Залізна руда, акумулятор і гайка - науковий прорив України

Ставлення влади до податкових преференцій завжди було неоднозначним – одні уряди ними пишалися, інші – критикували. Новітня історія пам’ятає часи, коли представники однієї урядової команди сперечалися з приводу економічної доцільності ВЕЗів і ТПРів. В нинішньому Кабміні теж є прихильники та противники цих острівців економічної вседозволеності. Захисники дедалі активніше пропагують ідею відновлення якщо не усіх, то хоча б окремих ВЕЗ та технопарків. Їхні аргументи прості: держава звільняє підприємство від податків, воно активно розвивається, створює робочі місця, зростають обсяги виробництва, в державу йдуть інвестиції. Проте більшість урядовців переконані, що нерозумно звільняти від податків окремі підприємства, одночасно збільшуючи навантаження на всіх інших.

Аргументи і тих, і інших звучать переконливо. Натомість є в цій суперечці третя сторона, яка не надто цікавиться теорією, більше довіряючи фактам. Неупереджена статистика свідчить, що загальна сума податкових та митних пільг, які отримали вісім вітчизняних технопарків протягом 2000 – 2004 років, становила 386,6 мільйона гривень. А відрахування в бюджети та цільові фонди становили аж 53% цієї суми. Хтось може зауважити, що недостачу інвестори перекрили шаленими інвестиціями у виробництво. Але і тут статистика буде невтішна: сума невиконаних інвестзобов’язань технопарків перед державою на початок 2005 року сягнула 637 мільйонів гривень. Іншими словами, інвестори виконали лише 41% своїх обіцянок.

Причини цієї невтішної статистики спробували з’ясувати компетентні органи. У березні нинішнього року Генеральна прокуратура завершила масштабну перевірку вітчизняних технопарків. Матеріали, зібрані під час ревізії, є дуже промовистими і не потребують додаткових коментарів.

Найбільше податкових та митних пільг отримав харківський технопарк „Інститут монокристалів”. Економічний „острівець” під керівництвом колишнього віце-прем’єра Володимира Семиноженко досяг чималих успіхів у отриманні преференцій, але не економічну оазу так і не перетворився. Держава надала „Інституту монокристалів” більше пільг, ніж усім іншим технопаркам разом узятим (54,3%, або 206,3 мільйона гривень), натомість інвестиційних зобов’язань було виконано на 3 (три!) відсотка.

Протягом п’яти років на технопарк „Інститут монокристалів” припадало 36,9% інноваційної продукції, за обсягом відрахувань до бюджетів харків’яни теж пасли задніх – лише 25,6% від загальної суми, яку вітчизняні технопарки принесли казні. Щороку кількість податкових преференцій зростала, збільшувалися і втрати держбюджету. Так, в 2002 році платникам податків цей технопарк обійшовся в 16,3 мільйона гривень, в 2003 році – 42,9 мільйонів, а в 2004 „Інститут” сплатив в казну на 77,6 мільйона гривень менше, аніж отримав пільг.

Якби ці гроші використовувалися на розробку та впровадження новітніх технологій – ці втрати можна було б хоч якось виправдати. В дійсності чимало проектів, які держава дотувала в рамках цього технопарку, інноваційними назвати важко. Наприклад, проект „Розробка цілісного циклу ресурсозберігаючих екологічно чистих технологій та створення інноваційно-виробничого комплексу переробки полімерів потужністю 50 тис. т/рік” зводився до промислового виробництва упаковки. Під цей проект держава надала протягом двох останніх років майже 100 мільйонів гривень пільг.

Кумедна ситуація трапилася з літаками. Проект „Організація виробництва і випуску літаків моделей АН-140, АН-74ТК-300 та АН-74ТК-300(П)” обійшовся державі у 264 мільйона гривень, хоча Харківське авіаційне підприємство отримувало державну підтримку за програмою підтримки вітчизняного літакобудування. Вийшло, що держава двічі надала допомогу на одну й ту ж діяльність.

Інший визначний технопарк – „Інститут електрозварювання імені Є.О.Патона”. Фахівці з Генпрокуратури підрахували, що за результатами діяльності „зварювальників” загальні втрати держбюджету склади 142,8 мільйона гривень. Це 37% від пільг, наданих вітчизняним технопаркам.

Скориставшись наданими пільгами, інститут розродився винаходом… залізної руди. Підвели під пільги проект із солідною назвою „Розробка і впровадження енергоефективної і ресурсоощадної технології попереднього збагачення дрібнодробленої руди методом сухої магнітної сепарації та технології магнітно-флотаційного доведення концентрату з метою постачання на внутрішній і зовнішній ринки металургійної сировини з вмістом заліза 69-70%. Організація дослідно-промислових дільниць та випуск дослідних партій продукції”. А на ділі в рамках проекту відвантажили залізної руди на суму 1,4 мільярда гривень. Держава надала сучасним винахідникам залізної руди пільг на 70 мільйонів гривень, а до 2007 року ця сума мала зрости до 200 мільйонів.

Інноваційний проект „Розроблення і виробництво новітніх автономних інтегрованих систем електропостачання з використанням сонячних егергетичних систем, вітроустановок та енергонакпичувачів” збагатив світову науку просто-таки нечуваним винаходом: науковці вигадали і запустили в серійне виробництво автомобільний акумулятор.

Але хітом інноваційної діяльності є винаходи донецьких науковців, які працювали в технопарку „Вуглемаш”. Отримавши державну підтримку у вигляді чималих пільг, наукова еліта видала на-гора низку сенсаційний проект: „Пружні самозатягувальні гайки: розробка конструкції, впровадження технології та організація виробництва”. Протягом 2002-2004 років з „Вуглемаш” обійшовся державному бюджету в 3,2 мільйона гривень. Залишається сподіватися, що науковці зможуть повернути платникам податків борги після того, як отримають за свій винахід Нобелівську премію.

Перераховані факти – це лише вершина айсберга. Більшість порушень взагалі не мали нічого спільного з науковою діяльністю. Наприклад, донецька фірма під виглядом інноваційної діяльності з 2001 року імпортувала в Україну м’ясо, щоб одразу перепродавати його в інші області. Державі це коштувало понад 400 мільйонів гривень недоотриманих податків. Якби не прийняття поправок до Держбюджету-2005, якими скасовувалися всі митні пільги, м’ясники-інноватори досі б отримували чималі прибутки.

Загалом за результатами перевірок Генеральна прокуратура України порушила 3 кримінальні справи, внесла 3 подання, 10 приписів та протестів, направила 5 позовів до суду. Благі наміри підтримки вітчизняної науки як вилилися у суцільний кримінал.

Хочеться вірити, що наведені результати перевірок будуть враховуватися ініціаторами відновлення вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку. Адже хіба можна уявити, що якийсь сумлінний держслужбовець міг знати про ці порушення і закривати на них очі, або навіть мав з цього певний зиск?