Алексей Резников
Алексей Резников
министр обороны Украины

Блог | Алексей Резников: Поражение России — главный глобальный приоритет на 2023 год

Поражение России — главный глобальный приоритет на 2023 год

В эссе для Atlantic Council, опубликованном в декабре 2021 года, я написал, что будущее Европы будет решаться в Украине. Год спустя то, что раньше могло показаться смелым заявлением, теперь стало признанным фактом. Украина стала щитом Европы, защищая континент вдоль 2500-километровой линии фронта.

Видео дня

Далее текст на языке оригинала

З кожним новим успіхом української армії загрози, які постають перед НАТО та Євросоюзом, зменшуються. За останні десять місяців Україна знищила велику кількість підрозділів російської армії, котрі десятиліттями готувалися до нападу на Захід. Військовий потенціал Росії відновлюватиметься роками. Героїзм України виграв для європейців дорогоцінний час, щоб вони могли переосмислити свій підхід до безпеки та оборони.

Ця переоцінка має розпочатися з відвертого міркування про події останніх дванадцяти місяців. Збулися всі довоєнні українські попередження про можливі наслідки повномасштабного російського вторгнення — від мільйонів біженців до глобальної енергетичної та продовольчої кризи. Рік тому лідери Німеччини все ще наполягали на тому, що газопровід "Північний потік-2" є суто економічним проектом. Зараз до болю очевидно, що повернення до такого "звичайному бізнесу" з путінською Росією бути не може.

З того часу, як 24 лютого почалося російське вторгнення, міжнародне співтовариство зробило низку відповідних кроків щодо введення санкцій проти Росії та надало Україні життєво важливу підтримку, яка змінила хід війни. Проте факт залишається фактом: ми попросили вжити більшість цих заходів ще до вторгнення, але нам сказали, що це неможливо. Як з’ясувалося, ця обережність обійшлася всім надто дорого.

Небезпека не обмежується лише Росією. Останніми місяцями Москва прагнула формувати злочинні коаліції з іншими терористичними режимами. Росія та Іран нині мають дешеві, але смертоносні безпілотні технології проти українських цивільних цілей. Не дивно, якщо ця зброя незабаром буде розгорнута і в інших місцях. Російські військові технології, пропоновані Ірану в обмін на підтримку в Україні, є додатковою загрозою міжнародній стабільності.

І Росії, і Ірану раніше пропонувалися широкі можливості щодо політики глобальної інтеграції на дуже щедрих умовах. Натомість вони свідомо обрали конфронтацію і прагнули використовувати як зброю все, від постачання енергії та продовольства до мігрантів і соціальних мереж. Це доводить недалекоглядність колишніх спроб умилостивити Володимира Путіна і показує, чого нам очікувати, якщо західні лідери не займуть рішучішої позиції. Сьогоднішня і без того тривожна ситуація з безпекою лише погіршиться, якщо Росія не зазнає рішучої поразки у 2023 році.

Світ уже заплатив страшну ціну за передачу Росії геополітичної ініціативи. Для України це десятки тисяч життів та руйнування у масштабах, небачених Європі з часів Другої світової війни. Для ширшого міжнародного співтовариства економічні витрати можуть обчислюватися трильйонами доларів. Очевидно, настав час випробувати іншу формулу.

Першим кроком до подолання нинішньої безпекової кризи є повернення ініціативи. Це означає вжиття жорстких превентивних заходів, а не просто реагування дії Росії. Вкрай важливо визнати нові реалії безпеки, створені російською агресією, і відкинути спроби відродити невдалу та дискредитовану політику минулого. Зворотного шляху до довоєнного статус-кво не може бути. Найголовніше, західні лідери повинні однозначно визнати поразку Росії як досяжну і бажану мету.

Наступний рік надасть Заходу чудову нагоду, щоб усе виправити. Ми очікуємо, що зіткнемося з багатьма з тих самих проблем безпеки, які виникли 2022-го, включно з можливістю нових великих наступів Росії на Київ та інші українські міста. Коли 24 лютого почалося путінське вторгнення, світ спочатку був приголомшений. Цього разу таких виправдань не може бути.

Тепер Росія прагне виграти час, щоб переозброїтися. Вона бомбардує енергетичну інфраструктуру України та створює гуманітарну катастрофу, щоб змусити нашу країну повернутися за стіл переговорів. Паралельно з цим лунають всілякі голоси, які закликають повернутися до дипломатії та виступають за вигідний Кремлю компромісний мир, який просто підготує ґрунт для нової війни. Це найнагальніше завдання, що стоїть перед міжнародним співтовариством. Партнери України мають відкинути такі заклики і наголосити, що мир неможливий без поразки Росії.

Замість того, щоб намагатися врятувати обличчя Путіна, західні політики мають тепер спробувати отримати вигоду зі слабкості Росії. Це означає постачання України засобами ППО, ракетами великої дальності, танками та літаками, які нам потрібні для припинення війни.

Невиконання цієї вимоги не запобігатиме ескалації, як стверджують деякі критики. Навпаки, коливання з боку міжнародних партнерів України лише підштовхують Кремль до продовження агресії. Невже хтось все ще всерйоз вірить, що відмова від надання Україні західних винищувачів захистить світ від наступного вторгнення Росії? Чи завадить Кремлю придбати іранські балістичні ракети відсутність адекватних систем ППО? Настав час позбутися таких ілюзій.

2022 року Україна довела, що здатна більш ніж ефективно використовувати західну зброю. Зараз, коли Росія намагається перегрупуватися і готує нову хвилю атак, немає сенсу відкладати постачання зброї через недоречні побоювання ескалації. Це призведе лише до нових жертв і збільшить ціну можливої поразки Росії. Натомість Захід має засвоїти уроки минулого року і діяти рішуче.

Знову і знову успіхи України на полях битв підтверджують, що єдина мова переговорів, яку визнає Росія, — це мова сили. Україна змусила путінську армію відступити з усієї півночі країни та розгромила російські війська у Харківській і Херсонській областях. Потоплення флагмана російського Чорноморського флоту та знищення стратегічних бомбардувальників на базах у глибині Росії виявилися набагато ефективнішим засобом привернення уваги Росії, ніж будь-які дипломатичні жести.

Якщо Україна не отримає необхідної підтримки у 2023 році, сьогоднішні виклики безпеки, що зростають, стрімко зростатимуть по всьому світу. Широке коло авторитарних режимів уважно стежить за подіями в Україні та розглядатиме будь-який успіх Росії як зелене світло для своїх власних актів агресії. Також є небезпека того, що інші держави не зможуть захистити себе так само, як Україна.

Цей похмурий сценарій одночасно передбачуваний і йому можна повністю запобігти. Якщо міжнародне співтовариство забезпечить достатні військові постачання, є всі підстави вважати, що Україна завершить роботу та переможе Росію у 2023 році. Це стане переконливим сигналом для будь-яких диктаторів і завойовників світу про те, що сила не є ефективним інструментом зовнішньої політики.

Перемога України принесе з собою перспективу міцного миру та можливість використати величезний потенціал країни. Наслідки також відчуватимуться далеко за межами України, оскільки ситуація з безпекою, ймовірно, різко поліпшиться на Балканах, Близькому Сході, Кавказі та навіть у Центральній Азії та Африці. У глобальному масштабі успіх України пожвавить весь демократичний світ і продемонструє оновлену силу, засновану на правилах міжнародного порядку.

Світ входить у 2023 рік на роздоріжжі. Росія прагне звести нанівець прогрес останніх десятиліть і повернути всіх нас в епоху імперіалістичної агресії, але Кремль має спочатку подолати опір України. Якщо Росія зазнає рішучої поразки в Україні, то це відкриє шлях до більш безпечної та процвітаючої планети. Забезпечення цієї поразки має стати головним пріоритетом міжнародної спільноти у 2023 році.

Переклад НВ

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...