидування. Право на пенсію може виникнути протягом всього життя людини, починаючи з народження". У свою чергу, англомовна "Вікіпедія" визначає пенсію як фонд (капітал), який формується шляхом додавання до нього коштів впродовж трудової діяльності працівника, і з якого потім виплачуються платежі на підтримку осіб, які вийшли на пенсію, у вигляді періодичних платежів. Тобто між цими двома визначеннями є суттєва різниця, яка полягає у тому, що за кордоном пенсія має чітку прив'язку до внесених платежів і до пенсійного віку. В Україні ж пенсію можуть отримувати громадяни будь-якого віку, статусу і без урахування їхньої участі у процесі забезпечення цієї самої пенсії.

Окремо про категорії пенсіонерів: у нас їх десятки (спецпенсіонери, за вислугу років, за особливі заслуги, за інвалідностю, по втраті годувальника тощо) і всі вони дають право на надбавку до пенсії, що, як правило, не залежить від внесених платежів відповідно до системи загальнообов'язкового страхування. Чітке розмежування пенсії і соціальної доплати дозволить повернути пенсійній системі її практично втрачений страховий принцип і соціальну справедливість.

Отже, перша порада для народних обранців (напрацьована у тому числі експертами Реанімаційного пакету реформ) полягає у тому, щоб пенсією називати лише регулярні платежі, призначені після досягнення пенсійного віку, які будуть визначатися виключно в залежності від внесених на індивідуальний рахунок громадянина платежів на пенсійне забезпечення. А все інше – це соціальна доплата (допомога), яка вже за визначенням має підлягати верифікації, тобто призначатися у залежності від майнового статусу претендента на її отримання (до речі, якраз про верифікацію законотворчі уже подбали – вона законодавчо затверджена). Чітке розмежування пенсії і соціальної доплати дозволить не лише зекономити для бюджету десятки мільярдів гривень, але й повернути пенсійній системі її практично втрачений страховий принцип і соціальну справедливість.

І друга порада, яка також стосується назви: замість солідарної системи у першому рівні перейти до умовно-накопичувальної (діє, наприклад, у Швеціі), яка відрізняється тим, що кошти нараховуються на індивідуальний рахунок працівника, а тому не розподіляється одразу нинішнім пенсіонерам. А у другому – негайно запровадити обов'язково накопичувальну. Тільки так ми трансформуємо не лише форму, але й зміст. Нарешті і в пенсійному забезпеченні перейдемо від колективного до приватного, від загального до власного.

Читайте все новости по теме "Экономический блог" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги