УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Вибір Ющенка дасть відповідь на важливі запитання

Вибір Ющенка дасть відповідь на важливі запитання

Для українського Президента це був важкий тиждень. Після набагато гірших ніж він очікував результатів його блоку Наша Україна на парламентських виборах він почав зважувати за і проти його двох можливих коаліційних партнерів – обидва з яких є, очевидно, особисто йому неприємними.

Його реакцією до цього часу було нічого не робити. Але згодом йому доведеться зробити вибір, і цей вибір дасть відповідь на три фундаментальних питання.

Чи має Ющенко намір продовжувати рух країни на Захід, чи хоче він повернутися до Росії? Чи хоче він і надалі представляти цілі Майдану, чи він хоче підтримувати статус-кво та природну стабільність, яка йде поряд з цим? Чи хоче він залишитися на другий термін, чи він буде задоволений лише одним? Вибір партнерів президентом багато скаже про відповіді на ці питання.

З одного боку є Віктор Янукович, Ринат Ахметов та Партія регіонів. Ця партія отримала нещодавно хороші відгуки у пресі після своєї заяви про підтримку проєвропейських планів Ющенка. Але голосування цієї партії у Раді не підтверджують цю заяву.

З великою помпою ПР голосувала у жовтні 2005 проти прийняття Плану дій НАТО, протистояла законопроектам, які стосувалися вступу України в СОТ, ініційованих в минулому році, виступала проти гармонізації українських митних стандартів зі стандартами ЄС, проти ринкових реформ, які сприяли б конкуренції у деяких галузях промисловості. Всі ці заходи були підтримані президентом, але більшості не вдалося пройти через супротив Партії регіонів.

Беручи до уваги платформу Регіонів та судячи з багаторічних голосувань, коаліція з цією партією означала б зближення з Росією, віддалення від країн ЄС та США, а також кінець намагань створити незалежну енергетичну політику.

Це також могло б означати офіційне закриття кримінальних справ, пов’язаних з вбивствами журналістів та фальсифікацією виборів у 2004, і значне сповільнення розвитку економіки за моделлю ЄС та демократичних реформ.

З іншого боку коаліційного рівняння – блок Юлії Тимошенко (БЮТ). Тимошенко та її депутати приєднались до Ющенка та Нашої України для голосування на користь плану дій НАТО минулого року. Її блок підтримав чи ініціював більшість законопроектів, щодо вступу України до СОТ, нових митних правил та антимонопольних заходів, які також підтримала Наша Україна. Разом з Нашою Україною та на противагу Партії регіонів, блок Тимошенко чітко голосував за всі основні законопроекти пов’язані з ЄС.

Коаліція з БЮТ зберегла б завзятий поступ України на дорозі до Європи та, можливо, надала б їй більше шансів, ніж в минулому році, для проведення необхідних реформ. Вона також означала б повернення до виконання обіцянок, даних на Майдані – зокрема, подальше розслідування вбивства Георгія Гонгадзе та інших журналістів, а також можливість перегляду деяких сумнівних приватизаційних угод, хоча варто зазначити, що Тимошенко натякнула, що вона хоче відмовитися від реприватизацій, якщо “її команді” дозволять переконатися у завершенні таких розслідувань, як вбивство Гонгадзе.

Нарешті, союз Нашої України та БЮТ досягнув би чогось дуже важливого для демократії: виконав би очевидну волю народу.

БЮТ посів перше місце у 13 з 24 регіонів та отримав у східних регіонах найкращі результати, які коли-небудь мала західно-орієнтована партія. Ці голоси, якщо додати їх до голосів Нашої України та Соціалістів, показують, що більшість українців підтримують рух України на Захід, і що підтримка Партії Регіонів за останній рік зменшилась.

Очевидно, що якщо Президент хоче зберегти траєкторію руху до Європи, продовжити реформи, обіцяні на Майдані, та сприяти своїй політичній кар’єрі відгукнувшись на бажання виборців, природнім буде союз з БЮТ. Але тут втручаються особистості та політики.

Ясно, що Президент Ющенко та Юлія Тимошенко,здається, не дуже люблять одне одного. Їхні особистості і стилі роботи є дуже різними. Тому коаліція між Нашою Україною та Партією регіонів може видаватися реальною можливістю.

Така коаліція може означати, що Ющенка задовольняє один термін, оскільки це означало б остаточний розрив з Тимошенко та суперечило б орієнтованій на реформи волі його прихильників. Фактом є те, що у будь-якій демократії вибори є сигналом для діючої влади. Представники цієї влади, які відгукнуться на такий сигнал, виживають. Ті, які їх проігнорують, - ні.

Теммі Лінч, KYIV POST

Теммі Лінч є Старшим науковим співробітником Інституту дослідження конфліктів, ідеології та політики, Університет Бостону, США. До цього вона працювала на посаді Старшого керівника програми в Національному демократичному інституті міжнародних відносин у Вашингтоні, Тимчасового директора по Росії у Москві, також Радником у Європейській мережі організації спостерігачів за виборами у Києві під час помаранчевої революції.