Блог | Путин сделал ставку на победу России в Украине. Сможет ли Запад с ним сравниться, – The Wall Street Journal
По мірі того, як війна Росії проти України переходить на третій рік, Москва має певну перевагу на військовому, політичному та економічному фронтах. Росія має набагато більше людей для поповнення своєї пошарпаної армії, ніж українці, які відчувають брак добре навченої піхоти. Путін мілітаризує російську економіку, використовуючи високі доходи від продажу нафти для оплати виробництва зброї. Тим часом політичні суперечки у США та Європі ставлять під загрозу постачання зброї та грошей, від яких залежить виживання України.
Зростаюча готовність Росії спрямувати свої людські та промислові ресурси вказують, що Україна матиме важкий рік оборони. Але обмежені можливості російської армії в наступі, продемонстровані в виснажливих боях за Авдіївку, кажуть, що вона швидше добиватиметься невеликих успіхів, ніж здійснить прорив. Путіну ще далеко до завоювання українських областей, на які він претендує, не кажучи вже про досягнення його масштабнішої мети – підкорити собі Україну, існування якої як незалежну національну державу він називає історичною аномалією.
Матеріальні переваги в 2024 році в основному на боці Росії, але вони не виглядають вирішальними, щоб Росія змогла досягти своїх політичних цілей. Невірно говорити, що Росія виграє війну - вона її не виграє. Однак, наступного року треба зробити правильний вибір щодо західного фінансування України.
США, Євросоюз та Великобританія мають сукупний річний економічний обсяг близько 45 трлн доларів у 20 разів більше російської економіки та мають більш досконалі технології. На папері прихильники України набагато сильніші за нападаючу сторону. Але Росія докладає набагато більше зусиль.
Бюджетний план уряду РФ на 2024-2026 роки показує, що країна виділяє дедалі більшу частку ресурсів на воєнні дії. Наступного року військові витрати мають зрости до понад 100 млрд доларів, що є найвищим показником із радянських часів. Заводи переключають виробництво з цивільних товарів на танки та безпілотники. За це доводиться розплачуватись цивільному сектору: брак потужностей та робітників призводить до зростання інфляції. Однак підтримка, пов'язана з величезними військовими витратами, підтримує російську економіку, нівелюючи ефект від західних санкцій. Москва використовує торгівлю із третіми країнами для імпорту західних технологій. Масове виробництво дозволило Росії наздогнати Україну у виготовленні невеликих бойових безпілотників.
Захід робить лише обмежені кроки щодо нарощування військового виробництва. США нарощують випуск артилерійських снарядів, але країни ЄС не можуть скоординувати свої дії щодо розміщення замовлень та мотивувати інвестиції у нове оборонне виробництво. ЄС пообіцяв Україні мільйон артилерійських снарядів до березня наступного року, але, на думку офіційних осіб, цього не досягне. У цей час Північна Корея постачає 1 млн. снарядів Росії.
Економіка України витримала тиск Росії набагато краще, ніж очікувалося. Однак, Україна покладається на західні гроші для покриття видатків цивільного бюджету, таких як освіта та охорона здоров'я, що дозволяє Києву використовувати свої податкові надходження для оплати бойових дій.
У Києві невдача літнього контрнаступу щодо відвоювання окупованих Росією районів загострила протиріччя між військовим та політичним керівництвом. Військова мета Зеленського – повне відновлення міжнародних кордонів України – розглядається Заходом як нереалістична. На думку українських офіцерів та західних експертів, ЗСУ все ще можуть організувати ефективну оборону на довгому фронті, якщо вони використовуватимуть свої ресурси для локалізації успіхів Росії. Міністерство оборони у Києві планує будівництво нових оборонних укріплень, переконавшись у ефективності російської оборони на півдні України цього літа.
Продовжувати нарощування допомоги Україні - основне завдання Заходу.
