Видео дня
Інтернат хочуть здати у найм, а дітей виселити
Законне беззаконня.
Розбіжності в українських законах змушують батьків дітей із особливими потребами відстоювати право на навчання своїх дітей. У Дарницькому районі столиці чиновники рік тому відкрили спеціальні класи для дітей із затримкою психічного розвитку на базі інтернату для сиріт. Тепер же ці класи хочуть скасувати, мовляв, із рішенням поквапилися і недочитали закони, які забороняють поєднувати різні типи інтернатних закладів в одному.
Вище керівництво - і міська влада, і Міністерство освіти цитують закони, які таки дозволяють цей варіант навчання. Проте розводять руками – інтернат – то власність району, тож тамтешні депутати і мають прийняти відповідне рішення. Доки в чиновницьких кабінетах триває дискусія, страждають діти. Вони ще не знають за парту якого закладу сядуть 1 вересня, а от свою залишати не хочуть.
- У нас дійсно біда, - каже мама учня спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №12 Наталя Нечипоренко. – Немає нічого гіршого, ніж хворі діти.
Батьки інших дітей кажуть, що їм дали зрозуміти, що їх діти – це їх проблеми. Вони хвилюються, що коли 1 вересня вони прийдуть до школи, то двері цього закладу можуть виявитися зачиненими. Атож, маємо освітянський конфлікт у столиці. У Дарницькому районі закривають початкові класи для навчання дітей із затримкою психічного розвитку. І батьки, і директорка інтернату – проти!
- Наші дітки готуються до останнього дзвінка, - розповідає директор спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №12 Світлана Пилюченко. – Може статися, що він таки виявиться для них останнім у нашій школі. Тому що нам не йдуть назустріч, кажуть, що то є порушення бюджетного кодексу.
На території закладу є і дитячий майданчик, і стадіон для дітей, вони весь час бігають надворі. Батьки не розуміють – чому це все треба відібрати?
Рік тому в цій школі-інтернаті для сиріт відкрили два класи для навчання сімейних дітей із вадами розвитку. Районна рада ухвалила відповідне рішення, позаяк дітей-сиріт меншає, а ресурси потужні. Тепер же чиновники дають задньої – мовляв, не догледіли закон – Бюджетний Кодекс не дозволяє фінансувати один заклад за різними статтями.
- Наш юридичний відділ дав висновок про те, що це заборонено законом, - пояснює заступник голови Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації Віктор Таран. - Ми не маємо права в один навчальний заклад змішувати два типи. Це можуть бути або діти-сироти, або діти зі спеціальними потребами.
Позиція районних чиновників однозначна – дітям із сімей в інтернаті не місце. Ще й тому, що діти-сироти можуть заздрити сімейним, або відчувати себе більш обмеженими на фоні дітей із батьками.
- Вони навчаються у тих самих класах, що і діти, які мають батьків, - каже в.о. першого заступника голови Дарницько районної в м. Києві державної адміністрації Геннадій Сінцов. - на скільки це правильно та позитивно відбивається на дитячій психіці? Хто це вивчав, хто може сказати, вірно це, чи ні? Не можна на даний час зліпити одне з іншим. З цього питання ми звернулись до начальника ГУ, заступника міського голови Журавського з проханням, щоб вони надали нам своє бачення ситуації і порекомендували як в даному разі поступити Дарницькій адміністрації.
А от у головному управлінні освіти на це прохання відповіли так:
- Вони питають «дайте нам пропозицію!», - розповідає перший заступник начальника ГУ освіти і науки України в м. Києві Ганна Руденко. - А чого я маю давати вам пропозицію? Ви ж коли їх дерибаните, ви ж не питаєте мою пропозицію куди його віддавати. Я туди фракції направляла. Була та влада – ті ходили, прийшла ця влада – вже ми і цих депутатів направили, що «ідіть, рятуйте! Бо дерибан іде!»
Міські освітяни кажуть – не треба винаходити велосипед! Поправки до законів, які дозволяють змішану форму навчання та регулюють питання фінансування затверджені ще два роки тому.
- В нас є лист Міністерства освіти і науки, який зробив ревізію таких закладів і він дає нам право на сьогоднішній день вносити правки до статутів закладів, пояснює пані Руденко.
Головне управління освіти Києва своє погодження на реорганізацію школи-інтернату для сиріт у школу змішаного типу вже надало. Утім більше вищі чиновники нічого зробити не в змозі.
- Всі заклади освіти – це власність району, - пояснює Ганна Руденко. - Це має бути воля голови райдержадміністрації з приводу того, що він має підписати відповідне розпорядженя. Головне управління стоїть на тому, щоб дітки мали право навчатися в цьому закладі. Це не суперечить на сьогоднішній день ніяким нормам закону.
Вирішення тих проблем, якими прикриваються дарницькі чиновники, давно знайдене. І не в іншій країні, чи іншому місті. А в іншому районі столиці – Оболонському. 21-ий інтернат вже три роки успішно навчає і дітей-сиріт, і батьківських дітей із затримкою психічного розвитку. І ніяких перешкод в освіті дітей із вадами розвитку не ставлять.
- Згідно рішення сесії районної ради було змінено статут цього закладу, - розповідає голова Управління освіти Оболонського району м. Києва адміністрації Оксана Добро вольська. - І за погодженням ГУ освіти те, що дає нам можливість, було прийнято це рішення.
Позицію колег-чиновників Дарницького району тут зрозуміти не можуть.
- Якщо є можливість і є необхідність, гадаю, можна завжди знайти шляхи вирішення питання, - впевнена Оксана Добро вольська. - Найголовніше – щоб було бажання створення умов.
А як впливає на дітей сиріт перебування в колективі дітей із батьками, ми поцікавилися у самих дітей-вихованців 21-го інтернату. Софія та Інна – подруги. Незважаючи на те, що Софія не має батьків. Дівчата навчаються в одному класі. Іноді й вихідні проводять разом.
Ми спілкуємося нормально, можемо навіть одне іншого у гості запрошувати, - каже Інна. – Я забирала свою однокласницю до себе додому. Моїм батькам вона дуже сподобалася. Їй в мене сподобалось теж. Батьки кажуть, що можна буде її ще запрошувати, коли буде можливість.
Я нікому не заздрю, що хтось там має батьків, а мене ніхто не забирає, - каже Софія. – В мене такого нема. В принципі, я вже шість років тут живу та сприймаю цей інтернат нормально. Нормально товаришуємо, розуміємо одне одного.
Та й педагоги відзначають – соціалізація дітей у суспільне життя за таких умов проходить швидше, діти дружать і не розмежовуються на «сироту» та «не сироту». Це знають усі, хто цим питанням цікавився. Вочевидь, чиновники дарницького району до такої категорії не належать. Батьки дітей нарікають – вже кілька місяців із дозволами Міністерства освіти даремно оббивають пороги райдержадміністрації. Порозуміння із чиновниками так і не знайшли. Тож припускають - що приміщення вже запланували здавати в оренду.
- Чому ми повинні своїх дітей забрати з цього інтернату, бо комусь потрібне приміщення? – обурена мама учня спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №12 Любов Мартинюк.
- Ця проблема кожного року буде посилюватися в суспільстві, - впевнений батько учня спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №12 Михайло Орда. – Кількість таких дітей з відхиленнями розвитку буде зростати. Я просто лікар за фахом, я знаю, що ця проблема є.
Нині в інтернаті 43 учня-сироти, а спеціального навчання лише у Дарницькому районі потребують понад 2 тисячі дітей із вадами розвитку. Андрій – батько одного із таких хлопчиків.
- Фактично, згідно з законом, нас позбавляють права на освіту, - каже голова ініціативної групи батьків дітей із затримкою психічного розвитку, які потребують спеціального шкільного навчання Андрій Панов. – Після війни дітям було де вчитися, під час війни вчилися, а тут за мирного часу у густозаселеному районі нам нікуди пити. Приміщення дуже велике, воно багато людей здатне прийняти, але для цього потрібен один підпис одної людини.
Чоловік каже – медико-психологічна комісія, яка визначає місце навчання для дітей із вадами розвитку, у 12-й інтернат дітей цього сезону вже не направляє. Хоча ресурсів закладу достатньо, аби відкрити іще кілька класів для хворих дітей. Голова комісії розводить руками – каже, радий би видавати направлення, та класи закривають. Його теж вкрай обурює ситуація у Дарницькому районі. Чоловік особисто переконував чиновників у необхідності відкриття на базі інтернату додаткових класів, на захист нинішніх учнів написав з десяток листів в усі ешелони влади, проте вплинути на керівництво району поки так і не зміг. Воно уперто наполягає на своєму.
- Вони вчились тому що у нас був наказ районного управління освіти, - пояснює завідувач Київської психолого-медико-педагогічної консультації Микола Грицан - Прийшов новий заврайоно, наказ відміняє. Знаєте, так чисто по-бюрократичному це все, а те, що живі діти – нікого не цікавить. На жаль, на сьогоднішній день ми можемо констатувати лише одне – що дарницька райдержадміністрація зайняла деструктивну політику. Вона замість того, щоб створити умови, відкрити класи, реорганізувати 12-ту школу, вони туди поселяють орендарів. Один раз – інститут реклами на 800 метрів. І тільки завдяки тому, що піднялася громадськість і втрутилася мерія, відмінили. Тепер нових орендарів туди хочуть поселити. Я особисто був свідком, коли заступник голови районної адміністрації зібрав круглий стіл і кожен буквально метр квадратний розподіляв, малював на дошці що можна куди і кому віддати. Це при тому, що діти-інваліди на сьогоднішній день фактично залишаються на вулиці. То як це можна взагалі зрозуміти?
Поки чиновники та фахівці по роботі з дітьми сперечаються через літери на паперах, страждають насамперед діти. Їм не поясниш хто такий чиновник і чому він ламає їхні мрії. Ці діти точно знають, що їм треба. Малі не хочуть йти до іншої школи. Дитячі слова та депутатам би у вуха! Пишет "Криминал.TV"