Вибори – єдиний легітимний вихід з кризи. Але не панацея

Нинішня політична криза зумовлена тим, що в Україні досі не створено інститутів захисту політичної конкуренції та демократичних свобод. Важливо, аби вона була вирішена легітимним і конституційним чином: чи то через визнані легітимними дострокові вибори, чи то через досягнення компромісу в переговорах. Однак набагато важливіше, аби вона послугувала всім політичним силам поштовхом для здійснення реформ, спрямованих на захист української демократії.

Політична криза – наслідок незахищеності демократії

Політична криза в Україні стала можливою через відсутність інститутів, які гарантують демократичні права і свободи. Політичні зміни, що відбулися з останніми президентськими виборами, принесли важливі демократичні свободи: проведено вільні парламентські вибори, існує свобода слова, свобода зібрання, свобода політичної конкуренції, сильна опозиція, почало формуватися громадянське суспільство.

фото ОБОЗ

Однак за два роки не створено основних демократичних інститутів, які захистили б і утвердили здобуті демократичні свободи. Державну машину використовують як адміністративний ресурс у політичній боротьбі, Конституційний Суд виявився недієздатним, судова система не здійснює правосуддя, права опозиції законодавчо не захищені, організація політичних партій далека від стандартів демократії, інструменти впливу громадянського суспільства на владу існують лише формально. Жоден з урядів не здійснив потрібних для цього реформ. Жоден з урядів не працював за стандартами публічної політики, не запровадив демократичної системи ухвалення політичних рішень, що дало б змогу опозиції та громадськості впливати на урядову політику.

Відсутність таких інститутів викликає у будь-якої влади відчуття безкарності, а в опозиції – маргінальності, що веде до радикалізації методів політичної конкуренції. Ці засоби політичної боротьби дедалі більше віддаляються від принципів демократії і верховенства права: коаліція неконституційним способом поповнює більшість, коаліція та опозиція ухвалюють закон про Кабінет Міністрів, низка норм якого суперечить Конституції, Президент відмовляється виконувати рішення Верховного Суду щодо відновлення на посаді одного з губернаторів. Як наслідок - вільна політична конкуренція вийшла за правові рамки і призводить до ерозії демократії і верховенства права.

Дострокові вибори – шанси без гарантій

У разі гострих політичних криз досвід розвинених демократій свідчить на користь застосування дострокових парламентських виборів. Коли політичні еліти не можуть вирішити конфлікт самостійно і легітимно, дострокові вибори дають змогу отримати мандат від народу, що є єдиним джерелом і носієм влади, і таким чином відновити порушену легітимність і влади, і опозиції, і розсудити сторони конфлікту. Так було у Великій Британії взимку 1979 року, коли кабінет Маргарет Тетчер змінив уряд Джона Каллагена внаслідок дострокових парламентських виборів і став одним з найуспішніших урядів реформаторів. Так було у багатьох інших демократичних країнах. У цих країнах глава держави має право розпуску парламенту із суто політичних міркувань.

фото пресс-служба Президента Украины

В українському контексті дострокові вибори у разі їх проведення матимуть схожу функцію – вони підтвердять мандат політичних сил. Однак самі вибори не вирішать ключових проблем української демократії. Вони не гарантують ані демократизації політичної системи, ані залагодження політичного конфлікту. Існує висока ймовірність, що наступна коаліція і уряд матимуть ті самі конфлікти з Президентом, і це призведе до тієї самої кризи, що існує зараз.

Переговори – втрачені шанси

Легітимним і демократичним способом вирішення конфлікту завжди є переговори. Однак зміст і наслідки круглих столів 2006–2007 років дискредитували переговори як інструмент залагодження політичних конфліктів.

Переговори не мали стратегічного характеру, не були спрямовані на усунення причин політичного конфлікту. Їх змістом не було утвердження демократичних і правових основ для діяльності уряду, опозиції та всіх гілок влади. Сторони не ставили за мету досягти порозуміння щодо пріоритетів розвитку політичної системи чи державної політики, а використовували переговори як тактичний засіб у політичній боротьбі, обмін поступками у вигляді посад, повноважень чи прав, що часто порушували принципи демократії чи верховенства права, як, наприклад, закон про Кабінет Міністрів чи імперативний мандат, що мав лікувати симптоми недемократичної хвороби недемократичними методами.

фото пресс-служба Президента Украины

Винесення на порядок денний Універсалу національної єдності було передчасним намаганням демократичними методами узгодити питання державної політики, коли треба утвердити застосування самих цих методів. Тому доки не буде змінено порядок денний і підхід до переговорів, шансів на те, що вони зможуть вивести політичну ситуацію з кризи, немає.

Потрібні переговори щодо необхідної зміни правил

Для нинішньої політичної кризи важливо, аби вона була вирішена легітимним і конституційним способом і послугувала поштовхом для створення інститутів, процедур і правил, за яких будь-які політичні гравці не зможуть собі дозволити порушувати правові норми і свободу політичної конкуренції.

фото пресс-служба Президента Украины

Усім відомий для цього перелік реформ (судової системи, державного управління та ін.), проте жоден з урядів не зміг їх запровадити. Тому нагальне завдання – встановити реальні причини цих невдач і визначити їх як головні пріоритети, які потрібно виконувати.

Друкується за матеріалами вісника Центру МЦПД ( Міжнародний центр перспективних досліджень)