Блоги Мир

/ Блоги - Новости политики

Післямова свята Національного флоту, чи "Буря в стакані" в країні з континентальним мисленням?

Святкування чергової річниці національного флоту навіяло на роздуми.

З часів незалежності українська влада, з її континентальним мисленням, дивилась на національний флот та на галузі морської діяльності як на щось ТИМЧАСОВЕ, як на те, що можна "прихопити" чи на чому можна заробити.

Відповідно і задачі ставились ТИМЧАСОВІ, як говорять флотські "По авралу!".

Наприклад, потрібно було виділити корабель та доглядову групу – український актив в операції НАТО "Активні зусилля" (Середземне море), флот періодично "рвав на собі тільняшку". Але задача виконувалася "любою ціною". Після цього звучали заяви з трибун інституцій НАТО та ЄС про рішучий крок України в напрямку світової спільноти.

Потрібно було виділити корабель на "Океанський щит" та "Аталанту" (Індійський океан) чи на Блексіфор – чергова "розірвана тільняшка".

А далі що?

Все дуже просто – з виконанням завдання закінчувалася увага як до флоту вцілому, так і до флотських активів (кораблів, вертольотів, літаків, морської зброї тощо) рівно до чергового завдання.

А в цей час національний флот ТИМЧАСОВО ДРЕЙФУВАВ, старів та приходив в занедбаний стан (від автора – як завжди грошей не вистачало), його списували та "пускали на голки", а головне втрачалась морська ідеологія, морське мислення, а разом з ними і "морська школа".

Він просто був відірваний від державності, хоча в теорії повинен був бути інструментом зовнішньої державної політики.

Періодично з'являлися реформатори, які перекладали "натівські документи" на англійську мову та вводили до самостійної підготовки предмет "англійська мова", вважаючи, що це реформа флоту.

Разом з тим, флот жив своїм життям, а точніше виживав.

Вектори політичної орієнтації України кружляли як стрілка магнітного компасу.

Про яку системну державну морську політику можна було говорити?

Крим 2014 року показав всі "тяжкі поранення" державної морської політики. "Неочікувано" ми стали обличчям до викликів та загроз з морського напрямку.

І що далі? Який курс вибрати?

Почалося "імпровізоване" реформування флоту, але вже без морської науки, бо науковці та конструктори, як і високотехнологічні спеціалісти суднобудування та суміжних галузей шукають свою долю за кордоном, вже без розуміння, що "писати", а потім "імплементувати написане" це зовсім різні речі.

Де ресурс, в які державні програми він закладений?

Чи знову ТИМЧАСОВІ державні гарантії?

Хочеться черговий раз сказати реформаторам: ФЛОТ – ЦЕ НЕ РІЧ У СОБІ, ВІН САМОТУЖКИ НЕ СТВОРЮЄТЬСЯ. ЙОГО БУДУЄ ДЕРЖАВА СИСТЕМНО І БЕЗПЕРЕРВНО! ЦЕ Ж ОЧЕВИДНО!

Як довго ще буде витримувати такі випробування виснажений організм флоту? Яка його подальша доля?

Чітко вимальовується протиріччя між деклараціями: "національний флот – це гордість України", "Україна – це морська держава" і національними реаліями "дорогої іграшки" та "розкоші, яку Україна собі не може дозволити".

Але проблема не в грошах, проблема в відсутності політичної волі та комунікації між владою, бізнесом і суспільством. Тому, й здається, все просто – всього три доданки, а сума не сходиться?

Отже, аналіз сучасного стану національної морської політики та морської галузі держави, прогалини в стратегії їх розвитку вимагає спрямованості на активне втручання в існуючу ситуацію.

  1. Формування Стратегії внутрішньої і зовнішньої морської політики України має бути векторально узгодженим з Стратегією внутрішньої і зовнішньої політики України:

  2. Будівництво національного флоту за значимістю, масштабністю та складністю економічних, технологічних і соціальних завдань Є ПРОБЛЕМОЮ не відомчою, а ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОЮ, яка не повинна залежати від політичних або бізнесових амбіцій.

  3. Відсутність державних "морських" документів, не дають можливості чітко визначити напрямки розвитку національної морської політики, взаємоузгоджених стратегій за видами морської діяльності, розробляти та приймати державні цільові програми їх фінансування, як приклад, Державну цільову програму розвитку кораблебудування, планувати функціонування цілих галузей національної економіки, які пов’язані з морською діяльністю.

  4. Відсутність системи управління морською діяльністю України вимагає створення її архітектури на державному та регіональному рівнях шляхом формування:

Морської колегії при Кабінеті міністрів України за участі у її складі міністрів, діяльність яких пов’язана з морською галуззю держави, керівників приморських регіонів, представників ділових кіл і громадських організацій, що дозволило б на якісному експертному та професійному рівні формувати основні напрямки національної морської політики, розмежувати повноваження та відповідальність між міністерствами і відомствами України за їх реалізацію;

депутатської Комісії з національної морської політики у Верховній Раді України, яка б працювала на постійній основі;

спеціальних органів-формувачів регіональної морської політики – рад з морської діяльності в приморських адміністративно-територіальних одиницях.

В кінці кінців, національна морська політика і морська діяльність повинні стати не лише одним із стрижнів національної безпеки, а й "інтеграційним містком" між Україною і світовою, в тому числі і Європейською, спільнотою.

Завершу оптимістично - НАШ БІЙ ЩЕ ПОПЕРЕДУ!

Ты еще не подписан на наш Telegram? Быстро жми!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

0
Комментарии
2
1
Смешно
3
Интересно
2
Печально
1
Трэш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Блоги / мнения

ads pixel