Газ, корупція та непрозорість

Розкрито українських власників таємничого газового посередника, якого було засновано для поставок туркменського газу в Україну та Європу.

Російська газета Ізвєстія повідомила, що Дмитро Фірташ та Іван Фурсін разом контролюють 50% РосУкрЕнерго (РУЕ). Їхніми акціями, якими вони володіють через Centragas Holding, управляє австрійська банківська група Райффайзен. Іншими 50% акцій РУЕ володіє російський гігант Газпром через Arosgas, яка так само, як і Centragas, зареєстрована в Австрії.

В липні 2004 РУЕ посіла місце зареєстрованої в Угорщині компанії Єврал Транс Газ (ЄТГ), яка займалася імпортом газу в Україну в 2003-2004 роках. Сама ЄТГ стала наступницею компанії під назвою Ітера, ще одного зареєстрованого за кордоном газового трейдера.

26 квітня Ізвєстія опублікувала результати аудиту РУЄ компанією PricewaterhouseCoopers.

Ще одна з чотирьох провідних міжнародних аудиторських фірм, KPMG відмовилась від цього завдання через побоювання за свою репутацію.

Час виходу статті в російський газеті не є простим збігом, як і вибір самої газети, Ізвєстій, якою володіє Газпром. Витік інформації стався через кілька днів після того, як Держдепартамент США заявив, що він розслідує зв’язки між РУЕ та організованою злочинністю. Витік інформації в Ізвєстіях було скоординовано з публічною появою Фірташа у the Financial Times та The Wall Street Journal.

Як Газпром, так і українські посадовці довгий час твердили, що вони не знають, хто володіє 50% української частки акцій в РУЕ. Державна компанія Газпром вводила всіх в оману, оскільки РУЕ, як і її попередницю ЄТГ, було засновано за особистої підтримки президента Росії Володимира Путіна та тодішнього президента України Леоніда Кучми.

1 березня 2005 року Президент України Віктор Ющенко заявив, що він ще не отримав інформацію про власників РУЕ. І це дивно, оскільки 31 січня Антимонопольний комітет України оголосив, що РУЕ надала йому інформацію про своїх власників. Але АМК зазначив, що ця інформація була “конфіденційною”.

1 лютого цього року Ющенко сказав, що судячи з інформації, яку йому надали АМК та Державна служба безпеки, “за цим підприємством не стояла жодна українська структура”. Це звучить так, ніби Ющенко знав, хто є власниками, хоча він і заперечив це через місяць.

Представники української влади могли вимагати розкриття імен українських акціонерів під час січневих переговорів по газу у Москві, але вони цього не зробили, чи, принаймні, сказали, що не зробили. Як же члени української делегації могли не помітити участі Фірташа у газовій угоді, укладеній з Москвою в січні цього року, в результаті якої було вдвоє підвищено ціну газу для України?

З того часу українські посадовці не виявляли особливого бажання з’ясувати, хто стоїть за РУЕ, щоб ці імена не викрили існуюче терпиме ставлення до корупції в енергетичному секторі України. Герберт Степіч, голова Райффайзен Інтернешнл, 24 квітня заявив, що український та російський уряди “завжди знали, хто є власниками”.

Попередницею РУЕ, ЄТГ, за деякими повідомленнями керував радник Кучми Сергій Льовочкін. Льовочкін та Фурсін обидва знаходяться у виборчому блоці спікера парламенту Володимира Литвина, якому не вдалося потрапити до парламенту на березневих виборах. До того, як обійняти посаду спікера, Литвин був головою адміністрації президента.

Відповідно до матеріалів статті на Інтернет-сайті Українська Правда, 5% частки акцій РУЕ, що належать Фурсіну, переходять Кучмі. За час президентства Ющенка, Кучму не допитували з приводу зловживання службовим становищем та інших злочинів, в участі в яких його підозрюють.

За загальною підозрою, під час переговорів в грудні 2004 Кучмі було надано імунітет, можливо на вимогу ЄС. Якщо це правда, то імунітет Кучма отримав разом з великою неофіційною “пенсією” від РУЕ.

За даними Української Правди, Фірташ є зв’язуючою ланкою між РУЕ та ЄТГ. Основні офіси Фірташа (High Rock Holdings) знаходяться у Москві та на офшорному Кіпрі, що означає, що більшою частиною 50% акцій України у РУЕ управляє бізнесмен з Москви.

Бізнес-партнером Фірташа, за інформацією з Української Правди, є заступник національної акціонерної компанії Нафтогаз України, Ігор Воронін, який також зіграв свою роль у січневій газовій угоді. Воронін, згідно з цією ж доповіддю, має зв’язки з російською ФСБ та був посередником між Росією та Україною у переговорах з питань енергетики.

Вороніна, який є одним із засновників РУЕ, було звільнено з посади заступника голови Нафтогазу України урядом колишнього прем’єр міністра Юлії Тимошенко. Його було відновлено на цій посаді лише за підтримки радника Ющенка Олександра Третьякова, його давнього друга. Воронін також є виконуючим обов’язки голови щойно створеної компанії УкрГаз-Енерго, спільного підприємства РУЕ та Нафтогазу України.

У The Wall Street Journal Фірташ визнав, що акціонером компанії, яку він контролював, колись була дружина Сємьона Могилевича. Її акції він викупив. Могилевич переховується від ФБР через свою участь у організованій злочинності, зараз він живе у Москві, де не має офіційного захисту.

Даючи інтерв’ю в Лондоні, Фірташ також визнав: “Я кілька разів зустрічався з Могилевичем. Але я ніколи не мав з ним партнерських зв’язків і ніколи не вів з ним справи”.

Ющенко висловив здивування стосовно статті в Ізвєстіях і попросив копію результатів аудиту PricewaterhouseCoopers. Але чому ж був здивований Ющенко, якщо він постійно захищав участь РУЕ у січневії газовій угоді?

Чому одну частину РУЕ контролює російська держава (через Газпром), а другу, українську частину, - маловідомі бізнесмени? Україна заявила, що Росія наполягла на участі РУЕ, у той час, як російська сторона твердить, що саме Україна запропонувала цю компанію.

Фірташ, як і багато українських бізнесменів в 2004, підтримував і Ющенка, і його суперника по виборам Віктора Януковича, щоб переконатися, що він виграє, незалежно від того, хто стане наступником Кучми на посту президента. Їхні зв’язки з Ющенком було підтверджено, коли, за деякими повідомленнями, Фірташ орендував літак для американсько-української родини першої леді Катерини Ющенко для візиту на інавгурацію 23 січня. Переліт було організовано Третьяковим, а його вартість (270 000) сплачено Фірташем.

Багато хто в Україні та за кордоном схвильовані недостатньою політичною волею Ющенка у розчищенні енергетичного сектору, що є частиною його обіцянки про боротьбу з корупцією.

Деякі вважають колишню політичну соратницю Ющенка Юлію Тимошенко, яку часто називають популісткою та захисником державного капіталізму на Заході, єдиним українським політиком готовим кинути виклик. Ющенко, очевидно, неохоче ставиться до призначення Тимошенко на пост Прем’єр-міністра в Помаранчевій парламентській коаліції, незважаючи на те, що її блок отримав більше голосів на виборах, ніж Наша Україна.

Але якщо Ющенко справді хоче членства України в НАТО та ЄС, це вимагатиме подолання корупції. Найбільш корумпованим сектором економіки є енергетичний – сфера, яку, за іронією, Ющенко волів би не торкатися.

Єдиним українським політиком, що має бажання зайнятися цією проблемою, є Тимошенко. Можливо настав час для того, щоб Захід переглянув своє ставлення до неї?

Тарас Кузьо, запрошений професор, Університет Джорджа Вашингтона

Вашингтон KYIV POST