Примите участие
в розыгрыше
LTE планшета Участвовать
Приз
ПолитикаЭкономика

/Блоги - Новости мира

Покидьки у останньому прихистку

23.4т

"Патріотизм – останній прихисток негідника"

(с) Семюель Джонсон

У моєї країни лише два непримиренних та смертельних ворога: Росія та корупція. З усім та усіма іншими можна миритися, співіснувати, домовлятись та шукати компроміси. Але не з цими двома.

Якщо будь-який з цих ворогів переможе, Україна перестане існувати. Власне, якщо вони переможуть, то ця перемога буде спільною – там, де перемагає Росія, завжди процвітає та допомагає ствердити окупацію корупція, а туди, де перемагає корупція, раніше чи пізніше приходить Росія. І наразі ми, українці, стрімко наближаємось до перемоги наших смертельних ворогів. Чотири роки тому ми на фронті зупинили одного з ворожого тандему. Але поки ми стримували російську армію, корупція окупувала наш тил, і дуже скоро ми можемо без бою втратити все те, за що чотири роки гинуть наші бійці.

За роки війни вже до багатьох (хоч досі далеко не до всіх…) потроху доходить, що Росія – ворог непримиренний, біологічний, що справа не в Пуйлі та його режимі, а у всій п’ятисотлітній історії Московії, в самій суті Російської держави. Московія, якою вона є, неможлива за умови існування поруч незалежної європейської України, і в підсумку в живих лишиться лише хтось один – або ми, або Московія. І тут нема різниці між "руцкодиктатором" та "руцкодемократами", і Пушкін з Достоєвським є для України не меншими ворогами, аніж Кисельов з Лавровим, і не можливі ніякі компроміси з "руцкоміром" у будь-яких його проявах, включно з усіма Цоями та Висоцькими. Про це ще теж не раз доведеться писати та говорити, бо дуже багато хто не бажає визнати цю сувору історичну реальність, але це тема інших текстів. Наразі ж я про іншу частину україножерного тандема, наразі значно успішнішу.

Найстрашніше, що відбулось за роки війни – це маскування корупції під патріотичними гаслами, та виправдання толерування корупції нібито "військовою необхідністю". Нам успішно закинули тезу про "небезпеку різких рухів у тилу під час війни із зовнішнім ворогом" - закинули успішно тому, що ця теза абсолютна правдива. Я непогано знаю історію, і мені важко знайти випадок, коли внутрішня революція в часі війни назовні не призвела б до військової катастрофи. Натомість прикладів обвалу фронту та програшу у війні через бунт у тилу на жаль до біса багато. Тож те, що ми не похапали відра коктейлів та не побігли "зносити владу" в той час, коли вона нас розчарувала – загалом свідчення нашої мудрості та зрілості. Але…

Але ж нашим патріотизмом та терпінням зловживають вже чотири роки поспіль. Зловживають свідомо, цинічно, розводять нас "як кошенят" (с). Замість того, щоб сприйняти війну та викликані нею обмеження масових протестів як тимчасове "вікно можливостей", як короткий час, коли можна наостанок ще щось "хапнути по кишеньках", але тим часом потроху обмежувати масштаб крадіжок і поетапно відмовлятись від корупції, хворобливо жадібні люди, які чомусь вважаються нашою "політичною елітою", натомість знахабніли поза всякою межею, і намагаються ствердити корупційну "вертикаль" ще на багато років, якщо не назавжди. Більше того – вони ще й намагаються прикрити свою жадобу красти показним українським патріотизмом.

Останніми місяцями у риториці нашої псевдонаціональної псевдолоеліти зазвучали нові нотки, один-в-один списані з російської урядової пропаганди. Нам почали розповідати, що ЄС – не таке вже і добро, що Угода про асоціацію не так важлива, як закон про "Купи лайно", тобто про переваги на тендерах вітчизняного виробника, яке б лайно і як задорого він не "напарював". А останніми тижнями, коли ситуація довкола Антикорупційного Суду загострилась до межі розриву стосунків із нашими західними партнерами, нам почали співати ті самі пісеньки, які ми вже чули при Януку та які щодня співають у РФ: про те, що у України та Заходу нібито "далеко не всі інтереси збігаються", що "не можна щоб наші донори нам диктували", що Захід "обмежує наш суверенітет". Між іншим, для тих хто одразу після цих слів подумав про недавнє інтерв’ю Президента – я наразі далеко не лише про нього. Якраз найстрашніше у поточній ситуації, і чого ніяк не збагнуть борці за імпічмент – це те, що Порошенко не є одноосібним коренем зла, він всього лише уособлює повний та абсолютний консенсус нашої політичної псевдоеліти в питанні захисту корупції під приводом захисту суверенітету. Питання недоторканості національної корупції – це те єдине питання, в якому абсолютно єдині лідери БПП та Опоблоку, "Фронту" та "Батьківщини", солідні дядечка з "Волі народу" та "Відродження" та блазні з РПЛ та "Самопомочі". Банковій в цій ситуації відведена доволі невдячна роль посередника, який має якось загладжувати ситуацію із західними партнерами та переконувати їх, що чорне – це якщо не біле, то принаймні так, сіреньке, і взагалі, у нас тут специфіка місцева така, а хто цю специфіку не визнає – друг Пуйла… В цьому спектаклі розподілені всі ролі, хтось грає у АП, хтось у Раді, хтось у Кабміні, хтось у ОДА, хтось в першу чергу працює на внутрішнього глядача, хтось – на іноземного, але всі при ділі, і всі однаково зацікавлені у збереженні ситуації, в якій щодня мільярди наших грошей викрадаються з бюджету та виводяться за кордон, на приватні рахунки записних "патріотів".

Головна облуда, якою намагаються годувати нас, справжніх патріотів України – це казочка про те, що "от переможемо РФ, тоді може і до корупції руки дійдуть". Це – неправда, правда значно жорстокіша: поки ми не здолали корупцію, ми не маємо жодного шансу перемогти у війні. Для початку, поки "Оборонпром" є найбільш корумпованою корпорацією країни, а оборонне замовлення формується не під потреби армії, а під інтереси виробників та посередників – ми ніколи не матимемо технічно оснащену армію, здатну виграти повномасштабну війну із РФ, а доки ми не готові до переможної війни, ніхто нам не поступиться мирно та добровільно. А ще однією з умов збереження "військово-корупційних потоків" є збереження на посадах старого радянського генералітету, а отже – поки існують ці потоки, ми не матимемо ні сучасного управління військами, ні сучасного зв’язку тощо-тощо-тощо. Героїзм рядових бійців та молодших командирів – це прекрасно, саме ним ми зупинили першу хвилю навали у 14-му, та досі тримаємо лінію фронту, але цього недостатньо для переможної війни, та навіть для відбиття повномасштабного вторгнення. Як нещодавно написав британський професіонал, не почутий нашим Міноборони, "ніколи маленька радянська армія не переможе велику радянську армію", перемогти її може лише армія сучасного західного зразка, а її побудова не можлива за умов тотальної корупції.

А ще буде непросто перемогти РФ в умовах міжнародної ізоляції, коли західні союзники остаточно розчаруються в нас, і облишать нас самих варитись у власному корупційному казані, приправленому "патріотичними" розмовами. До цього лишився буквально один крок, і наша псевдоеліта здається готова його пройти. Як нам з вами розказують про "Путін прийде", щоб ми були стриманішими у протестах, так само наших західних партнерів вже чотири роки розводять на те, що "які б ми не були, нам треба допомагати, щоб зупинити похід Пуйла на Європу". Це довго спрацьовувало, але ліміт терпіння вичерпується. НАТО цілком здатне зупинити амбіції Пу на своєму кордоні, що ж до нас Альянс особливих зобов’язань не має – дякувати нашій попередній "позаблоковості". Ну а "втручання у наші внутрішні справи" з боку ЄС – взагалі вигадка, ЄС лише озвучує ті умови, на яких ми йому цікаві, не подобається – це наше право, скотитись назад до Азіопи з Тайоженним Союзом. Антикорупційний Суд в Україні потрібний не ЄС, а власне нам – тим українцям, які хочуть жити як у ЄС, сам же ЄС чудово проживе без України, якщо ми знову, як у 2010, оберемо "інший вектор"…

Можна ще довго та нудно пояснювати доволі прості речі. І про те, що чомусь у "патріотів", які виступають проти "диктату Заходу", всі діти вчаться і залишаються на тому самому Заході, банківські рахунки аж ніяк не у Ощадбанку, та і нерухомість переважно не у нашому кліматі. І про те, що чомусь ніхто з цих "патріотів" не був помічений у українському націоналізмі тоді, коли за незалежність нашої країни слід було боротись та ризикувати, всі вони "усвідомили свій патріотизм" лише при владній годівничці. Можна розповідати, скільки талантів ми щороку втрачаємо через еміграцію, і що виїздять професіонали та здібна молодь в першу чергу саме через корупцію. Можна рахувати, яка "конкурентноздатність" економіки з відкатами в 50%, і скільки при такій арифметиці щодня втрачається стволів, патронів, автівок для воюючої армії…

Суть проста: будь-хто, хто під патріотичними гаслами намагається зберегти нашу "суверенну" корупцію, та розповідає про "втручання та диктат Заходу" - не патріот, а ворог України. І союзник РФ у знищенні України. Не так важливо, розуміє він це сам чи не зовсім – важливий результат. У будь-якій формі підтримуєш корупцію – працюєш на Кремль та на знищення України. Без варіантів. Без компромісів.

Сьогодні тиловий антикорупційний фронт – такий само гарячий та визначальний, як східний фронт навесні 14-го. Тепер доля країни вирішується тут, як тоді вирішувалась під Луганськом та Донецьком. Яким буде Закон про Антикорупційний Суд – питання тої ж ваги, як свого часу ДАП чи Дебальцеве. Підтримати НАБУ в їхній боротьбі – те саме, що тоді волонтерити для війська. Не дати ліквідувати електронні декларації, та домогтись їхніх перевірок – не менш важливо, аніж було відбити у ворога Маруполь та Одесу. Загалом, це та сама війна. І ставка в ній та сама, бути чи не бути країні. І як тоді – від кожного з нас залежить, хто переможе.

Читайте все новости по теме "Корупція в Україні" на OBOZREVATEL.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

0
Комментарии
0
1
Смешно
0
Интересно
0
Печально
0
Трэш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наши блоги