Блог | Настоящая история России: откуда Московия "заимствовала" герб и флаг
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!
Друзі, зустрілася дуже цікава тема, повз яку не можу пройти. Йдеться про історичні фейки. А я, вибачте, в міру своїх скромних сил з ними веду непримиренну боротьбу. Отже, ось вам скрін одного такого фейка.
Почнемо заперечувати.
Герб Московії не від Золотої орди походить - двоголовий орел спочатку був родовим гербом Палеологів (які зробили його державним гербом Візантійської імперії вже у останній період її існування, до цього використовувався одноголовий орел, хрести та інша символіка) і його на Московію привезла дружина московського князя Івана ІІІ - візантійська принцеса Софія Палеолог.
Монета хана Джанібека (як і інших ханів) звалися данг (похідне від дирхема), а ніякий не руб. Звідси, до слова, назва московської срібної монети - дєньги, а також казахстанської теньге. Звісно, і росіські "деньги" - теж звідти. Тоді як український термін "гроші" - європейського походження.
А руб - шматок гривни відрубаний, 1/4 її частина, і з`явився він на Москві лише у ХІV столітті, очевидно з Новгорода, який тоді був незалежною торгівельною респулікою-державою, яка мала власну валюту - ту ж таки гривну, яка у свою чергу походить з Києва, колонією якого був колись Новгород.
Синьо-червоний "штандарт хана" (невідомо якого) на цій картинці - теж підробка. Зате точно відомо, що російський "аквафреш" було скопійовано за часів Петра І Антихриста в якості прапора московитського торгівельного (лише торгівельного, тобто цивільного) флоту (указ № 2921 від 1705 року), оскільки за законами мореплавства корабель мусив мати прапор аби індефікувати його приналежність.
А державного прапора ані Московське царство, ані Російська імперія до середини ХІХ століття взагалі не мали. Але 1858 року святкування підписання Паризького мирного трактату, який закінчив Кримську війну, французи вивісили прапор російського торгівельного флоту за відсутності державного, що викликало обурення в Петербурзі, тим більше, що він був схожий на прапор Француії, однієї з країн, що перемогли Росію у Кримській кампанії.
Тоді імператор Олександр ІІ наказав прийняти нарешті офіційний прапор Росії, але не "аквафреш", а чорно-жовто-білий. "Аквафреш" з того часу мали використовувати лише приватні особи, він так і залишався неофіційним, "цивільним".
І лише імператор Микола ІІ 1896 року затвердив статус біло-синьо-червоного прапора як національного, притому чорно-жовто-білий прапор офіційно так і не було скасовано як державний, тобто з 1896 по 1917 рік Росія, як і належить країні-непорозумінню, де все не слава Богу, мала одразу два державних прапора, що з точки зору здорового глузду та геральдики є цілковитим нонсенсом.
Щоб розставити усі крапки над відомою літерою. Не було синьо-жовтого (так само, як і жовто-синього) прапора у добу середньовічної Руси. Тоді ще й геральдики не було - ця наука з`являється лише у ХІІ столітті. Використовувалися переважно стяги трикутно-книнової форми червоного кольору. Тоді вони мали суто прикладне, воєнне значення. Володимир Великий мав власний родовий знак - золотий тризуб на синьому тлі, але прапором його вважати не можна.
Ну і слово "язик" (язице) прийшло на Московію зі слов`янської мови, але аж ніяк не з Орди. Москва, особливо наприкінці ХVІІІ-початку ХІХ століття дуже багато запозичила слів з української, польської та іних мов. Ще 1778 року росіський лінгвіст і літературний критик Федір Карін жостоко лаяв письменників "ломоносівської" школи за те, що ті (увага!) спотворюють росіську мову слов`янізмами.
Аби успішно боротися з ворогом треба знати його справжню історію. А про все це наразі мало відомо. І не лише у нас, але й на росії. Бо кремлівська пропаганді усіляко ховає свою справжню історію, привласнюючи чужу, так само, як мову і взагалі культуру.