Україна завоювала 34 медалі на Всесвітніх іграх з єдиноборств

Збірна України повернулася із Санкт-Петербурга, де днями проходили ІІ Всесвітні ігри з єдиноборств (SportAccord World Combat Games). Наші спортсмени вибороли на цих змаганнях 34 медалі – 4 золоті, 16 срібних і 14 бронзових. За загальною кількістю нагород Україна посіла друге місце серед 108 країн світу, поступившись тільки беззаперечному лідеру – команді Росії.

У програмі ІІ World Combat Games було представлено 15 видів спорту – 5 олімпійських та 10 неолімпійських. Наші спортсмени узяли медалі практично всюди, де виступали – в 10-ти з 11-ти видів спорту.

Самбо. Іван Васильчук – перший український чемпіон на WCG’13

Почала Україна без розминки – одразу із золотої нагороди, яку виборов самбіст Іван Васильчук у вазі до 90 кілограмів. У фіналі він переміг атлета з Канади Еміна Шейхісмайлова больовим прийомом на ногу.

"Ця нагорода, – сказав Іван Васильчук, – результат роботи, мета до якої ми йшли із тренерами досить довгий час. Дякую за це їм, а також моїй сім’ї, адже і їхній вклад в цю справу досить значний".

Другий день змагань у боротьбі самбо приніс нам срібло, яке у вазі до 74 кг здобув Дмитро Бабійчук. У фіналі він поступився Алі Куржеву з Росії лише завдяки "балу попередження", яке судді виписали українцю через нібито пасивне ведення сутички.

Тепер команда самбістів готується до чемпіонату світу, що за місяць пройде у тому ж таки Санкт-Петербурзі.

Сумо. 8 медалей для України в турнірі суматорі. Арігато!

Збірна України з сумо свій виступ на Всесвітніх іграх з єдиноборств завершила з вісьмома медалями: трьома срібними і п’ятьома бронзовими.

Друге місце посіли наші дівчата: Марина Максименко у середній вазі (до 80 кг), Іванна Березовська у важковаговій категорії (понад 80 кг) та Світлана Ярьомка в абсолютному дивізіоні, де на дохьо можуть зійтися борці з величезною різницею у власній масі. У фіналі Свєта поступилася справжній легенді любительського сумо – росіянці Анні Жигаловій, яка більше десяти разів вигравала чемпіонати світу та Європи.

"Я на п’єдесталі, і це головне, – радіє Світлана Ярьомка, – перше місце, друге чи третє – ти на п’єдесталі, ти вже призер. Звісно, хотілося стати чемпіоном. Але буду ще більше працювати – буде і чемпіонство. Можливо, вже на наступних Всесвітніх іграх. Вітати себе не буду – поздоровлятиму вже тоді, коли переможу нарешті Жигалову. Зробити це буде не просто, але немає нічого неможливого".

Також Ярьомка і Березовська взяли і по бронзовій нагороді, помінявшись місцями у важкій та абсолютній категорії. На третю сходинку п’єдесталу піднялися, крім того, Аліна Бойкова (до 65 кг), Марина Прищепа (до 80 кг) і Костянтин Єрмаков (до 115 кг).

Виступ своїх підопічних підсумував головний тренер команди, президент Федерації сумо України Сергій Коробко: "У нас 8 медалей, хоча й жодного золота. Втім, ми були за крок до золота тричі. Але ці медалі – дуже високого ґатунку і вартості. Чесно кажучи, коли сюди їхав, думав, що їх взагалі штуки три буде, а у нас – одразу вісім! Радий, що медалі додому привезуть спортсмени з усіх куточків України, з різних регіонів".

Сават. Французький бокс по-українськи – три нагороди у скарбничку збірної

У французькому боксі "Сават" наші бійці змагалися у 5 вагових категоріях і зуміли завоювати 3 медалі: одну срібну та дві бронзові.

Бронзовими нагородами відзначились Микита Чуб (до 80 кг) та Юрій Зубчук (до 90 кг). Хлопці непогано стартували, однак на подальших стадіях трохи недопрацювали і, як результат – третє місце. Хоча в ситуації з Микитою, як стверджує головний тренер збірної Геннадій Воловиков, не обійшлося без суддівських помилок.

Найближче ж до золота був Віктор Славинський (до 60 кг). На шляху до фіналу Віктор переміг, зокрема, і чемпіона світу з Хорватії Предрага Шимунека. А от фінальний поєдинок із французьким боксером Джонатаном Бонне, на жаль, не приніс нашому спортсмену успіху: 0:5 – і золото їде до Парижу.

"Головною моєю проблемою стало те, що я не зумів вдало підібрати дистанцію, адже мій суперник дуже добре володіє "роботою ногами", – сказав Віктор Славинський. – Крім того, у нас чимала різниця у зрості. Я сподівався, що вдасться провести один удар та закінчити поєдинок достроково, оскільки за очками виграти було дуже складно".

2 золота, 2 срібла і 2 бронзи – усі українці з медалями в Муей-Тай

Надзвичайно яскраво провели українці турнір з таїландського боксу Муей-Тай. Усі шестеро наших спортсменів повернулися додому з медалями: Олександр Прокуда (до 54 кг) і Костянтин Тришин (до 57) вибороли бронзу, Анастасія Шармонова (до 60 кг) та Сергій Куляба (до 67 кг) – срібло, а Ігор Любченко (до 63,5) та Віталій Никифоров (до 75 кг) стали чемпіонами ІІ Всесвітніх ігор з єдиноборств.

"Звісно, я задоволений, – сказав після турніру головний тренер збірної України Павло Євтушенко. – Але якщо казати про очікування, то хотілося б шість із шести золотих медалей. Кожен наш бій пам’ятаю по секунді. Усі – величезні молодці. Знаєте, свого часу сам король Таїланду дякував нам, Україні, за розвиток таїландського боксу, ось ми і демонструємо результати".

Щодо фінальних поєдинків, то найскладніше завдання було у зовсім юної Насті Шармонової – 17-річна дівчина змагалася проти маститої Валентини Шевченко, багаторазової чемпіонки світу з таїландського боксу серед любителів та професіоналів, найкращої жінки-бійця Муей-Тай. Валя народилася в Киргизстані, але останні 5 років виступає під прапором Перу – там змогли запропонувати їй гідні умови праці.

Втім, про свої корені Валентина теж не забуває: "Я пишаюся своїм прізвищем, – сказала вже після перемоги у фіналі чемпіонка. – І дуже рада, що мені вдається його прославляти на весь світ. Ви з України? Передавайте привіт! Мій батько родом з-під Києва".

Сергій Куляба у півфіналі виклався на повну, щоб вперше у кар’єрі перемогти бійця з Таїланду – країни-родоначальника цього виду спорту. Тож у фіналі вже просто не вистачило сил – перемога дісталася багаторазовому чемпіону світу з Білорусії Андрію Кулебіну.

Ігор Любченко свій другий титул чемпіона Всесвітніх ігор з єдиноборств здобував усуперництві з тайцем. До бою з Ігорем тайці виграли три фінали з трьох і, мабуть, відчули себе непереможними. Маноп Срірупу, склалося враження, щось переплутав і не усвідомив, проти кого він вийшов битися – у першому раунді навіть демонстративно не захищався. За що миттєво був покараний, а коли кинувся надолужувати втрачене, шансу відігратися вже не отримав.

"Таєць хороший, але він ветеран, вже зав’язує, – каже Ігор Любченко. – Він нижчий ростом, я з дистанції працював ногами, колінами. Задача і була така, попрацювати з дистанції. Я і в Пекіні був чемпіоном, зараз не менш напружено готувалися, важкі збори пройшли. Як розраховували, так і вийшло. Слава Богу! Скажу, що емоції не притупляються, коли другий раз перемагаєш. Це найяскравіше відчуття – бути першим".

Підсумковим знаком оклику у виступі збірної України стала перемога Віталія Никифорова над шведом Алексом Харрісом. Віталій відмінно відпрацював усі три раунди, більшість його атак знаходили ціль – голову, корпус, ноги суперника. Під бурхливі крики "Україна!" та "Одеса-мама!" Никифоров впевнено довів бій до перемоги, наприкінці потішивши публіку ефектними прийомами – ударами ногами та ліктями з розвороту. Бідолашний швед на церемонії нагородження кульгав і ледве волочив ноги. Віталій скромно зауважив, що це не цілком його заслуга – мовляв, турнір довгий, травми накопичилися.

"Мрія здійснилася, ми довго до цього йшли, – говорить Віталій Никифоров. – Я дуже радий. Вдалося переграти суперника за рахунок контролю у ринзі, головне було не пропустити удар. Зупинятися на досягнутому не збираюся, буду намагатися удосконалюватися".

Кікбоксинг. Володимир Демчук – бронзовий призер World Combat Games

В активі збірної України з кікбоксингу одна бронзова медаль, яку у розділі лоу-кік здобув Володимир Демчук (вагова категорія до 67 кг).

Міг українець поборотися за золото, але у півфіналі, що називається, "напоровся" на беззаперечного лідера категорії Шаміля Абдулмеджидова з безкрайньої Росії. Зрозуміло, на боці Абдулмеджидова була гаряча підтримка трибун. Він одразу пішов в атаку, набираючи очки за потужні лоу-кіки з обох сторін. Демчук намагався не відставати, ближче до середини 1 раунду вирівняв ситуацію. Дослуховуючись до підказок тренера, у 2 раунді Володя навіть затис опонента в куті рингу, завдаючи потужних ударів у голову, але не дотиснув. В підсумку, варто визнати, російський кікбоксер був кращим.

"Раніше з ним не зустрічався, але бої бачив, цілеспрямовано на нього готувався, – розповів наш бронзовий призер Володимир Демчук. – Для мене це був перший великий турнір у цій ваговій категорії. Раніше я виступав у вазі до 63,5, щойно перейшов у нову, і зразу настільки серйозний бій. Суперник, крім того, що взагалі дуже сильний, – ще й шульга, тому мені було незручно працювати проти нього. Мабуть, неправильну тактику обрав. Почав виправляти ситуацію, але трохи часу не вистачило – таки програв в один бал. Хоч готовий був навіть більше, ніж на сто відсотків, адже це найважливіші змагання. Ну, тепер буду брати реванш на чемпіонаті світу в Туреччині за місяць".

Джиу-джитсу. Дві медалі від родини Настенків

У змаганнях з джиу-джитсу Україну представляли брат і сестра Настенки – Іван та Анастасія. Для 22-річної Насті це були перші настільки серйозні змагання у дорослій віковій групі, але жижки перед маститими суперницями у вазі до 55 кг у неї аж ніяк не трусилися. Навіть чемпіонці світу з Італії Джессіці Скріччоло вона поступилася з мінімальною різницею у балах. А далі досить впевнено перемагала суперниць, а в сутичці за бронзу красиво переграла Венді Ордонес із Гватемали.

"Неймовірно радію медалі, – спокійно, без надлишкових емоцій, тільки трохи переводячи подих, говорить Настя Настенко. – Якщо врахувати, що я тут одна з наймолодших учасниць, радію ще більше. Хоча, напевне, до кінця ще не усвідомлюю своїх емоцій, свого щастя. Я лише нещодавно перейшла з юніорів у дорослу категорію, тож це для мене перші Всесвітні ігри. Думаю, майбутнє у джиу-джитсу у мене є".

Один з найкращих у світі майстрів джиу-джитсу українець Іван Настенко став срібним медалістом. Сам спортсмен, який провів блискучий сезон, їхав до Санкт-Петербурга за золотом, але цього разу Фортуна була не на його боці.

Втім, Івана сміливо можна привітати із черговим яскравим виступом. На шляху до фіналу він здобув дві надзвичайно ефектні перемоги. Зокрема, в алжирця Алі Смаїла виграв чистим іппоном, перевернувши суперника через голову і поклавши на лопатки.

У фіналі – зустріч з росіянином Олексієм Івановим. У той конкретний момент кращим виявився Іванов – явної переваги не було, але удари Олексія були все ж точнішими.

"Ну, можна сказати, планку трошки підняв, – тримав емоції розчарування у собі наш чемпіон Іван Настенко. – На І Всесвітніх іграх з єдиноборств у Пекіні був третім, цього разу узяв срібло. Можна було, звісно, повоювати за золото, в Олексія я вже не раз вигравав, але цього разу він мене трішки переграв, виявився сильнішим. Це спорт, одним словом".

Боротьба на поясах Алиш. "Срібний похід" українців до Санкт-Петербургу

Збірна України з боротьби на поясах Алиш завершила свій виступ з двома срібними нагородами. Медалі із Санкт-Петербурга до Києва везуть Леонід Рябчун (вагова категорія до 90 кг) та супер-тяж Андрій Никитченко.

Леонід Рябчун у фінальній сутичці поступився литовцю Едвінасу Раюнкасу. Суперник отримав два бали за кидок, який мали б оцінити як "обопільне падіння", тож українець мусив ризикувати. Суперник же спіймав нашого борця на контр-атаці і таки зумів провести чистий, а в цьому випадку, "золотий" кидок.

Після церемонії нагородження українець сказав: "Звичайно, я не дуже задоволений своїм виступом у фіналі. Але, відзначу, що і суддівство цієї зустрічі досить важко назвати об’єктивним. Проте, що є – те є. Тепер, зробивши для себе певні висновки, готуватимусь до чемпіонату світу".

Андрій Никитченко на шляху до фіналу здобув дві чисті перемоги – спершу поклав на лопатки іранця Масуда Хаджи Пура, а потім, не менш ефектно, Віктора Крістіана Гвебу з маленького, але гордого, Свазіленду.

У фіналі українець натрапив на киргиза Нурбека Аканова, який у себе на Батьківщині – справжній герой нації. Нурбек довів, що купають його в почестях не даремно, здобувши чисту перемогу. Хоч для цього довелося попріти – суперники довго шукали підхід один до одного. Зрештою, борець із Киргизстану скористався тим, що нижчий за зростом. У боротьбі на поясах для успішної атаки важливо вперти плече у груди суперника. Звісно, нижчому борцю легше це зробити.

"Нам є, до чого прагнути, – сказав головний тренер збірної України Дмитро Лахно. – Два срібла – це добре, але на цьому в жодному разі не можна зупинятися. Значить, продовжимо працювати. Якби було два золота, це була б вершина. Сподіваюся, на наступних World Combat Games будуть уже золоті медалі. На даний же момент зробили усе, що могли. Напевне, стратегічно трохи помилитися, якщо оцінювати загалом. А так я хлопцями задоволений. Думаю, так само і вся країна. Але ці медалі ми повісимо на цвях і все почнемо з нуля – попереду нові важливі старти".

Бокс. Вдалий дебют України: 3 срібла та бронза

Не встигли росіяни заскучати за висококласним боксом у виконанні Володимира Кличка, як яскраві українські бійці знову приїхали до них дати майстер-клас. Троє українських козаків здобули срібні медалі, а Ніла Липська завершила турнір з бронзою.

У ваговій категорії до 64 кілограмів наш Олександр Гречиха у півфіналі впевнено розібрався з американцем Ніколасом Джефферсоном, але у фіналі не зумів підібрати ключик до тактично грамотного і технічного бразильця Жоедісона Тейшейри.

Владислав Войталюк у вазі до 75 кг потішив яскравим півфінальним боєм: британця Денні Дігнама Влад поклав на землю швидше, ніж за півтори хвилини. Якісь секунди пішли на розвідку, а потім українець почав влучати. Пристрілявся і провів блискавичну комбінацію-двійку в голову – правою-лівою і опонент на підлозі. Нокаут, який нечасто побачиш в любительському боксі. У фіналі, хоч і мав перевагу над пітерським боксером Петром Хамуковим, за рішенням суддів програв. Каже, потрібно було боксувати переконливіше, адже вдома "і стіни допомагають".

Український тяж Арсеній Азізов (до 91 кг) у півфіналі побив американця Джоша Темпла. Побив і росіянина Павла Никитаєва, ось тільки судді і цього разу, склалося враження, увесь бій прогледіли. Арсеній був кращим з першої і до останньої секунди бою, пробивав у корпус, потужно влучав у голову. Навіть російські уболівальники на трибунах не вірили, що перемогу віддадуть їхньому земляку. Аж ні – знову золото пішло росіянину. На церемонію нагородження той виходив з жахливою гулею-гематомою на лобі. Арсеній же залишив ринг з чистеньким обличчям, але справжньою бурею розчарування у душі.

"Звісно, ми розраховували на золото, – сказав тренер команди Євген Зикін. – Не побоюся навіть сказати, що розраховували на три золота. Але удача сьогодні була не на нашому боці. І не тільки удача… Ну, якщо руку піднімають супернику, значить бій не виграно. І говорити про погане суддівство чи щось подібне – не аргумент. Є, над чим працювати, ми бачимо свої помилки. Попереду ще багато цікавих змагань, де будемо старатися якнайкраще себе проявити. І надалі я би радив нашим спортсменам бути трішки більш аргументованими в ринзі, щоб не виникало жодних питань".

Панкратіон. Сергій Гузєв: "Щасливий бути чемпіоном"

У змаганнях з панкратіону в активі збірної України срібло Вікторії Синявіної (до 58 кг) у розділі грапплінг ноу-гі (боротьба у партері без кімоно), бронза Юлії Торянської у вазі до 64 кг розділу грапплінг гі (у кімоно) та три медалі в найбільш видовищному агоні – поєдинках у повний контакт, де поруч з ударною технікою використовується і техніка боротьби у партері. Олександр Висоцький посів третє місце у категорії до 77 кг, Андрій Рєзнік виборов срібло у вазі до 66 кг, а Сергій Гузєв став чемпіоном у ваговій категорії до 84 кг.

Гузєв, визнаний майстер змішаних єдиноборств, з першого і до останнього бою на турнірі демонстрував надзвичайно високий рівень підготовки і технічної майстерності, просто знищуючи своїх суперників.

"Вражень немає – сама тільки радість. Я щасливий! – сказав чемпіон. – Дякую усім, хто мене підтримував, тренерам, партнерам, федерації. Окрема величезна подяка і привіт моїм батькам – це усе для вас!".

Ушу. Срібна медаль Дмитра Батка – останній трофей українців на WCG’13

Завершальним етапом десятиденного марафону ІІ Всесвітніх ігор з єдиноборств стали змагання з ушу, в яких було розіграно 13 комплектів нагород у 3 видах – таолу, тайцзицюань і саньда. В "бойовому" розділі – саньда – за Україну виступав досвідчений Дмитро Баток, за плечима якого, окрім перемог на чемпіонатах країни, віце-чемпіонство континентальної першості, срібло на Кубку світу та бронза Всесвітніх ігор у Колумбії.

У першому бою Дмитро Поступився іранцю Хаміду Ладвару. Каже, сам не розуміє, що сталося – не було мандражу чи страху, але, каже, ніби закляк на помості і не зумів нічого протиставити візаві. Питання віце-чемпіонства вирішувалося у непростому поєдинку з єгиптянином Мохамедом Алі Ібрагімом. На щастя, Дмитро не лише зумів оговтатися від поразки, а й продемонстрував Мохамеду весь арсенал своїх коронних прийомів – захоплень, кидків і ударів у клінчі.

У розділі таолу – демонстраційні комплекси – наш Роман Рева, учорашній юніор, став дев’ятим.

Загалом позитивно оцінив виступ підопічних президент Української федерації ушу та тренер збірної Олег Чуканов: "Я думаю, що результат хлопців хай і не максимальний, однак дуже і дуже пристойний. Діма чомусь не зміг налаштуватися на перший бій, проте просто на відмінно провів другий. А головне, що він аналізує кожну помилку і робить правильні висновки. Щодо Романа, то тут ситуація подібна, але ж не забувайте, що це ще зовсім молодий спортсмен, а досвід, особливо на змаганнях такого рівня – це дуже важлива річ. Впевнений, що засмучуватися не варто, а варто постійно працювати над собою – і хороші результати обов’язково будуть".

Роксана КАСУМОВА, спеціально для "Обозревателя"