Злодійський арсенал. У Ющенка хочуть вкрасти його мрію

Злодійський арсенал. У Ющенка хочуть вкрасти його мрію

У пам’яті багатьох громадян досі свіжі спогади про Майдан, на якому українцям обіцяли, що «бандити сидітимуть у тюрмах». Під цією фразою, зокрема, передбачалося, що «олігархи заплатять справжню ціну за підприємства, що «прихватизуються» за безцінь». Втім, революційний запал у переможців «помаранчевої революції» з часом згас, і радикальні гасла змінилися натяками на необхідність економічної амністії, яка б передбачила «механізм стабільності та незворотності результатів приватизації державного майна за період 1994-2004 роки».

Від грудня 2004-го нас відділяє якихось півтора роки, але за цей час нізвідкіля народжений бізнес українських олігархів встиг подружитися з новою владою. Більше того: скоробагатьки не лише зам’яли розмови про оскарження результатів сумнівної приватизації, але й налагодили співпрацю з владоможцями. Від трагічного до смішного – один корок: люди, яких нещодавно на кожному кроці, на кожному майдані держави привселюдно називали кучмістами, олігархами, ворогами країни, привласниками національного добра, тепер перетворилися на «меценатів» та «благодійників».

Видео дня

Уловивши кон’юнктуру, товстосуми скоротили витрати на розкрутку власних дружин і коханок, творчість яких була популярною за часів Кучми, натомість кинулися в нову моду. З приходом Ющенка до влади модною стала підтримка музейної справи.

Захопленнями нового Президента, на відміну від колишнього, який особливу слабкість відчував до чарочки та пісень під гітару, виявилися бджолярство, трипільська культура, ікони та українські музеї. Тому олігархам, над якими на деякий час навис дамоклів меч обіцяної на Майдані розправи, довелося швидко переорієнтовуватися з підтримки музичних вподобань на спонсорування музейних проектів.

Подейкують, що вирішальною ланкою у чималому ланцюжку найближчого президентського оточення, зокрема, і щодо питань меценатства, є радниця Віктора Ющенка Віра Ульянченко. Саме вона, організовувала поїздку меценатів у Батурин, вочевидь, через неї представникам фінансової еліти слід вести переговори про входження до так званого «Клубу благодійних друзів Президента». За словами деяких грошових мішків, переговорами з благодійниками також займається брат Віктора Андрійовича Петро Ющенко.

Одразу після перемоги Ющенка «благодійні друзі» раптом зацікавилися багатьма історичними проектами, про які досі, напевно, не мали жодного уявлення. 10 мільйонів гривень в минулому році Сергій Тарута ("Індустріальний союз Донбасу") виділив на відновлювальні роботи в Батурині, 15 мільйонів гривень Ринат Ахметов дав на реставрацію «Софії Київської», близько 10 мільйонів виділив і Віктор Пінчук для проекту «Мистецький арсенал» тощо.

Це – лише приблизні суми меценатських коштів, про які дозволили дізнатися журналістам, адже громадськість у фінансові таємниці «благодійництва» мільярдерів не посвячують. Так само, не поширюють інформацію і щодо використання цих немалих коштів. А зробити це було б все-таки варто, щоб суспільство, та і сам Віктор Андрійович дізналися, куди діваються десятки мільйонів гривень, виділених на відновлення історичних пам’яток чи будівництва нових музейних споруд.

В цьому плані є досить показовим приклад витрачання меценатських грошей на створення Культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал». Так, нещодавно до рук потрапив промовистий документ щодо перевірки Контрольно-ревізійним управлінням використання благодійної допомоги, що надійшла впродовж двох місяців (листопада-грудня 2005 року) у сумі 10,1 мільйона гривень на створення цього музейного комплексу.

По-перше, впало у вічі те, що за висновками КРУ, використання коштів цієї благодійної допомоги проводилося «за відсутності затвердженої концепції створення комплексу (є лише проект, частково погоджений Радою з питань створення «Мистецького арсеналу»), без розробленого, погодженого з Мінкультури та затвердженого тематико-експозиційного плану наповнення приміщень комплексу», а також без розробленого і затвердженого кошторису та науково-проектної документації на будівництво комплексу.

КРУ робить висновок, що, фактично, «кошти було розпорошено між суб’єктами підприємницької діяльності, у тому числі такими, що мали або мають безпосереднє відношення до керівного складу Підприємства (наприклад, ТОВ «Будхолдінг», «Київський ремонтний завод», КУА АПФ «МИР» тощо)».

Так, близько 4 млн грн було виділено на придбання будівельних матеріалів для будівництва комплексу. З них – 3,3 млн грн. – ТОВ «Будхолдінг» та іншим комерційним структурам на придбання риштувань. У результаті, на сьогодні поставлено продукції лише на 10% від цієї суми. Решта коштів у сумі 3,6 млн грн. лишилася як дебіторська заборгованість. Причому, КРУ з’ясувала, що ця продукція не поставляється у зв’язку з відсутністю заявок на ці поставки від Підприємства. Окрім того, виявилося, що розрахункова вартість матеріалів для придбання настилів до риштувань була завищена на суму 172,4 тис. грн.

Цікаво, що близько 1,8 млн грн. було необґрунтовано спрямовано на ремонтні роботи в будівлі гуртожитку по вул. Січневого повстання, 28, де розміщений офіс Підприємства, який, відповідно до Концепції створення «Мистецького арсеналу», підлягає зносу. Крім цього, «Київським ремонтним заводом» було спрямовано КУА АПФ «МИР» і ЗАТ «Родовід Град» 685 тис грн. на відшкодування витрат, проведених у 2001 році за договором про спільну діяльність по створенню готельного комплексу.

Майже 2,5 мільйона гривень було спрямовано на розробку тематико-експозиційного плану музейного комплексу та проекту по залученню інвестиційних коштів. Причому, серед цих коштів було виділено авансом 110 тисяч доларів США (або 563 тис грн.) канадській фірмі «Lord Cultural Resourcer Planning». А за наявності штатного юрисконсульта суб’єктам підприємницької діяльності безпідставно були спрямовані ще близько півмільйона гривень для надання юридичних послуг щодо функціонування «Мистецького арсеналу».

Окрім цього, в порушення порядку ведення бухгалтерського обліку, на балансі «Мистецького арсеналу» не було відображено вартості отриманих від Мінкультури та переданих КП «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» КМДА матеріальних активів на 14 млн грн.. Можна лише здогадуватися, кому ці активи могли бути передані.

"Ім'я кожного, хто долучиться до цієї справи, буде виписано на скрижалях «Мистецького арсеналу". Суспільство завжди буде високо цінити таку громадянську позицію українських меценатів", - так говорив Віктор Ющенко на презентації концепції музейного комплексу «Мистецький арсенал», що відбулася у лютому 2006 року. Добре, що завдяки захопленням Президента ми маємо благодійні пожертви небідних людей у галузь культури, які, завдяки цьому, отримують індульгенцію від влади. Але цього мало для того, аби суспільство «завжди цінувало позицію українських меценатів». Для того їхні внески мають бути, по-перше, не разовими, а по-друге, корисними насамперед для суспільства.

А поки всі переймаються створенням, як захотів Ющенко, «українського Лувру», звичайні музеї поступово зникають - вони всі вже майже розкрадені, а через постійну нестачу коштів на ремонти та мінімальні умови для зберігання експонатів, вони скоро втратять і те, що в них залишилось.

Тим часом чиновники від культури розповідають народові про створення якихось глобальних музейних споруд, на які завжди не вистачає коштів – триває таке ж розкрадання і подальше зникнення музейної справи, яке почалося ще при Кучмі. А громадськість як не брала участь у контролюванні цього питання, так і не бере. Як не обговорювала концепцій розвитку охорони історичних пам’яток, так і не обговорює. Мабуть, новий Президент, на відміну від колишнього, який взагалі не переймався цим питанням, не вірить у власних громадян і вважає, що, наприклад, тематику експозицій українського музейного комплексу краще розроблять іноземні фірми, ніж вітчизняні фахівці.

Вище були наведені приклади відмивання чи розкрадання коштів, які надходили для створення «Мистецького арсеналу» лише протягом 2-х місяців минулого року. Але крім цього, солідні кошти направлялися і на реставраційні роботи «Софії Київської», Батурина тощо. Цікаво було б дізнатися про результати перевірки витрачання меценатських коштів і на цих об’єктах. Щоправда, якщо вони взагалі будуть проводитися…