Рундук Усами бін Ладена

Сомалійські пірати захопили чергове судно з українцями – п’яте в поточному році.

Ці худорляві, неосвічені, хворобливі хлопці в драних футболках, які люблять живитися смаженими мавпами, стають реальною загрозою транспортного сполучення близькосхідного регіону.

За узагальненими даними, наразі нараховується вже понад сто нападів піратів на морські транспортні засоби. На початку 2006 року пірати утримували 14 суден та більш ніж 300 осіб екіпажів у заручниках.

В 2007 році вони захопили 31 торговельне судно, середній розмір викупу кожного з них складав приблизно 500 тис. доларів США. У 2008 р. середня сума викупу зросла до 1 – 8 млн доларів, а загальний прибуток склав понад 100 млн доларів.

Розширення піратської діяльності в цілому та збільшення сум викупу означає також фінансові втрати для страхових, торговельних, транспортних, нафтових та інших компаній, а також і для клієнтів – морські перевезення дедалі частіше здійснюються окільними шляхами – оминаючи Африку з Півдня.

Нині піратська загроза в регіоні набула рівня, який востаннє спостерігався за часів Другої світової війни. Будь-яке морське судно, яке використовує Аденську затоку або Суецький канал, стає потенційною жертвою піратів. А таких щороку нараховується понад 20 тисяч.

Найбільшу загрозу відчувають Сполучені Штати, куди спрямовується найвагоміша частина вантажів з цього напрямку, насамперед – нафти.

Дії міжнародного товариства

Іронія полягає в тому, що спеціальну організацію для боротьби з піратством в цьому регіоні США створили ще в лютому 2002 року. Вона отримала назву «Об’єднані морські сили» та являє собою коаліцію за участі 23 держав.

У рамках ОМС створено три (!) оперативних групи, які діють у різних частинах регіону - Об’єднана оперативна група (ООГ) 150, ООГ 152 та ООГ 158. ООГ 152 і 158 оперують в Аравійському морі, а багатонаціональна ООГ 150 – в Аденській та Оманській затоках, Червоному морі та Індійському океані.

ООГ 150 складається з військових кораблів США, Великої Британії, Франції, Пакистану, Канади, Індії, Малайзії, Росії, Південної Кореї, а також військових суден НАТО та ЄС, патрульних вертолітних загонів США, Великої, Британії, Франції, Німеччини та Іспанії. ООГ 150 спромоглася відбити більш ніж 30 атак піратів в Аденській затоці.

У січні поточного року була створена ще одна ООГ – 151, командування якої на початку травня було передане ВМС Туреччини.

Загалом у регіоні діють близько 40 військових кораблів.

Проте, незважаючи на такі зусилля, пірати продовжують успішно розширювати свою діяльність. Тільки територія Аденської затоки складає 204 тис. морських квадратних миль. А ризик бути захопленими мають торговельні судна в зоні вже приблизно 2000 тис. морських миль від узбережжя Сомалі – в районі Коморських островів та Мадагаскару.

Аналіз

Все це – закономірні наслідки неоковирної політики Заходу (та решти міжнародного товариства), які через свої представницькі організації (ЄС, НАТО, ООН) черговий раз демонструють свою нездатність оперативно зреагувати на реальний виклик.

Але слід розуміти, що уявна «беззубість» Заходу є оманливою. Водночас із подіями біля узбережжя Сомалі західні війська розносять в прах сотні жителів Іраку та Афганістану.

Насправді, сила протидії Заходу загрозам завжди дорівнює ступеню загрози, наскільки його оцінює західне керівництво. В даному разі має місце все та ж хвороба сучасного «золотого мільярду», яка давно стала традиційною – відсутність стратегічного бачення проблеми.

Проблеми Захід намагається вирішувати в міру їх появи. Прогностичні механізми, які чудово розвинуті в Європі та Сполучених Штатах, не спрацьовують, тому що ступінь і якість сучасних викликів західному світу входить у базове протиріччя з доктринальними установками, зокрема – політкоректністю, свободою торгівлі, сучасним трактуванням (та недоліками) міжнародного права і т.ін.

Порочна практика викупів, яку ніхто з західних лідерів не піддає осуду, а, навпаки – активно застосовують усі потерпілі судноплавні компанії, викликає щире бажання повторити успіх сомалійців в інших регіонах – наприклад, Нігерії та Південно-Східній Азії.

НАТО і ЄС, як ми зазначали вище, обмежуються патрулюванням проблемних зон та пасивним реагуванням на спроби захоплення суден – без дій на упередження та спроб вирішити проблему кардинально.

Періодичні успіхи (операції з порятунку заручників, які проводять Франція та США), досягаються виключно при звільненні своїх громадян та служать, насправді, виборчим цілям.

Усі захоплення піратів (зі зброєю в руках) російськими, грецькими, французькими та португальськими військовими моряками закінчуються великим конфузом. Піратів доводиться відпускати. Більше того, сомалійські офіційні особи (як це не смішно звучить), вимагають від коаліції доказів причетності затриманих до піратства та погрожують міжнародним судом.

Таким чином:

- завдяки безглуздій політиці міжнародного співтовариства та його уповноважених органів (НАТО, ЄС, ООН) світ має новий, дуже небезпечний прецедент, який згодом доведеться виправляти великими витратами та кров’ю;

- млявість прийняття рішень пояснюється, насамперед, новою формою товарно-грошових відносин, в яких завзято беруть участь сомалійці, власники судноплавних та страхових компаній, а також величезна кількість «посередників» в найближчих країнах – Саудівської Аравії, Ємені, Ефіопії, Еритреї, Кенії та ін.) Таким чином на очах міжнародного товариства набуває сили нова форма злочинного бізнесу;

- сукупний дохід сомалійських піратів, як уже зазначалося, склав у минулому році понад 100 млн доларів США. Десь половина викупу залишилась у кишенях посередників. В поточному році сума викупів вже склала близько 30 млн доларів. Така ж сума залишилась у власників судноплавних компаній, які отримали страховку. Команда ж залишається без штрафних санкцій – бо «форс-мажор» завжди форс-мажор.

І найголовніше.

Куди йдуть усі ці гроші?..

Більша їхня частина спрямовується на відтворення структур «Аль-Каїди» в Африці та на потреби воєн проти невірних в Афганістані, Іракові та Пакистані.

Талановиті натхненники піратства, які перебувають у Саудівській Аравії та Ємені, дуже практично використали власну ініціативу трудящих сомалійських мас. Їхні стосунки з «Союзом ісламських судів», які якраз і складають основу та рушійну силу піратських анклавів «Пунтленд» та Сомаліленд», мають добру та довгу історію. Наприкінці квітня цього року до Сомалі повернувся з еміграції колишній лідер Союзу Хасан Дахір Ав`юз. Це означає, що ресурси акумульовані і настав час рішучих дій.

Варто очікувати реваншу ісламістів у Сомалі в найближчому часі.

Висновки

Ісламська загроза поширюється, як чорнильна пляма. Дедалі більші сумніви викликає здатність Заходу зупинити цю загрозу в її джерелі. Чи зможе Захід коли-небудь зупинити її на порозі власних домівок?..