”Моїх водіїв розстрілюють, як собак”

Боротьба за пасажирів на Рівненщині перетворюється на війну

”Якби пістолет не дав осічку, Володі вже на світі не було б”, — розповідає 41-річний Микола Полюхович, водій із Зарічного на Рівненщині.

Трьох шоферів — Миколу Полюховича, його на три роки старшого брата Анатолія та 39-річного ВолодимираПетровця — мало не вбив два місяці тому конкурент їхнього роботодавця — автоперевізник Олександр Мельник.

Того вечора, 25 травня, у Зарічному святкували День молоді. Водії в автобусі на вокзалі чекали Володимира Зубковича, щоб віддати йому зібрані з пасажирів за день гроші. Раптом до салону вдерся п’яний Олександр Мельник.

— Він кричав: ”Ви, козли, мені в горлі вже сидите!”, ”Я вас всіх замочу!” і вимахував пістолетом, — згадує Микола Полюхович. — Ми виштовхали п’яного за двері, а пістолет кинули під сидіння. Раптом Мельник схопив зброю і почав стріляти. Поцілив у живіт, потім в груди Анатолію. Другу кулю зупинила пачка цигарок у кишені, а то йому був би кінець. Мені влучив у ногу. Навів зброю на Володю, але пістолет дав осічку. Його б він точно вбив.

На автовокзалі в цей час було чимало пасажирів. Хтось викликав міліцію. Правоохоронці затримали Мельника, але через кілька годин відпустили.

Зарічне — райцентр Рівненської області, за кілька кілометрів від кордону з Білоруссю. Промисловість не працює, молодь виїжджає у Київ. Заробити тут можна хіба приватним підприємництвом. Ось уже майже десять років, як у місті працюють шість автоперевізників — возять пасажирів до Луцька, Києва, Рівного.

Нещодавно начальником райвідділу міліції призначили Руслана Мельника — родича одного з автоперевізників. Тоді Олександр Мельник придбав вогнепальний пістолет із гумовими кулями, отримав дозвіл на зброю і почав, за його ж словами, ”наводити лад” на маршрутах.

Із Володимиром Зубковичем вони конкурували за маршрут Зарічне—Київ—Зарічне.

— Його автобуси виходять і з Зарічного, і з Києва раніше за мої на годину-дві, — розповів ”ГПУ” ВолодимирЗубкович, 45 років. — То була б не біда, мені пасажирів вистачить. Але Мельник порушує умови договору і випускає на маршрут не один, а три-чотири мікроавтобуси. Та ще й міліція постійно мені ставить палки в колеса. У квітні начальник райвідділу наказував на кілька годин затримувати мої автобуси для перевірки документів. Пасажири мусили сидіти в салоні й чекати.

Щоб зберегти пасажирів, Зубкович зменшив плату за проїзд — замість 50 гривень став брати 40, розробив систему пільг. Саме після цього Мельник мало не вбив трьох його водіїв. Вони потрапили до лікарні, а Зубкович довго не міг найняти інших — усі відмовлялися.

— Хто тепер захоче у мене працювати, коли моїх водіїв розстрілюють, як собак, — бідкається чоловік.

Мельник не дає спокою не тільки Зубковичу, а й іншим зарічненським автоперевізникам.

— Якось я їхав на своєму автобусі селом, — розповів ”ГПУ” Юрій Ковалько, 38 років. — Дорогу перекрив Мельник, вийшов із машини п’яний. Погрожуючи пістолетом, змушував танцювати ”чечотку”. Стріляв по ногах. Заяву до міліції я писати не став: усе одно обернуть проти мене.

— До міліції мало не щодня надходять скарги на Мельника. Одним він погрожував пістолетом, по інших стріляв, третіх ображав. Але всі скарги залишаються в столі начальника, — розповідає Зубкович.

”ГПУ” зателефонувала до райвідділу міліції Зарічного, але порозмовляти з Русланом Мельником не вдалося. Начальник у відпустці й виїхав із міста, запевнив його заступник Василь Богатко, 32 роки. Розмовляти про родинні зв’язки начальника та їхні наслідки для міста Богатко відмовився.

— Ми порушили кримінальну справу проти Олександра Мельника, — сказав він. — Її зараз розслідують наші слідчі разом із прокуратурою. За кілька місяців буде суд. Він і вирішить, хто правий, а хто ні.

Микола та Анатолій Полюховичі досі в лікарні. У Миколи гниє кістка на пораненій правій нозі — працювати він ще довго не зможе.

Роман Запорожченко, «Газета по-українськи»