Неочікувані дива в Україні

Минулого тижня Україна була країною чудес. Її національна футбольна збірна прийшла до тями після принизливої поразки Іспанії, перемігши Саудівську Аравію та Туніс на Чемпіонаті Світу. У політиці помаранчеві сили підписали угоду про коаліційний уряд.

Це політичне диво є дуже важливим. До того, як це сталося 22 червня, Україна перебувала в хаосі, і звинувачували в цьому її президента Віктора Ющенка, колишнього героя Помаранчевої революції. Його популярність трималася на рівні жахливих 12 відсотків, а його країна не мала уряду, не зважаючи на той факт, що на виборах помаранчеві сили отримали достатньо голосів для того, щоб сформувати коаліцію ще три місяці тому. Коаліційні сварки розгорілися минулого тижня, оскільки президентська партія продовжувала переговори з її колишнім заклятим ворогом, Партією Регіонів, проросійським, переповненим олігархами об’єднанням, яке провело два сфальсифіковані проти Ющенка тури виборів наприкінці 2004 року.

Що прискорило це політичне диво? І чому на першому місці стояло політичне безладдя?

Незрозуміло, що привело до тями помаранчеві сили. Можливо, критика буксування президента дійшла до нього. Або це було постійне нагадування того, що політичне безладдя є зрадою Помаранчевої революції. Засоби інформації атакували його за те, що він не поважає волю народу, що стало зрозуміло під час виборів до Верховної Ради, українського Парламенту, 26 березня. Більше того, економіка зазнала спаду. Противники демократії скористалися перевагами цієї некерованої ситуації. У деяких регіонах проти президента виступали відкрито, а Росія роздувала анти-західні настрої у Криму. Відчувався гнів народу. Можливо саме це більше за всі інші фактори змусило помаранчеві партії об’єднатися. За умови можливості зриву коаліції, це стало справжнім політичним дивом, яким можна пишатися.

За коаліційною угодою Юлія Тимошенко стає прем’єр-міністром, ця посада поправу належить їй, оскільки її блок отримав у березні найбільше голосів виборців серед помаранчевих партій. Наша Україна президента отримає посаду спікера, яку хотів для себе Мороз, лідер третього члена помаранчевої коаліції, cоціалістів. І з нього вийшов би непоганий спікер. Слава йому за те, що поставив інтереси України вище своїх особистих. Замість цього він стане віце-прем’єр міністром. На посаду голови цього законодавчого органу було висунуто близького соратника Ющенка Петра Порошенка.

Якщо б відбулося ганебне зближення між Нашою Україною та Партією Регіонів, Віктор Янукович або, вірогідніше, донецький мільярдер Рінат Ахметов, посів би пост прем’єр-міністра. Ахметов є найбагатшою людиною України і одним із найбагатших людей у світі. Він не успадкував своє багатство.

Існує декілька поглядів на причини небажання президента віддати Юлії Тимошенко належне: вона є більш компетентною, більш харизматичною, а також вона кращий лідер. Олігархам вона також не потрібна. Після того, як вона прискорила реприватизацію славнозвісного економічного сталевого гіганта Криворіжсталь, що принесло минулої осені більше 4 мільярдів доларів у скарбницю України, вони забажали її голову. І отримали. Президент звільнив її, і справи в Україні пішли на гірше.

Росія також не хоче бачити її на посаді прем’єр-міністра. Її прозахідні настрої підривають російські стратегічні інтереси по відбудові Російської імперії. Їй не подобаються наполягання Росії на виключній залежності України у газі та нафті від Росії. А як щодо Сполучених Штатів? Чи хочуть вони, щоб вона стала прем’єр-міністром?

Нещодавно експерти однієї вашингтонської групи висловили думку, що Тимошенко є небезпечною, оскільки виступає за державну власність та проти інвестицій. Вона каже, що це не так. Вона прагне реприватизації лише декількох ганебно придбаних об’єктів власності як спосіб наповнити державні фонди та послати сигнал кримінальним елементам, щоб вони припинили експлуатацію. Цей міф, проте, все ж їй шкодить.

Важко повірити, щоб США хотіли бачити налаштовану проти Америки людини на чолі уряду. Деякі аналітики вважають, що Україні потрібна стабільність навіть за рахунок помаранчевої коаліції. Якщо б це сталося, політична конфігурація складалася б з Нашої України з Президентом Ющенком та Партії Регіонів з посадою прем’єр-міністра або спікера Ради. На її честь, Тимошенко не вела переговорів з шахрайницькою Партією Регіонів, не повернулася спиною до Помаранчевої революції та голосу народу. В України буде уряд помаранчевих сил. Партія Регіонів буде в опозиції.

Але диво помаранчевої коаліції не змусить різноманітні інтереси відійти вбік: олігархи боротимуться, щоб зберегти накопичене багатство, а Росія спробує відновити імперію. Перед урядом України лежить важкий шлях. Однак, деяка робота вже розпочалась.

Коаліційна угода визначає основні пріоритети. Все говорить про те, що земельна та сільськогосподарська реформа є основними питаннями, так само як і перегляд суперечливої нафтогазової угоди, підписаної з Росією минулого січня. Люди Тимошенко візьмуть під своє керівництво ці міністерства, так само, як і фінанси та економіку. Дана угода також офіційно попереджає корупцію: буде прийнято закон, за яким буде знято правовий імунітет депутатів Ради. Цей крок привітає дуже велика кількість людей. Забагато депутатів звинувачується у тому, що вони балотувалися на цю посаду лише для того, щоб захистити себе від закону.

Україна потребуватиме допомоги у цій новій політичній грі. Диво минулого тижня стало підтвердженням демократії. Необхідно, щоб це визнав Захід. Потрібно відкрити двері у СОТ, НАТО та Європейську спільноту.

Для Сполучених Штатів це також може стати позитивним моментом. Незважаючи на перемогу у холодній війні, політика Америки в Україні дуже часто є плутаною. Ми є свідками наполегливого прагнення Росії утримувати ексклюзивний контроль ядерних потужностей колишнього СРСР, чи дотримання її вимоги, щоб Україні не дозволили приєднатися до НАТО, декілька років тому, або, як минулого тижня, надавання наказів російською мовою своїм морякам, які базуються у Криму, коли мова є символічним питанням в протистоянні України з Росією. США мають ще одну можливість чітко вирішити, хто є їхніми друзями у цьому регіоні та працювати з Україною над створенням протиотрути глобальним російським сподіванням побудувати імперію.

Українському президентові також треба багато виправити. Створивши безлад, він має всі переваги для того, щоб нарешті його вирішити. Тепер його роль, разом з коаліційним урядом, полягає у виконанні обіцянок, які він дав під час Помаранчевої революції, поверненні обличчям до Заходу та розчищенні корупції на благо українських громадян.

Оксана Башук-Хепберн, президент консалтингової фірми U*CAN Ukraine Canada Relations Inc., тричі була спостерігачем від ОБСЄ на виборах в Україні, пише книгу, основану на цьому досвіді.