Блог | Корупція по-європейськи?
Так уже повелось, що гучні корупційні скандали на найвищому політичному рівні – це синонім до української реальності. Проте цієї весни ми дещо поступились місцем нашим європейським колегам. Йдеться про скандальний візит в Сирію президента Парламентської Асамблеї Ради Європи Педра Аграмунта. Зокрема, невідоме джерело фінансування цієї поїздки.
24 квітня у Страсбурзі розпочалась весняна сесія ПАРЄ. Вона виявилась доволі ексцентричною як для західного істеблішменту - з вимогами про відставку президента. Погодьтесь, не кожен день там лунають подібні заяви.
Шквал критики обрушився на Агармунта після того, як 21 березня він здійснив свій славнозвісний візит до Сирії разом з російськими депутатами.
Зі свого боку, політик пояснив, що візит був приватного характеру. Відвідав Сирію в якості іспанського депутата, а не як керівник Асамблеї. Зокрема, наголосив, що у жодному випадку не підтримує режим Асада. Проте навіть така одкровенність не прийшлась до душі парламентаріям. Вони у своїй більшості закликали його піти у відставку.
Хто дискредитує ПАРЄ, що таке корупція по-європейськи та чому Росія вкотре опинилась у дуже вигідному становищі, спробуймо розібратись.
Ідеальний кандидат
Нагадаю, Педро Аграмунт - член сенату Іспанії від Валенсії. Очолив ПАРЄ минулого року. Його кандидатуру за партійною квотою запропонувала Європейська народна партія (European People's Party, EPP).
Згідно із чинними правилами процедури ПАРЄ, вибори президента проводяться в рамках закритого голосування після попередньої перевірки повноважень членів та їхніх заступників.
Читайте: С такими "патриотами" и врагов не нужно
Якщо після двох турів голосування жоден з кандидатів не набере абсолютної більшості голосів членів Асамблеї, то для обрання в третьому турі достатньо відносної більшості. Якщо ж є однакова кількість голосів, то оголошується обраним кандидат, старший за віком.
Тобто ЄНП запропонувала Асамблеї лише одного кандидата, якого згодом там підтримали.
Хоча саме його обрання викликало доволі двозначні оцінки серед громадськості. Адже прізвище Аграмунта "засвітилось" у журналістських розслідуваннях щодо підкупу членів ПАРЄ з боку Азербайджану.
"Ікряна дипломатія" - продовження історії
Такий образний термін як "ікряна дипломатія" згадується у звіті німецької громадської організації "Європейська ініціатива стабільності" (European Stability Initiative, ESI). У 2012-му році вона опублікувала свою першу доповідь про факти корупції в ПАРЄ.
Зокрема, там йдеться про те, що європейські політики отримували "щедрі дари" від представників азербайджанської влади в обмін на схвальні доповіді про стан демократії в цій країні. Йдеться про коштовності, килими, напої та чорну ікру. Все це підносилось як "данина східній традиції".
За даними джерел ESI, Азербайджан має в ПАРЄ групу з 10-12 "друзів" і 3-4 особи в секретаріаті, які чотири рази на рік отримують в якості подарунку не менше півкілограма чорної ікри (вартість більше 1300 євро за кілограм).
Читайте: Це просто вселенська ганьба!
У доповіді, зокрема, згадується, прізвище Аграмунта. За їхніми джерелами, він разом з іншими депутатами ПАРЄ (Едуард Літнер, Пауль Вілле, Хакі Кескін) оцінив минулорічний референдум в Азербайджані, який зняв обмеження на кількість термінів для президента Ільхама Алієва, як "прогрес демократії".
В грудні 2016-го, ESI випустила другу доповідь, де розповідається як італійський парламентарій Лука Волонте (у 2013 році був доповідачем з питань порушень прав людини в Азербайджані) отримав 2,39 млн євро від члена азербайджанської делегації.
Після оприлюднення цих фактів справою Волонте зацікавилась італійська прокуратура.
На допитах політик підтвердив отримання грошей за лобістську діяльність на користь Азербайджану. За даними ESI, гроші пішли на підкуп італійських та інших парламентарів, які голосували проти резолюцій і доповідей ПАРЄ, які засуджують порушення прав людини в Азербайджані.
Отож скандальна поїздка Аграмунта до Сирії логічно вписується в контекст "ікряної дипломатії".
Цікаво, що українські представники нині активно вимагають відставки Аграмунта. Мабуть, забули, що саме вони, фактично, і привели його до влади. Той же віце-президент Парламентської асамблеї Ради Європи Георгій Логвинський, який нині активно ратує за відставку Аграмунта, минулого року вітав його з призначенням та називав "талановитою людиною і вмілим організатором".
Читайте: Аграмунт - колега Путіна і Асада
80% нинішньої української делегації в Асамблеї є членами ЄНП. Тобто вони його одноголосно свого часу підтримали. Отож нині немає чого відчайдушно кричати про зраду у стилі – а я ж попереджав! Дивним чином українські делегати раптом всі як один прозріли. Виявляється, їхній давній друг не такий вже ідеальний.
Вояж, вояж…
Що мотивувало президента ПАРЄ поїхати до Сирії та ще й на російському літаку – відкрите питання. Невже не знав, куди сідає? Малоймовірно. Все це дуже розізлило політичні групи. Адже це питання політичної відповідальності та репутації ПАРЄ.
Його посада вимагає, аби діяв винятково в рамках мандату організації. Аграмунту на засіданні Бюро дали шанс все пояснити. Зокрема, відповісти на ключове – питання фінансування. Проте він не зміг надати чіткі та аргументовані відповіді.
Наприклад, заявив, що поїхав до Сирії як іспанський парламентарій, і що це був його особистий візит. Проте, ми не чули, аби МЗС Іспанії підтвердило цю інформацію.
Таке відверте лавірування дивує. Крім того, в ПАРЄ прийняли кілька резолюцій щодо Сирії, де чітко засудили режим Асада.
Аграмунт пояснює, що російські ЗМІ зманіпулювали його поїздкою і неправильно її висвітлили. Але, якби із самих початків він заявив про намір здійснити візит до Сирії, то жодної "неправильної інтерпретації" не було б.
Логічно, що у багатьох виникають підозри про приховані мотиви такого вчинку.
Читайте: Шлях Путіна до Гааги розпочався
Говорити про благі наміри і винуватість російських ЗМІ – недоречно в контексті політичної відповідальності. Мав би стратегічно прорахувати наслідки.
А тепер щодо самої відставки. Процедури імпічменту немає. Звісно, політичні групи закликали його до відставки. Проте все залежить від особистого рішення Аграмунта та його мотивації. Може залишитись на своїй посаді до кінця року. Є розмови, що він нібито озвучив інформацію про свою відставку, але хотів зберегти лице перед королем Іспанії, який виступав в ПАРЄ.
Мовляв, просить надати якийсь час, аби завершити свої справи. Але це все - кулуарні бесіди. І як бачимо з останніх подій – активного бажання покинути крісло президента ПАРЄ Аграмунт не проявляє. Він так і не з'явився в Бюро і не зробив жодної заяви, обіцяної раніше.
У результаті Бюро висловило йому недовіру і відмовило в дозволі здійснювати візити чи робити якісь заяви від імені ПАРЄ. Так що у нього залишились доволі номінальні повноваження. Але так чи інакше – залишились.
Якщо Аграмунт не піде у відставку, то очевидно, що його почнуть бойкотувати. Наприклад, делегати можуть встати і вийти із зали засідань. Навряд чи у таких умовах буде приємно працювати.
Що чекає ПАРЄ
Нині з упевненістю можна говорити: з Аграмунтом чи без нього імідж ПАРЄ підірваний. Це свідчить про дуже глибоку системну кризу.
Туреччина, наприклад, заявила, що хоче переглянути свої відносини з ПАРЄ, у зв’язку з відкриттям моніторингової процедури щодо неї.
Звісно, у світлі останніх подій виникає запитання - чи може належно оцінювати ситуацію з дотриманням прав людини чи розвитком демократії орган,у якому вибухають корупційні скандали? Орган, президент якого спокійно їде в Сирію і обнімається з терористами? Навряд. Це все підриває суть процедури моніторингу функціонування демократичних інституцій.
Читайте: Минус один Аграмунт. Купленная Европа
Уже активно обговорюють, що потрібно переглядати правила процедури ПАРЄ, аби у майбутньому (у подібних ситуаціях як з Аграмунтом) були юридичні механізми їхнього вирішення. Але це питання довгострокової перспективи. Це може торкнутись, зокрема, запровадження процедури імпічменту, або ж чіткішого прописання правил поведінки членів ПАРЄ.
Також Асамблея 25 квітня (в рамках голосування за Progress report of the Bureau and Standing Committee) затвердила створення незалежного органу з розслідування фактів корупції. Туди увійдуть троє людей, які будуть затверджені 29 травня на засіданні Бюро та схвалені на червневій сесії Асамблеї.
Ціль новоствореного органу – розслідувати всі факти причетності до корупції як чинних членів ПАРЄ, так і колишніх.
Як би не змінювалась ця система, але факт залишається фактом – нинішній баланс сил в Європі порушений. І це дуже небезпечна ситуація, адже відкриває неймовірне поле для маневрів Путіна та його поплічників.
Корупційні скандали в ПАРЄ вигідні Росії, яка домагається дискредитації організації. В цьому ж і полягає вся суть путінської стратегії – перегляд чинних міжнародних правил та нівеляції основ західної демократії, яка якраз і ґрунтуєтьсь на беззаперечній репутації своїх інституцій. Немає репутації – немає правил. Відповідно – з’являються умови для здійснення агресивної політики Кремля. В першу чергу, це стосується пострадянського регіону, де Україна – ключова ціль.
Варто також розуміти, що основна функція ПАРЄ – здійснювати моніторинг функціонування демократичних інституцій. Ця організація наглядає за дотриманням верховенства права в державах Ради Європи.
Сьогодні ми говоримо про підрив авторитету цих же наглядачів. Чи зможуть тепер вони здійснювати щодо України належний моніторинг? Дуже сумніваюсь. Адже особи, репутація яких заплямована, не мають морального права оцінювати стан справ демократії у тій чи іншій країні.
Так що інституціональні проблеми Європи безпосередньо впливають як на нашу країну, так і на світову безпеку загалом. Це виклик, який нам усім доведеться прийняти і знайти гідну відповідь.
