Больше всего в Донецкой области: Опендатабот назвал количество церквей УПЦ МП в Украине. Карта
В течение полномасштабной войны их количество уменьшилось только на 685 общин.
Відомий художник – про успіх, творчість і політиків.
Його недаремно називають “Піарковим” – ніхто не вміє так подавати себе у виграшному світлі і отримувати вигоду з будь-якої ситуації. Хоча я підозрюю, що навіть це прізвисько він сам придумав і “запустив” у маси. Геніальний піарник. Багатогранний майстер. Успішний художник. Заможна людина. Колись він виграв престижний міжнародний конкурс “Ілюстратори майбутнього” і отримав можливість кілька років працювати в Америці. Приїхав звідти з досвідом американського менеджменту і впевненим: ті, хто протягом останніх років не вчилися, пили горілку на кухні і “ростили жабу” – йому не конкуренти, тому що це вже не їхня країна. Для того, щоб змусити себе слухати, він часто висловлює провокативні думки – тому й потрапив до телепрограми “5 копійок”, де “мочить” політиків направо і наліво. Але застати його на “5 каналі” – річ безнадійна. Він приїжджає перед початком передачі на своєму джипі (під час Помаранчевої революції він перший прикрасив його помаранчевою символікою і так їздив Києвом). Послухавши двобій політиків, жорстко прокоментувавши їхні висловлювання, - їде геть. У такому життєвому ритмі – зосереджуючись на головному й ігноруючи другорядне – йому вдається багато чого встигати: створювати картини, випускати альбоми, читати лекції й писати книги, підказуючи народу, як успішніше продавати ідеї і результати своєї праці.
- А що ви зараз у Москві робили? (Перед початком розмови Поярков сказав, що щойно звідти повернувся. – Г. В.)
- Зараз роблю новий альбом. Четвертий. Як же можна обійти увагою скромних московських олігархів? Нехай візьмуть участь у хорошому українському проекті! Нам, українцям, пощастило. Ми завжди маємо ринок у своїй країні й у всіх напрямках за її межами. Я це унікальне геополітичне становище України використовую “на повну котушку”. Дурень той, хто цього не робить.
- Чому не відвідуєте модних тусовок?
- Мене періодично насильно витягає на різну тусню Олег Пінчук (відомий скульптор. – Г. В.). Він любитель, знавець і майстер потусуватися. Але я не можу собі дозволити часто бувати на гламурних тусовках. Відвідую такий клуб за інтересами, як Верховна Рада. Навіщо? Тому, що мені потрібна оптимізація виробництва.
Моя проблема в тому, що я роблю складні фігуративні роботи з купою деталей. Розумію, що продаватиметься й моя абстракція – люди купують вже ім’я. Проте мені дуже подобається малювати істоти і предмети, схожі на мене, з великою кількістю складочок, зморщок, з полисками-тінями, тонами-півтонами... До того ж треба колись побудувати скромний чотириповерховий будинок, облаштувати півтора гектара землі. Книжки писати. І знову ж Пінчук кличе на якісь тусовки - життя вирує. Тому оптимізація виробництва у моєму випадку полягає в тому, що я замість тусовок надаю перевагу кулуарам Верховної Ради. Це, грубо кажучи, клуб моїх колекціонерів. Якби вони займалися лише колекціонуванням моїх творів, думаю, наша країна страждала б набагато менше. Але їх вічно “пре” в якусь законотворчість. І якби вони цим не займалися – були б чудовими людьми.
Для мене Верховна Рада, – це клуб з твердим фейс-контролем, куди пропускають швидше за обличчям, ніж за документом. Тому спілкування безпосередньо з клієнтом, оминаючи всіх його помічників і секретарів, - це зручно. Для першої п’ятірки українських художників Верховної Ради достатньо, щоб жити безбідно.
- Не ображаються вони на вас за різкі висловлювання на свою адресу?
- Образилась лише одна людина – Азаров. На “5-ти копійках”. Образився аж до почервоніння. Прийшов у прямий ефір і став цитувати Черчілля. Спотворив його, до того ж не зрозумів англійського гумору – й одразу привселюдно дістав по своїй політичній шапці. Кожен політик повинен розуміти, що вміння вибиратися з важкої ситуації – це одна з його професійних якостей. Якщо він не вміє гарно вийти з негарної ситуації – він непрофесійний політик. Кожен, хто лізе в публічну політику, повинен бути професійним базікою. От Юлія Володимирівна – неважливо, яка політична погода надворі, “мочать” її чи чухають за вушком, вона з будь-якої ситуації витисне максимум і, маючи акторський дар, усе поверне на користь собі. Вчіться, політики, у Юлії Володимирівни, як не ображатися на телеведучих.
- Сергію, ви помічник якогось народного депутата?
- Поки - Гриніва. Але в новому скликанні буду помічником когось з тимошенківських. У мене великий вибір. Домовився з п’ятьма. Буду помічником або Абдуліна, або Терьохіна, або Осики… Я з цим проблем не маю. Якщо деякі депутати дозволили собі не потрапити до Верховної Ради, то я не можу дозволити собі не бути помічником народного депутата.
- Ваші політичні симпатії простежуються у публічних висловлюваннях та ваших авторських картах “НеНаша Україна” (друга з’явилася під час Помаранчевої революції, третя – кілька днів тому). Маю на увазі симпатію до Юлії Тимошенко.
- Я до Юлії Володимирівни з симпатією ставлюся, як людина публічна до людини публічної. Але голосував я за Кличка. Вважаю, що не соромно після десяти років боксерської кар’єри не потрапити до парламенту, але цілковите “западло” - будучи спікером Верховної Ради, не потрапити до неї… А у Віталія, думаю, все буде нормально…
- Ще не так давно було соромно слухати його млявий виступ на “Свободі слова” й ловити себе на думці: ну який з нього політик… Але вже зараз готова визнати, що Кличко як політик прогресує.
- Він прогресує семимильними кроками. У нього велике майбутнє в політиці. Тим паче, що ніщо так не стимулює справжнього бійця, як можливість опинитися на килимі. І ніщо не справляє на співрозмовника такого об’єктивного враження, як розмова з політиком, який не потрапив до Верховної Ради або не став мером. Віталій реально сприймає те, що сталося. І в програші команди він винен найменше. (Ми з ним нещодавно спілкувалися – він купив братові на день народження мою скульптуру). У своїх судженнях я, як художник, звичайно, необ’єктивний. Але мене вибачає те, що в політику я не пішов.
- А міг би?..
- Пропозиції були. З діаметрально протилежних таборів.
- Ви вирішили: політика – не для мене. Чи не зарікаєтеся?
- Ні, політика – це назавжди не для мене. Тому що я маю професію, яка мене годує. На відміну від багатьох наших політиків. Тобто я вмію робити те, що дає мені все необхідне.
Задзвонив мобільник. Поярков пояснив: “Вибачте, будівництво” і з хвилину давав якісь розпорядження.
- Що ви будуєте? П’ятиповерховий дім на півтора гектарах?
- Хатинку, як говорив пан Кравчук. Будиночок у чотирьох рівнях. З двадцятиметровою вежею над ним. Вид з вежі – понад двадцять кілометрів, пів-Києва видно, круговий огляд. Навкруги власний ліс з грибами і птахами, березовий гай, ярок...
Я прошу зрозуміти: перша п’ятірка українських художників живе саме так. Не вірте художникам, коли вони розповідають, скільки заробляють. Дивіться, скільки вони витрачають. Якщо з бізнесменами це не спрацьовує, бо вони гроші вкладають у бізнес, акції – то успішні художники землю скуповують гектарами, квартири в центрі... Я завжди кажу, що матеріальний успіх – ознака того, що ви затребувані. Усі здібні співаки, письменники, композитори, художники, журналісти приречені на заможність. На професіонала є попит, а на хорошого професіонала - попит ажіотажний. Не буває невостребуваних геніїв! Будь-який грамотний мистецтвознавець вам скаже, що геніїв, які жили і померли в бідності, які хоча б не пройшли через багатство, за всю історію мистецтв було десятків зо два. А двадцять тисяч були матеріально благополучними й дружили з королями, Третьяковими, Терещенками, Мамонтовими... Коли була Помаранчева революція, заслужені й народні не поспішили відкрито показати свою позицію. А справжні художники підтримували Ющенка, коли він був не при владі. Зате коли він владу отримав, усі справжні художники відразу ж перестали його підтримувати. Наймерзенніше для художника – бути Ройтбуртом.
- Хто це?..
- Є такий культурний діяч Ройтбурт, який, коли Ющенко був в опозиції, вступив у братство Корчинського й виступав проти Ющенка на боці влади, а зараз він малює Ющенка, який танцює з Тимошенко, тому що Ющенко – Президент. Справжній художник – завжди проти влади. Художник не хитається разом з лінією партії, а дисонує з нею. У художника з владою завжди повинен бути конфлікт. Він у політиці не має бути ні на чиєму боці. Є бік правди, бік здорового глузду – там наше місце. А чим ближче людина підходить до корита, тим більше вона від здорового глузду віддаляється...
Галина ВДОВИЧЕНКО, Київ-Львів.
Мы в Telegram! Подписывайся! Читай только лучшее!
В течение полномасштабной войны их количество уменьшилось только на 685 общин.
Катастрофические события на поле боя опаснее для Путина, чем потеря национальных окраин РФ
Россия не имеет достаточно сил, чтобы осуществить серьезное наступление до 9 мая
Скорпионы получат неожиданные прибыли, а Весы воплотят давние мечты