Президент та прем’єр посварилися через корупцію

Події у сусідній Румунії у ці дні привертають пильну увагу наших громадян. Що ж там відбувається? Можна сказати, що румунське керівництво поділили на ворогуючі угруповання розбіжності, котрі виникли між президентом і прем'єр-міністром і котрі багато в чому пов‘язані з проблемою корупції в країні.

Видео дня

Румунія є державою, в якій проживають 22,5 мільйона чоловік. І під час президентських виборів 2004 року, п'ять мільйонів виборців віддали перевагу Траяну Бесеску, обравши його главою держави. На загал, Румунія є республікою зі змішаною формою правління. Президент, котрий обирається безпосередньо громадянами країни, призначає прем’єр-міністра, який у свою чергу, формує уряд, віддаючи перевагу партії (або коаліції) що отримала більшість під час парламентських виборів.

Можливо, сучасна політична криза в Румунії обумовлена ще й тим, що в ході останніх виборів у 2004 році жодна з партій не змогла отримати явної більшості. Так Соціал-демократична партія (PSD), «політичний клон» колишньої правлячої комуністичної партії в період диктатури 1945-1989 рр., одержала 37% голосів. Наступним за рейтингом у румунського електорату виявився виборчий блок «Істина і правосуддя» (DA), котрий набрав 32% голосів. DA стала об’єднанням Демократичної партії (Бесеску був лідером цієї партії, перш ніж стати президентом) і Націонал-ліберальної партії (нинішнього прем’єр-міністра Келіна Попеску-Терічану). Крім того, DA довелося об’єднати свої сили з Демократичним союзом угорців Румунії, в той час, як Соціал-демократична (читай: неокомуністична) партія стала основною опозиційною силою.

Перші «розломи» у коаліції з’явилися тоді, коли румунський президент почав вживати жорстких заходів у боротьбі з корупцією, в той час, як прем’єр (бізнесмен у минулому) був прихильником приватного підприємництва під гаслом «гроші не пахнуть». 1 січня 2007 року Румунія офіційно приєдналася до Європейського Союзу. І Бесеску, і Терічану були присутніми в Брюсселі з цієї нагоди. Хоча цей вступ цілком міг бути відкладений на рік або й більше, оскільки Євросоюз попередив Румунію, що коли вона не реформує судову систему і не адаптує органи управління державою під європейські стандарти, то їй не буде дозволено приєднатися. Цілком очевидно, що прийняття Румунії до лав ЄС було великим авансом країні, котра тривалий час перебувала під тиранією диктатора Чаушеску і не повністю готова до демократичних стандартів ведення політичних справ.

Однак найбільший «розлом» у правлячій коаліції відбувся майже два місяці тому внаслідок того, що президент Бесеску прагнув проконтролювати хід обговорення термінів виборів до Європарламенту. Можливо, прем’єр Терічану вирішив звернути увагу на українській досвід відмови від попередніх політичних домовленостей, коли вирішив «зачистити» коаліційний уряд від колишніх союзників з пропрезидентської Демократичної партії і сформувати уряд меншості. А для того, аби «перекрити» необхідну для функціонування кабінету кількість голосів, відшукав собі союзників в особі соціал-демократів.

У цьому, слід сказати, ситуація в Румунії дуже нагадує українську. Так само, як і президент України Віктор Ющенко, Траян Бесеску заявив, що новий склад уряду не відбиває волю виборців, бо Націонал-ліберальна партія йшла на вибори у єдиному виборчому блоці «Істина і правосуддя» (DA). Тому, вважає президент Бесеску, в Румунії повинні відбутися дострокові парламентські вибори.

Румунський прем’єр-міністр, зі свого боку, очевидно, вважає, що спромігся спритно «обставити» Траяна Бесеску. Але багато журналістів в країні розвінчують справжню суть політичних маневрів Терічану. Як пише впливова румунська газета «Romania Libera», «новий кабінет служить лише прем’єр-міністру і його друзям, щоб зберегти владу, перешкодити реформі правосуддя і адміністративній реформі та гарантувати безкарність правопорушень для деяких політиків і підприємців».

Власне, це і є головною причиною протистояння по вісі «Бесеску-Терічану». Серед звільнених з кабінету Терічану – міністр юстиції Моніка Маковей, котра має великий рейтинг довіри у Європейському Союзі, оскільки не є політично заангажованою і користується хорошою міжнародною репутацією. У такий спосіб прем’єр звільнився від незручного для нього міністра, яка розслідуючи корупційні дії найбільш видних румунських діячів не побоялася, навіть, «зачепити» колишнього прем'єр-міністра Адріана Нестасе. Крім цього, обвинувачення у корупції були пред'явлені колишнім і нинішнім членам кабінету міністрів, членам парламенту, суддям, прокурорам, адвокатам, офіцерам поліції і митникам, державним чиновникам, а також директорам приватних кампаній. Більш того, були введені нові стандартизовані форми для декларації майна і матеріальних інтересів всіма, хто посідає офіційну посаду в уряді, парламенті, державних установах, місцевих органах влади і системі правосуддя. Нові декларації є найбільш детальними в Європі і, що більш важливо, всі вони відкрито публікуються.

Розуміючи уразливість своєї позиції, прем’єр Попеску-Терічану намагався обвинуватити президента у втручанні в діяльність очолюваного ним уряду. На що президент Бесеску відповів, що той є знаряддям в руках в олігархів та зацікавлений у припиненні боротьби проти корупції для того, щоб захистити своїх друзів з ділового світу. Також президент неодноразово піддавав критиці парламент за блокування законодавства з боротьби з корупцією. Результат: усі противники президента у парламенті зблокувалися, щоб оголосити йому імпічмент, який, однак, остаточно має бути підтверджений на всенародному референдумі.

Тим часом, Траян Бесеску, зустрічаючись днями з іноземними журналістами, висловив впевненість у тому, що переможе на референдумі з питання щодо його імпічменту, котрий має пройти 19 травня. «Я хотів би виграти, - наголосив Бесеску, - референдум стане ключовим моментом, котрий дозволить виборцям вибирати Румунію, в якій вони хочуть жити». На сьогодні шанси у Бесеску є досить високими. Так, за опитуваннями інституту IMAS барометр громадської думки показує, що Траян Бесеску має найвищий рівень довіри серед румунських політиків – 42%. Усвідомлюючи, що Бесеску має дуже серйозні шанси бути затвердженим на президентській посаді за допомогою референдуму, парламент вніс змінив правила гри під час самої гри і затвердив 24 квітня поправки до закону про голосування. І якщо раніше наявність кворуму не була обов’язковою, то тепер щонайменше 9 мільйонів виборців мають прийти на дільниці, щоб результат залишився в силі.

Поміж тим, за будь-якого розвитку подій референдум не може вирішити основного – зняти непримиренну конкуренцію між протидіючими антагоністичними політичними силами в Румунії. Якщо Бесеску повернеться на свою посаду після 19 травня, його протиріччя з прем’єром не зменшаться і така ситуація своєрідного двовладдя цілком має шанс продовжуватися аж до часу парламентських виборів, котрі намічено на 2008 рік. Поки що важко уявити, що Націонал-ліберальна партія може після цих виборів завоювати парламентську більшість і сформувати власний уряд самостійно, без союзників по коаліції. В цьому сенсі Румунія ще тривалий час перебуватиме у стані протиборства між воюючими коаліціями, що унеможливлюватиме проведення узгодженої політики усіх гілок влади і гальмуватиме реформи.

Ключовим чинником подібної ситуації є наявність великого прошарку незадоволених виборців, котрі вважають, що вони опинилися в програші під час перехідного періоду. Частково це сталося внаслідок політичної слабкості усіх учасників політичного румунського процесу, а частково – через загальну втому суспільства від реформ останніх років. Порочне коло важко розірвати, оскільки країна зіткнувшись з політичним спадом, після трансформації політичної системи, яка не була підкріплена достатньою участю населення в політичному житті і відсутністю відповідної демократичної культури і традицій.

Певно, що боротьба з корупцією, котра вразила всі сектори економіки і адміністративної системи, є пріоритетною для румунського керівництва. Але це - непросте завдання, оскільки корупція укорінювалася в румунському суспільстві протягом дуже тривалого часу. І згідно до оцінок найбільш песимістично налаштованих румунських експертів, потрібно, щоб змінилося декілька поколінь, аби ця неприглядна сторона румунської дійсності стала лише неприємним спогадом.