"Російська мова на нас не нападала". Ігор Балан – про таємниці "Аква Віти", підставу на "Х-Факторі" і хейт "чому не на фронті"

Учасник найпопулярнішого колективу 1990-х років "Аква Віта", кумир мільйонів дівчат Ігор Балан сьогодні і далі продовжує музичну кар'єру, виступаючи з молодшою донькою. Незважаючи на розпад легендарного гурту, розчарування в шоу-бізнесі та фінансові труднощі, він не втрачає надії, пише пісні, адже вважає творчість справою свого життя.

Відео дня

У відвертому інтерв'ю OBOZ.UA співак пригадав, як на початку 2000-х все українське знищувалося, тому, щоб вижити, він змушений був писати пісні російською мовою. Також Ігор Балан прокоментував конфлікт між колегами по "Території А" – Юрком Юрченком та Віктором Павліком, пояснив, чому вважає лідера гурту "Ван Гог" Ігоря Добрянського наймудрішим з усіх, поділився, наскільки важкою була співпраця з Іриною Філатовою через її зіркову хворобу, та розповів, як його підставили на "Х-Факторі".

– Пане Ігорю, вас не дратують заголовки на кшталт "Де зараз" або "Куди зник Ігор Балан"? Чи, навпаки, приємно, що про вас не забувають?

– Дратують, але, в принципі, причину я знаю. Зараз дуже засмічений інформаційний простір, критична маса не формується. Тобто зробити якесь нове ім'я дуже важко. Наприклад, раніше було близько десяти каналів, ми купували телевізійну програму і дивилися, які можна фільми переглянути. Зараз 150 каналів – про все і ні про що. Телебачення просто для тла, воно втратило свою важливість. Музичних передач рівня "Територія А" немає.

Така ж ситуація в інтернеті. Якщо заходиш на YouTube, можна щось знайти, тільки якщо забивати в пошук. В іншому разі – що йому заманеться, те й генерує. У TikTok так само. Одне залітає, інше ні. За якими критеріями це працює, не зрозуміло, логіки нема. Тому кожен слухає те, що йому десь трапилось і на що присів. У мене донька-підліток, і я досі не можу зрозуміти, що їй подобається з музики.

Я маю близько семи співпраць на місяць. Сьогодні це основна моя робота, тому що, зі зрозумілих причин, концертної діяльності практично нема. Ми від'їздили на благодійність перші два роки з початку повномасштабного вторгнення, але вона майже закінчилась, тому що держава душить. Їй байдуже, як ти справляєшся навіть із банальними комунальними рахунками! Тому іноді я відмовляюся від благодійної діяльності, бо треба самому виживати. Наприклад, коли заходиш до супермаркету, благодійності нема. Нікого не хвилює, що там у тебе і як. Але чомусь, якщо артист поїхав трохи заробити, дивляться з осудом. От я цього не розумію. Самі стоять на базарі, продають продукти за всі гроші світу, капустину неможливо купити, а комусь пісні заспівати за гроші – не можна! Бо, мовляв, не на часі! То давайте скасуємо культуру, кіно, театр і будемо просто страждати!

Хоч як парадоксально це прозвучить, треба перемикатися. Під час масового обстрілу Києва 31 липня реально було страшно! Та я жену від себе ці думки, тому що жити в постійному страху неможливо. І музика чи будь-яке мистецтво – відволікають.

– Відома ведуча Маша Єфросиніна висловила думку, що у 2000-х роках музичні артисти почали співати російською мовою, бо таким був запит авдиторії. Погоджуєтесь? Адже свого часу "Аква Віта" та інші українськомовні музичні гурти збирали стадіони.

– Нащо створювалися медіа? Для того, щоб змінювати сприйняття в людей, щоб формувати загальну думку. І це стосується не тільки політики, а й музики. Часто бувало таке, що пісню почув, і з першого разу вона взагалі ніяка. А потім десь другий, третій раз послухав, – і тебе "вставило". Тобто сподобалось по-справжньому. Мало того, справжні творчі пісні зазвичай з першого разу і не "чіпляють". Тому коли саме тебе постійно пропонують по радіо чи телебаченню, то більше шансів, що людина зрозуміє, відчує любов і натхнення, котрі ти закладав у цю пісню. А якщо тебе показали один раз десь, мало буде "вихлопу". А де, куди зник? Якщо ж ти "світишся" в медіа, люди це бачать, вони більше підписуються на твої канали.

Після "Території А", після її успіху Росія скупила всі канали, телебачення та радіо. По-моєму, у нас залишилося лише радіо "Промінь", а всі канали показували що? "Іванушки International", Hi-Fi тощо. Тобто медіа змінило суспільну думку, люди почали кайфувати від іншого. Бо коли довго щось лунає, в якийсь момент хочеться перемикнутися на інше. Цим і скористалися. Тому дійсно на це був запит. Все має бути рівномірно, а тоді точилася постійна боротьба – російське або українське. Також на темі мови намагалися "розкачати" Україну. І їм це вдалося...

– Тому в 2001 році ви випустили сольний альбом "Вьюга" ("Заметіль") російською? Хотіли підлаштуватися під тогочасні умови?

– Я був свідком того, як повністю зачищали теле- і радіопростір від українського. "Територія А" знищувалася максимально. Багато помилок, звісно, наробили і в "Території А" , та й я, зокрема. Але те, що відбувалося знищення, це однозначно. Напевно, як то кажуть, успіх не пробачають, бо я на собі це бачив максимально: тільки ти заходиш – тебе намагаються виштовхнути. Це було не дуже приємно. Ми не могли взагалі нікуди "просунутися". Всі слухали російські пісні. Всім це подобалось, і всі спостерігали, як ми потихеньку вмираємо. Ніхто нічого не зробив. Саме це і змусило писати російські пісні – нам треба було вижити.

Зараз я працюю дуже з багатьма артистами, і, може, це нескромно, але професіоналів мого рівня не так багато. Цьому теж є пояснення: всім треба харчуватися, жити якось, правильно? Якби ж всесвіт працював за принципом "все для талановитих та працьовитих, а бездарним і лінивим нічого"... На жаль, у неталановитих є інші таланти – вони гарно ліктями проштовхуються.

– Ви перекладаєте свої давні хіти українською? Взагалі – вам важко було переходити з російської?

– Абсолютно неважко, головне – перемикатися. Буває, що я спілкувався з кимось російською, після чого з іншими людьми перейшов на українську. От як із вами зараз, для прикладу.

Хіти з альбому "Вьюга" не перекладаю, окрім тих, що потрібні для роботи на концертах. Хай залишаються в історії. Але, наприклад, пісню "Сяйво зеленого міста", яку виконую в дуеті з Віктором Павліком, я вважаю гідною перекладу, тому що, на мій погляд, це щось поруч із геніальним.

– Нещодавно співак і військовий Юрко Юрченко заявив, що розірвав багаторічну дружбу з народним артистом України Віктором Павліком, назвавши його "політичним бісексуалом". Під постом Юрченка ви залишили коментар: "Зайшов прокоментувати і завис"...

– Тому що спершу хотів написати одне, але потім здалося, що це недоречно... Юрко завжди був таким хуліганом. Байдуже, хто у кого працював на виборах, – усім треба виживати. Коли людина займається бізнесом, то яку пропозицію приймає? Правильно – вигіднішу. А в нас чомусь завжди винні музиканти, бо поїхали заробити копійчину. З іншого боку, це суперечить морально-етичним питанням. Тому я дотримуюся думки: що було, те було.

– Наскільки я зрозуміла, Юрка Юрченка тригернуло те, що Віктор Павлік пішов на могилу до путініста Яна Табачника в Тель-Авіві...

– Не треба забувати, у кого яке коріння! Якщо він щирий українець, то я його вітаю! Дехто має єврейське коріння. Крім цього, вони були в гарних стосунках. Ян Табачник був престижним, всі ходили на його концерти. Тому я проти таких "розборів польотів" 30-річної давності. Чому Юрко не згадає, як у Москві працював? Тоді було одне, зараз інше.

"Нас не догонят" російського гурту "Тату" звучала просто з усіх дірок! А хто це замовляв? Хто слухав взагалі? Як вони посміли таке робити? Але піднесіть руку, хто це не слухав. Не буде таких рук. Ніхто тоді не знав, що ці люди [росіяни] з настільки жахливою душею! Дуже довго прикидалися нашими "братами". Після публікацій 31 липня (у ніч на 31 липня армія РФ атакувала Київ безпілотниками та ракетами. – Ред.), де стільки загиблих, руїни, вони в коментарях влаштували "регіт"...

Можливо, ми самі десь у чомусь винні, бо ще з 90-х усе йшло не туди. Усі займалися тільки тим, щоб набити кишені... А тепер у нас війна, яку взагалі не знаю, як зупиняти.

– Окрім Віктора Павліка, ви співпрацюєте з Анатолієм Матвійчуком, El Кравчуком, Ігорем Добрянським ("Ван Гог"). Які стосунки у вас склалися з колегами по "Території А"? Когось вважали своїм головним конкурентом?

– Я тоді взагалі не думав, хто мій головний конкурент. Просто знав, що все роблю правильно. Коли потрібно було потрапити на фестиваль "Червона рута", не достатньо просто записати пісню. Треба обійти конкурентів, привернути увагу журналістів. Тоді це не працювало, як зараз: на кухні налабав якусь фанерку, щось наспівав – і вже в TikTok "сунуть". Причому набирають перегляди такі дурниці, що просто слів нема.

Хоча я ним сам змушений користуватися, тому що на цей момент це єдина платформа, котра може тебе показати всім. Facebook, Instagram чи YouTube вже не працюють. Це така сільськогосподарська штука на 15 друзів і кількох родичів. Ще десять років тому вони працювали, але зараз все змінилося. На одному з акаунтів пробував рекламу замовляти, але потім я зрозумів, що це все теж "лохотрон", тому що вони зняли гроші, накрутили перегляди, а ніхто нічого так і не бачив. Ситуація дуже сумна.

Так само зробили з ринком аудіомузики. Навіщо щось фільтрувати, робити якихось зірок – хай усі співають і за рахунок трафіка просто забирають гроші. Люди взагалі настільки "зажерлися"! Мало того, що все безкоштовно слухають, ще й претензії пишуть: "Не таке!" Так і не слухай, якщо "не таке"! Навіщо заходити на сторінку і хейтити? Слава Богу, що у 1996-2001 роках не було ніяких соцмереж! Такий кайф був! Людина, котрій не подобалося те, що я роблю, максимум могла плюнути в телевізор! Все. Але я про це не знав!

Таке враження, що люди самореалізовуються таким чином. Хоча як можна самореалізовуватися під ніком "юзер 157б"? Якийсь ідіотизм. Тобто я повинен виправдовуватися за те, що щось співаю, бо "не на фронті"? Кожна ситуація індивідуальна, і пояснювати кожному, чому і що, я не хочу. Але є люди, які корисніші тут, ніж на війні.

Щодо колег по "Території А", яких ви згадували, то вважаю Ігоря Добрянського найгеніальнішою і наймудрішою людиною, напевно, з усіх нас. Він створив власний лейбл і "забив" на всю цю тему. А я щось все роблю за інерцією. Коли мені було 20 років, то чув від людей, що життя так швидко проходить. Зараз розумію, що вони мали рацію: навіть не помітив у цьому процесі, як мені вже за 50!

Я бачив, що Анатолій Матвійчук повернувся в Україну. Останні роки ми взагалі не співпрацювали, він, скажімо, такий більш традиційний. Мені трохи важко перемикнутися на український шансон, це щось схоже на перемикання з української мови на російську. Потім важко та боляче назад до себе повертатися. Не знаю, як це пояснити. А з El Кравчуком маємо дві спільні пісні – "Вогонь" та "Буде Україна, буде перемога". Коли ми перетинаємося на концертах, то їх виконуємо.

– Зважаючи на непрості стосунки з колишньою учасницею гурту "Аква Віта" Іриною Філатовою, чи підтримуєте зв'язок сьогодні?

– Ні, я нічого в неї не запитую і не цікавлюся. Тому що після деяких подій мені треба було пам'ятник поставити за п'ять років, що я це витримував. Стоп-крани на поїздах, запізнення на півтори-дві години, коли вирішувалося все... Я втомився від такого бурхливого життя. Люди писали: "А де?", "А що?" Я відповідав лише одне: "Моя внутрішня нянька зламалася".

Терпіти це все заради популярності – воно мені не треба. Хай буде популярність така, середня, але я спокійно спатиму і просто собі в кайф працюватиму. Бо як згадаю ті понти: принесіть, купіть, подайте, розбудіть...

– Тобто ви не страждали на зіркову хворобу?

– Я? Та ні, напевно, страждав, просто у мене була інша форма. Певний час я намагався писати "серйозну музику", типу композитор. А потім зрозумів, що це нікому не потрібно і просто треба залишатися собою. Бо в якийсь момент я почав соромитися пісні "А тепер усе інакше". Але потім усе пройшло, і я усвідомив, що це геніальна пісня...

– Моєю улюбленою піснею була "Поплач", до речі. Мабуть, ще тому, що там більше ВАС...

– У мене багато цікавих пісень вийшло – "Марсіанка", "Обійми мене вітром". Просто люди цього не бачать.

– В інтерв'ю Аліні Доротюк ви розповідали, що від продажу півтора мільйона касет з альбомів "Аква Віти" ви не отримували коштів. Ви досі так і не обговорили цю ситуацію з продюсером "Території А" та автором багатьох пісень Олександром Бригінцем?

– Спілкування немає: він зайнятий своїми справами, я – своїми. У кожного своя правда. За інформацією Олександра, НАК (Національна аудіокомпанія) виплачувала за своїми звітами і там "малювала" що хотіла. Чому національна, не зрозуміло, тому що держава не мала стосунку до цього взагалі...

Водночас була бандитська конторка, яка випускала касети і компакт-диски. Але на той момент все, що відбувалося, мало свою ціну. Щоб "Аква Віта" взяла участь у відборі на фестиваль "Червона Рута", потрібні були кошти. У мене їх не було. Мені запропонували випустити альбом "Несказані слова". Замість того, щоб витратити тисячу доларів за три пісні, я витратив удесятеро більше. У 90-ті роки це було фантастикою.

Коли "Аква Віта" з'явилася на телеекрані, коли прийшла популярність, "виплили" ті товариші, котрі вмовили мене випустити альбом, виставили рахунок. Так я опинився "на гачку". "Які гроші, про що ти кажеш?!" – говорили мені. Тому я ні копійки так і не отримав. Але якщо рахувати по-чесному, мав отримувати по 60 центів з продажу кожної касети.

– Можливо, вам варто було боротися за свої права? Наприклад, показовою в шоу-бізнесі є історія продюсера Ігоря Кондратюка зі співаком Віталієм Козловським.

– Справа в тому, що я не мав доказів, лише певну інформацію. Тоді було два варіанти: або залишатися, або йти геть. Треба було рухатися далі, тому ми погоджувалися на ті умови, за якими пенсія не світить нікому.

– Було розчарування в шоу-бізнесі після цього?

– Скажімо так: коли я дивився на історію Кузьми з трагічним фіналом, після якої він отримав шалену популярність, то я не хочу такого. Хай краще так. У мене донька росте. Все має свою ціну. Іноді хоча б якийсь час потрібно пливти за течією.

– У 2019 році ви взяли участь у десятому сезоні музичного шоу талантів "Х-Фактор", але не пройшли відбір. Чи залишилась образа на журі?

– То взагалі була "зашкварна" історія. По суті, мене підставили. Працюючи в студії, я знаю, що таке неправильна передискретизація частоти. Якщо пояснювати простою мовою, весь вокал було трішки занижено чи завищено по фонограмі. Це не помилка – все могли зробити спеціально. Звісно, я не Паваротті, але і не що попало.

Взагалі, у "Х-Фактора" завжди була фішка, особливо коли в журі сидів Ігор Кондратюк, що він постійно обирав умовних перукарів. А якщо приходила знаменитість, то її постійно "рубали". Я не знаю, навіщо це робилось. Вони мене вмовили взяти участь, я взагалі туди не хотів йти. Коли побачив свій виступ, то не дозволив випускати в ефір, проте вони все одно поставили! Тобто вони робили все, що хотіли. І Слава Богу, що їх закрили! Але навіть цей приклад доводить, що відбувалося постійне втручання.

– Будучи на піку популярності в досить молодому віці, ви одружилися і взяли на себе відповідальність за дитину дружини від першого шлюбу. Це характеризує вас із гарного боку. Чим зараз займається Людмила, яка завжди брала активну участь у вашій творчості?

– Дякую, мені приємно. Ну, я точно не поганий (усміхається). Я просто люблю свою справу, це мене дуже рятує в цьому житті. У мене не виникає питання, коли я прокидаюся зранку, чим займатися. Тобто на якусь депресію часу не дуже багато. Тому встаю, кави випив і все, вперед, браття!

З дружиною ми одне ціле та займаємося спільною справою. Вона у нас із донькою і адміністраторка, і костюмерка, і гримерка, і наша моральна підтримка! Берегиня, одним словом (усміхається).

– Попередня вокалістка гурту "Аква Віта" Альона Титаренко з початком повномасштабного вторгнення виїхала за кордон і не повернулась? На концертах ви виступаєте з молодшою донькою Алісою. Розкажіть про неї. Пане Ігорю, також прийміть, будь ласка, співчуття з приводу смерті старшої доньки – Яни.

– Дякую... Те, що ми пережили, то було пекло. Іноді я взагалі не розумію медицину. Скільки було зроблено обстежень, а діагноз так і не встановили, в кінці вже сказали, що онкологія. Зрозуміло, що онкологія, тому що Яна згоріла буквально за два місяці. Але багато років не могли знайти, що в неї було.

Щодо Альони, то вона вирішила займатися своєю справою з медицини. Я зрозумів її вибір. Тим більше, що на цей момент дуже важко з цього харчуватися.

Моя молодша донечка Аліса навчається в коледжі. Це, до речі, ще одна перешкода для того, щоб гастролювати. Я "муштрую" її по вокалу, тобто досить критично ставлюся. Але, звичайно, це такий кайф – виступати зі своєю донькою на одній сцені (усміхається).

Головне, щоб війна закінчилася, тому що співати щось веселе дуже важко; коли бачиш постійні похорони – руки опускаються Тому постійно щось викладати, як багато хто робить, – вирішив, що це не наше. Ми зробили пісню раз на три місяці – виклали. Кому зайшло, той собі її відкладе, і вона житиме далі. А просто задовбувати собою я не вважаю за потрібне.

– З вашого дозволу запитаю про вашу маму, яка живе у Криму. Вам вдалося побачитися з нею за роки окупації?

– На жаль, ні. А яким чином це можливо? Їй вже 72 роки. Думаєте, це легко в такому віці? Ми бачимося з нею так, як я зараз з вами, і все. Зрозуміло, що хотілося б зустрітися, але я не знаю, коли це відбудеться. Навіть якщо припустити, що війна закінчиться, воно все одно одразу не запрацює, буде буферна зона ще десь два-три роки. Нема про що говорити. І таких ситуацій дуже багато, коли половина родини там, а половина тут.

– Поговорімо про Євробачення-2025. Знаю, що ви активно підтримували український гурт Ziferblat. Залишилися задоволені загальним результатом?

– Не дуже. Якщо взяти представника Естонії Tommy Cash, то за вокалом навіть Михайло Поплавський кращий, мелодія – взагалі якась "дурничка" незрозуміла...

– А ще він надихався російською культурою...

– Я не знаю, чи в нього проросійська позиція, але взагалі я проти полювання на російську мову. Тоді треба і німецьку заборонити. Чому я німецьку вчив? На нас же Німеччина також нападала! Тобто треба і німецьку культуру заборонити теж. Чайковського ж заборонили, то і Бетховена забороніть!

Чи Гоголя з Булгаковим не можуть поділити. Я вважаю, що це неправильно. Мова на нас не нападала! Тобто це надпатріотизм. Я все розумію, але треба ж трішки і голову мати. Може, це просто посттравматичний синдром. Може, коли війна закінчиться, пройде час, воно трохи заспокоїться. Але дуже багатьох проблем ми могли б уникнути, якщо була двомовна держава. Я не думаю, що хтось би програв від цього.

Стосовно гурту Ziferblat, то вони можуть подобатись комусь, комусь не подобатись, але те, що це зроблено з натхненням, з амбіцйністю, – однозначно. Я вважаю, що вони мали зайняти щонайменше друге місце. Я був би радий, щоб такий проєкт вижив.

– Кого з українських виконавців ви б хотіли побачити в наступному Нацвідборі?

– Зараз у мене немає улюбленців. Радіо рідко слухаю, а коли в студії, то займаюся тим, що створюю музику.

– Яким у спогадах залишилося 24 лютого 2022 року? Читала, що ви з сім'єю не покидали Київ.

– Пригадую шок у людей. Я ж усім казав: "Яка війна? Чого ви?" Пройшло десь два місяці, і ми з культзагоном разом зробили пісню Stop war in Ukraine. Це була одна з перших антивоєнних пісень у такому форматі. Потім я бачив, що дуже багато виконавців взяли собі це за ідею. На той час ми постійно працювали на збір коштів для допомогу ЗСУ.

Пам'ятаю, як складно було дістати продукти, страшні черги всюди, багато людей тікали зі столиці. Але зараз, напевно, навіть гірше, ніж тоді. Бо коли 31 липня побачив, як над моїм будинком пролетіли дві ракети, то думав, що вже все...

Я дивлюся на трирічних дітей і взагалі не уявляю, як вони ці обстріли витримують. Пам'ятаю, як був малим, то автобуса боявся – так він гудів! Але те, що відбувається зараз – оці "варфоломіївські ночі"... А тим маразматикам "по барабану" – луплять, демонстрації ядерки запускають. Хворі люди! У страшні часи живемо насправді...

Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю з баритональним тенором Іваном Красовським – про прозріння росіян, образу на Іво Бобула та український гурт, який може фінансувати ФСБ: "Ваню, я за вас. Вони всі козли!".

А ще на OBOZ.UA інтерв'ю з народним артистом України Анатолієм Матвійчуком – про цинізм Потапа, життя у США та зірку, яка мала поїхати від України на Євробачення-2025: "Вас треба зібрати разом і спалити".

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!