Друга державна: для чого і всупереч кому
Питання двомовності в Україні, і в Києві зокрема, знову і знову піднімається пресою. Чому?
Читачі підозрюють, що це – лиш димова завіса, за якою приховані вагоміші проблеми, інші звинувачують ініціаторів численних акцій в ворожому націоналізмі, мовляв, у двомовній країні не можна агітувати за якусь окрему мову, і, відповідно – проти іншої. На численних форумах, в коментах на ОБОЗі можна прочитати войовничі і шовіністичні гасла. Безумовно, не завжди журналіст підбирає правильні слова, провокуючи читача на сепаратистські заклики, але читач теж має бути чесним і відвертим, уважніше читати новини і стримуватися в коментах. Ми продовжуємо розкривати тему, присвячену акції «Зроби подарунок Україні». І вкотре повторюємо: цільовою аудиторією акції є двомовні люди, а також люди, які відчувають дискомфорт, спілкуючись українською. Ціль акції – допомогти людям почуватись комфортно, розмовляючи рідною мовою і максимально зменшити принциповість мовного вибору, який завжди стає на бік російської на шкоду державній, яка не є гіршою.
Нижче ми приводимо коментарі ініціаторів руху «Не будь байдужим»:
Лариса Масенко, завкафедрою української мови «Києво-Могилянської Академії»:
- Мені надзвичайно приємно, що акцію проводять молоді люди. Старшому поколінню буде складно змінити мовну звичку, це під силу лиш молоді. Не тільки Україна мала такі проблеми – постімперські, постколоніальні.
Я дуже рада, що рух розпочала молодь, і що у нас з’являються бізнесмени, які вкладають гроші в українську справу.
Юрко Журавель гурт «От Вінта»
- Всі ми не є ідеальними носіями української культури. Тато мій – військовослужбовець і я в школі був взагалі звільнений від відвідування занять з української мови і української літератури. Звісно, я, як розбишака, просто на них не ходив. Мені пощастило, за мене взялася класна керівничка, і вона зробила з мене справжнього українця. Але і досі я в собі відчуваю десь всередині цього маленького малороса-мінотавра. Але я з кожним днем перемагаю його. І знаю, як його вилікувати. Всі ми – рокери і розбишаки, між собою спілкуємось і суржиком і поміцніше. Але всі ми розуміємо, що все це потрібно для українців. У нас великий брак українських журналів, газет, програм, музики. Ми, як музиканти неформату, не жаліємось, нам вистачає ефіру, у нас щільний гастрольний графік, але боротися з неякісною російською попсою треба.
Андрій Тимчук «ФлайZZZa»
- Сам я з маленького містечка з Волині, де спілкуються чистою українською мовою. В часи мого дитинства у нашому містечку відсотків 99 людей спілкувалися виключно українською мовою. На сьогоднішній день цей відсоток змінився – десь 70 на 30. але я переїхав до Луцька років 10 тому і зустрівся з тою проблемою, що в середовищі, до якого я потрапив (відео-інженери, фотографи) відсотків 95 – це російськомовні люди. І я потроху, сам не помічаючи почав переходити на російську. На сьогоднішній день я зрозумів, що мені потрібно повернутись до української. Коли я усвідомив, що для мене так буде краще, що це потрібно, я усвідомлюю, що я можу і допомагати людям, які потрапили в таку ж ситуацію, за допомогою того ж руху "Не будь байдужим".
Сьогодні на західній Україні ми маємо таку ж проблему з українською мовою, але в Києві вона дуже велика. В ресторані офіціанти між собою говорять українською, але нас обслуговували російською.
- Це – смішно - додає Фома з «Мандр»
Нагадаємо, рух "Не будь байдужим" випустив читанку, яку ОБОЗ публікує частинами.
Вступ: Українець чи малорос - вирішуй сам
Частина перша: Читанка для мешканців Московської колонії
Частина друга: Здоровій волі до влади присвячується
Читайте також:
Мовне питання: Висмоктавши з пальця поцілили в яблучко
Слідами злочинної бездіяльності влади: втрачаємо мову і Крим