Блог | Рекордная зарплата бывшего генерального прокурора Кравченко не смогла удержать чиновника от соблазна злоупотреблять властью
Будьте первыми в курсе главного – подпишитесь на Новини на OBOZ.UA в Google
Стало известно, что экс-генпрокурор Кравченко, которого журналисты обнаружили в Вене, в конце своего пребывания на посту генпрокурора получил рекордную зарплату — 440 тысяч гривен без вычета налогов. Кто-то наверняка возмутится этой суммой. Я не знаю, много это или мало. В самой богатой стране Европы — Люксембурге — генеральный прокурор получает без вычета налогов 13 тысяч евро. То есть примерно 650 тысяч гривен. Где-то на треть больше, чем у Кравченко. Но и средняя зарплата в Люксембурге в 9 раз выше, чем в Украине.
Далее текст на языке оригинала
У найбіднішій країні Євроунії - Болгарії - середня зарплата лише вдвічі більша української. Але і посадовий оклад генпрокурора в перерахунку на гривні приблизно 240 тисяч. Тобто на 200 тисяч менше, ніж зарплата Кравченка.
До чого ці розрахунки? Ну, як на мене, вони нам свідчать про те, що велика зарплата не зможе втримати чиновника від спокуси зловживати владою, якщо по-перше, така можливість є. А по-друге, ця людина з самого початку йшла на державну посаду з однією метою: красти, красти і ще раз красти.
Навіть чи зокрема якщо її посадові обов'язки полягали в тому, щоб зупиняти тих, хто крадуть.
Тому, коли я читаю, що президент Зеленський ще проводить якісь співбесіди, з якимось кандидатами і ще не визначився з наступником Кравченка, мені хочеться порекомендувати йому не витрачати на ці співбесіди свій дорогоцінний час. Натомість передати тягар відбору нового генпрокурора професійній незалежній комісії. Тоді, можливо, наступний генпрокурор справді буде охороняти закон, а не обслуговувати злочинну систему.
Але чи захоче притомна людина йти в генпрокуратуру, після Кравченка, і намагатися чистити ці авгієві стайні?
Я сьогодні прочитав іншу історію про останню зарплату. В 2014 році в Центрі Довженка, на хвилі перемоги революції Гідності, провели чи не перший в країні конкурс на директора. І переміг Ivan Kozlenko, відомий артменеджер. За свою каденцію йому вдалося з погрузлого в боргах совкового рудимента створити прибутковий культурний центр міжнародного рівня. Держава, замість того, що йому подякувати, а досвід - перейняти і масштабувати, кілька років правдами і неправдами намагалася в обхід конкурсу призначити "своїх людей" в керівництво. Для цього Кабмін передавав Центр Довженка під Держкіно і так далі. Врешті-решт, призначили кого хотіли. І тепер ці люди вимагають через суд забрати в колишнього директора заднім числом 280 тисяч - премії за 10 років праці Івана. Найсмішніше чи найсумніше в цій історії те, що Козленко, коли розраховувався з "Центром Довженка", навіть не взяв ці гроші.
От що пише Іван: "Це ще одне нагадування чесним фахівцям, які все ще обмірковують можливість роботи на українську державу: не ходіть туди. Дрібні, мстиві, бездарні, зажерливі людиська не залишатимуть вас в спокої й через п'ять років після того, як ви зробите справу, яка своїм успіхом викриватиме їхню неспроможність".
