Львів. Студенти-медики "працювали" незрячими
Напередодні Міжнародного дня білої тростини - так називають День незрячих - у Львові провели експеримент. Студенти - майбутні реабілітологи - із зав'язаними очима спробували себе у ролі незрячих. Вони повинні були відчути усі незручності пересування містом.
Мирослав Віхоть - студент Львівського університету фізичної культури погодився на експеримент, щоби зрозуміти людей із вадами зору. У майбутньому йому доведеться працювати із неповносправними, тож вирішив спробувати, як то - бути незрячим.
Мирослав Віхоть, учасник експерименту: "Страшно - всіх чути, але не видно".
Уже за хвилину Мирослав із зав'язаними очима втратив орієнтування. Йому довелося довго шукати потрібну зупинку, щоби сісти в маршрутку. Без допомоги перехожих пройти 300 метрів виявилося надто складно.
Мирослав Віхоть, учасник експерименту: "Стою, слухаю, що маршрутки ходять. Ви ще тут? Дуже важко, до речі, з людиною, з ким спілкуєшся - треба його зловити, це ваша рука? Тому що деколи здається що з кимось говориш, а він пішов. Михайло, 71-а не їхала?"
Михайло Петрів повністю втратив зір 15 років тому. Чоловік каже - найважче було змиритися з тим, що усе життя пройде із тростиною в руках. І хоча зараз він може без допомоги інших пройтися містом, все ж, каже, небезпека очікує незрячого на кожному кроці.
Михайло Петрів, незрячий: "Перейти через неозвучений світлофор в тому місці, де ще й немає людей. Коли ти не чуєш, що люди вже пішли на зелене світло - просто неможливо. В маршрутку сісти може тільки за допомогою сторонньої людини, яка скаже, який це номер маршруту і за яким маршрутом вона їде, або на якій зупинці ми знаходимося".
16 учасників експерименту в один голос заявили: українські міста мало пристосовані для незрячих. Відсутні світлофори із звуковим сигналом, без допомоги неможливо знайти адміністративні будівлі чи повтрапити у потрібну маршрутку.
Мирослав Віхоть, учасник експерименту: "Було важко - ти розумієш, що нічого не бачиш, ти орієнтуєшся тільки на слух і на паличку, і то паличка - за бруківку чіплюється, здається перепона, ноги підіймаєш тоді. Ну страшно, важко".
Учасники експерименту кажуть - тепер, принаймні, мають уяву про те, що відчувають незрячі. У майбутньому, сподіваються, це допоможе їм краще зрозуміти людей з вадами зору.