Блог | Масштаби змін в Україні - величезні
Масштаби змін дійсно величезні, це доведе проста прогулянка будь-яким українським містом.
Більшість українців скажуть вам, що з часів Євромайдану нічого не змінилося. Місцеві експерти поскаржаться, що еліти чинять опір змінам, і якщо Україна не почне змінюватися швидше, країна повернеться в дореволюційний стан і буде втрачена, - пише Олександр Мотиль, переклад тексту якого приводить НВ. - При цьому абсолютно всі, здається, згодні з тим, що зміни неможливі без повного усунення корупції.
Ці думки засновані на різних спрощеннях, перекручуваннях і непорозуміннях. Ось кілька яскравих прикладів:
1. Україна не змінилася з 2014 року. Нісенітниця. Масштаби змін дійсно величезні, це доведе звичайна прогулянка в будь-якому місту країни. Природно, Україні потрібно змінюватися ще більше, так само, як і серйозно переоцінити відносини зі своїми сусідами і друзями, в тому числі з Росією, Білоруссю, Європейським Союзом і Сполученими Штатами.
Читайте: Август и осень будут горячие, но Украина победит
2. Україні потрібно змінюватися швидше. Напевно, правда, але, може, й ні. Це твердження передбачає, що швидкі зміни краще, ніж повільні зміни. Насправді дуже швидкі зміни – революції – зазвичай не так ефективні, як еволюційні зміни. Не існує єдиної формули для визначення оптимальної швидкості змін.
3. Якщо Україна не зміниться ще більше, то сили, що виступають проти змін, візьмуть гору. Можливо. Всі зацікавлені особи в усіх країнах завжди виступають проти системних змін. Вони були б повними дурнями, якби не робили цього. Опір – постійно. Іноді вони перемагають, іноді програють. Все залежить від того, наскільки рішучі сили, що підтримують зміни. Доброю новиною є те, що в Україні вони досить сильні і, ймовірно, такими і залишаться.
4. Зміни мають бути послідовними і лінійними. Не правильно. Всі країни завжди роблять два кроки вперед і один крок назад, а потім три кроки вперед і чотири кроки назад і так далі. Незважаючи на ці зигзаги (або завдяки їм), в системах відбуваються зміни, іноді на краще, іноді до гіршого.
5. Зміни обов'язково мають бути доведені до точки неповернення. Абсолютна дурниця. Такої точки не існує. А якби вона існувала, то ніяких революцій ніколи не було б. Адже навіть високорозвинені, добре інституалізовані демократії відступають, як показують приклади Америки, яка обрала Трампа і муки Євросоюзу.
Читайте: Ой, да бросьте. Какая ещё Украина?
6. Польща зробила все ідеально правильно, особливо завдяки прийняттю радикальних реформ одразу після 1989 року. На жаль, ні. Якщо Польща та Угорщина зробили все настільки правильно, то як пояснити уряди Качинського і Орбана? Більш того, той самий величезний стрибок Польщі, що відбувся 1990 року, був насправді не таким вже й великим, оскільки у комуністичній Польщі завжди були елементи державності, просунута нація, громадянське суспільство (Солідарність і Католицька Церква) і поняття приватної власності – гідності, що з'явилися в України відносно недавно.
7. Естонія і Латвія правильно провели реформування, Україна має наслідувати їх. Тільки якщо ви вважаєте, що позбавлення громадянських прав росіян – виправдане. Естонія і Латвія домоглися великих успіхів у зміні самих себе, виключивши проросійських і прорадянських виборців з процесу прийняття загальнонаціональних рішень. Чи варто було Україні зробити те ж саме в 1992 році? Можливо. Путінська окупація Криму та східного Донбасу фактично позбавила цивільних прав населення цих регіонів, посприявши тим самим реалізації реформ, яка відбувається останні три роки.
Читайте: Безвиз в Европу: Украина, добро пожаловать!
8. Націоналізм завжди поганий для реформ. Все залежить від ситуації. Історія Югославії демонструє, що етнічна ненависть може викликати криваві війни, але відділення Словенії та Хорватії від Югославської федерації, можливо, прискорило їх відступ від комуністичного минулого. Точно так само це сталося і в Чехословаччині, коли чеська і словацька еліти прийшли до обопільної згоди почати будівництво власних національних держав, добившись у результаті значних успіхів. І хто сумнівається в тому, що сильне почуття національної ідентичності поляків дозволило їм так ефективно протистояти комунізму?
Продовження читайте ТУТ.
