Забутий Кобзар

Тараса Григоровича цього року чомусь позбавили владної уваги. День перепоховання поета в Каневі з помпезного костюмованого традиційного свята перетворився на звичайний пікнік.

Гілки бузку продавали по одній гривні, шашлик – по двадцять. Серед VIP-гостей можна було побачити лише відставленого губернатори Рівненщини Василя Червонія в компанії з вічним дисидентом Степаном Хмарою.

До нової коаліції прах Шевченка не запрошують. А як було раніше!.. Канівська четвірка. Скільки шуму було навколо цього об’єднання - Марчук, Мороз, Ткаченко та Олійник поклали квіти Кобзарю навесні 99-го і вирішили перемогти Леоніда Кучму на президентських перегонах. Поета вшанували. Квіти поклали. Кучму не перемогли.

За рік після цього прем’єр-міністр Віктор Ющенко провів засідання уряду на тій же могилі, і присвятив його аграрним питанням. Але його уряд протримався ще півроку, після цього Кабмін відправили у відставку.

Втретє Чернеча гора зібрала вже нову владу. Яскраві політики нової генерації: Президент Ющенко, прем’єр-міністр Тимошенко та спікер Литвин демонстрували єдність на могилі Кобзаря і обіцяли піти на вибори єдиним фронтом. Скептики іронізували, що то, мовляв, канівська трійка. Хоча й цілком оновлена, адже навіть єдиний діючий політик часів “К-4” - Олександр Мороз - не приєднався до владного форуму. Знову квіти, прослуховування заповіту і… політичне фіаско.

Сучасний кобзар Володимир Горбатюк за останні 10 років бачив чи не всіх політиків, що відвідали Тарасову гору. Каже, що в цьому дійстві багато формалізму. А тепер і цього немає - вибори скінчилися і можновладцям Шевченко більше не потрібен.

Окрім свята тут є свої побутові проблеми. Саме біля могили Кобзаря розташований старий Канів. Три вулиці старого міста живуть, як і за часів поета - без газу. Автентичність житлових умов давно набридла сусідам великого поета, і 22 травня для них - єдина можливість вкотре вручити свої скарги київським і черкаським очільникам. Торік вони навіть збиралися перекрити рух на Чорничу гору, але втрутилася СБУ. Цього року люди стояли зі скромними плакатами. Їх тут вже не помічають. Місцева влада навіть не обіцяє газифікувати городян. Кажуть, що тут потрібна газова лінія високого тиску, а це в змозі зробити лишень “Нафтогаз України”. А ця установа, як знаємо, має зовсім інші проблеми.

За останнє десятиліття тут змінилося кілька губернаторів, три Президента і безліч місцевих чиновників. Кобзар вислуховує їхні формальні промови, а люди живуть в умовах позаминулого сторіччя. До наступних виборів, Тарасе Григоровичу!