«Наша Україна», «Наша Ряба», «Наша ДУСя»

«Наша Україна», «Наша Ряба», «Наша ДУСя»

1 квітня минулого року наш Президент попри всю несерйозність цього дня зробив зовсім не жартівливе призначення – посаду керівника Державного управління справами обійняв тоді ще депутат «Нашої України», відомий у колі бізнесменів власник «Нашої Ряби» та «Миронівського хлібопродукту» 38-річний Ігор Тарасюк.

Історію ДУСі до «нашої епохи» можна умовно поділити на 2 періоди - «епоху Дагаєва» та «епоху Бакая». Створена Кучмою таємним указом в лютому 2000 року, ця найзагадковіша державна установа одразу стала ласим шматком владного пирога, яка крім того, що утримується на кошти держбюджету, може приносити чималі прибутки.

Згідно з указом Кучми, ДУС було створено «з метою скорочення апарату, що здійснює матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, зменшення управлінських витрат на утримання нерухомого майна, транспорту тощо». А основними джерелами фінансування були визначені цільові кошти держбюджету та прибутки від власної господарчої діяльності.

Видео дня

Пізніше, у 2002-му році, Кучма дозволяє цьому відомству ухвалювати рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ й організацій, заснованих на державному майні, а також затверджувати їх статути, укладати й розривати контракти з керівниками підприємств. Окрім цього, ДУС зробило повністю підконтрольними собі всі фінансово-економічні показники діяльності нею ж створених підприємств.

«Епоха Дагаєва» (2000-2003 рік) для ДУСі означилася стягненням до її управління десятків заводів, санаторіїв, будинків відпочинку, парків, дитсадків, автобаз, комплексів житлових будинків, готелів, мисливських угідь тощо. А майже за рік роботи його наступника Ігоря Бакая все це майно успішно продавалося чи дарувалося «братнім» структурам, особливо не переймаючись юридичними наслідками цього та подальшою долею держвласності. За словами нинішнього міністра МВС, сума збитків, яких наніс Бакай під час зловживань своїми посадовими обов’язками, складає близько мільярда гривень.

Після Майданних подій розпочалася «третя епоха» ДУС. Ігор Бакай втік за кордон, його оголосили в міжнародний розшук. Пізніше, коли у «помаранчевої» команди завершився період адаптації до влади, він знайшовся. Тепер, пред’являючи російське громадянство, він повчає з екранів телевізорів своїх наступників і радить їм, як «правильно» керувати країною.

Від «Нашої Ряби» до «нашої» ДУСі

Нового керівника ДУСі підшукали в час постмайданівської ейфорії, райдужних обіцянок заможного життя та загравань з народом. Тоді Віктор Ющенко щедро ділився зі своїми родичами, кумами, сватами та просто «любими друзями» високими державними посадами. Не обминув Президент своєю ласкою і, як кажуть, протеже своєї вірної радниці Віри Ульянченко, Ігоря Тарасюка.

Новому главі державі тоді щедро розмалювали образ успішного бізнесмена, який, до речі, будучи народним обранцем від «Нашої України» з 14 травня 2002 року по 08 вересня 2005 року, виступив у парламенті аж 2 рази, і то з місця по кілька секунд… Вочевидь, таку зайнятість обраного на Тернопільщині народного депутата пояснювали його нестримним бажанням допомогти виборцям своїм бізнесом на м’ясному та хлібному ринку, який завжди матиме попит. Слід визнати, що панові Тарасюку це вдалося на славу – торгова марка «Наша Ряба» стала справжнім лідером з продажу курячого м’яса в Україні.

Подейкують, що названі підприємства якимось чином були пов’язані з кліринговими операціями, газовими оборудками, а також з діяльністю «Укргазбанку», де Ігор Тарасюк вважається почесним клієнтом і тепер активно користується послугами цього банку у нововвіреному йому держуправлінні. Говорять, що начебто всі рахунки ДУС Тарасюк тримає у «зручному та вигідному» банку, а також, що майже всі банкомати в Секретаріаті Президента – «Укргазбанківські»… Але то вже тема для окремого журналістського (а може, і не тільки) розслідування.

До речі, заступником керівника вже «нашої» ДУСі Віктор Ющенко призначив колишнього однопартійця Тарасюка, кандидата в народні депутати на минулих виборах від «Нашої України» (№ 101) Віктора Євсєєва. Це також примітна для Президента людина – в бутність головування Віктора Ющенка в Нацбанку Євсєєв очолював фізкультурно-оздоровчий комплекс НБУ, а потім він став радником прем’єр-міністра Ющенка. Він же – тесть Юрія Павленка, кума родини Президента. Крім того, говорять, що деякий час в «нашій» ДУСі працював і чоловік куми Ющенка Оксани Білозір Роман Недзельський. Але то – вже інша історія…

Отже, віддавши ДУСю в надійні руки Тарасюка - людини “високоморальної, мудрої, цікавої, надзвичайно амбіційної, котра завжди показувала себе як успішного менеджера», Віктор Ющенко, вочевидь, збагнувши всю міць свого спадку, вирішив не квапитися з ним прощатися. Він поставив перед наступником Бакая розважливі завдання: провести інвентаризацію об’єктів ДУС (аби зрозуміти, без чого «наша» команда ризикує залишитись), “відмити” від негативних асоціацій імідж цього управління (бо в новій Україні “ці руки нічого не крали”), а також замінити “султанське” оздоблення державних кабінетів на відповідне до українських традицій (бо “моя нація” має бути гідно представлена в “моїх” кабінетах).

“Високоморальний менеджер” одразу кинувся виконувати останнє побажання Президента – бо, як виявилося, йому тепер просто немає де працювати – в кабінетах Кучми атмосфера не така, “султанська”... Тоді у Ігоря Тарасюка почали виникати одна за одною геніальні ідеї, які, м’яко кажучи, дещо здивували українців.

«Урядовий квартал», «писанка» на Хрещатику та мільйони на «Маріїнку»

Спочатку новий керівник «нашої» ДУСі запропонував зробити в центрі Києва “урядовий квартал”, який би об’єднав в єдине містечко Держсекретаріат Президента, Верховну Раду, Кабінет Міністрів і кабінети Ющенка. Причому так, щоб “проїзд керівництва держави на роботу й додому мінімально заважав мешканцям і гостям столиці”. Хоча, як реально це можна забезпечити – так і лишилося загадкою для простого народу, який прекрасно знає, як керівництво ВР чи теперішнього Кабміну дістається до робочого місця, перекриваючи за допомогою міліції дороги далеко за межами того гіпотетичного “урядового кварталу”... Але проблеми звичайного люду тоді були не на часі, адже він тоді ще жив помаранчевим настроєм, щиро вірив “народному” Президентові і вітав його захоплення українською культурою.

Щоправда, перше здивування від ступеня цього захоплення виникло вже після другої геніальної ідеї нового керівника ДУС – коли Ігор Тарасюк сповістив, що перед Міністерством охорони здоров’я, яке розташувалося в Маріїнському парку, стоїть завдання впродовж двох-трьох тижнів переїхати в інше приміщення. Натомість у його будівлі має бути робочий кабінет Президента і житлова зона, а Маріїнський палац використовуватиметься під прийоми офіційних делегацій. Саме тоді через захоплення українською культурою нашого Президента почали виселяти дітей з лікарні “Охмадит”, аби туди перенести Мінохорони здоров’я. Невдовзі виник невеликий скандальчик, в якому зробили “крайнім”, зрозуміло, міністерство, а з “урядовим кварталом” вирішили трохи зачекати.

Тоді «ініціативний менеджер» нашої ДУСі запропонував ще одну цікаву ідею – зробити Український дім у формі писанки. Доцільність фінансування такого проекту за умов не надто позитивної економічної ситуації в державі також широкої підтримки не знайшла. Тому Ігор Тарасюк взявся реставрувати Маріїнський палац.

Він оголосив, що ця будівля мінімум на три роки закривається на капітальний ремонт через те, що вона сповзає зі схилів, а також має тріщини. Тому функції офіційної резиденції Ющенка на цей час виконуватиме “Будинок з химерами”, що на вулиці Банковій. А для цього перед ним треба провести реконструкцію площі, «щоб забезпечити охоронні заходи, а також, щоб там могла вишикуватися почесна варта». На реконструкцію Маріїнського комплексу в бюджеті-2006 передбачено, за словами Тарасюка, всього 20 мільйонів гривень. Тому “мудрий менеджер” звернувся до представників українського бізнесу з пропозицією пожертвувати кошти на реконструкцію цього об’єкту. Охочі швидко знайшлися, адже протеже вірної радниці Президента дав ділкам (які нажилися за часів Кучми, а після майданних подій чекали над собою розправи) унікальний шанс стати в пригоді вже новій владі і нашому Президенту. А він – людина віруюча, образи швидко забуває і ворогів прощає...

Три «зайві» резиденції

Так «забулися» Президентом і його ж обіцянки позбутися пишних резиденцій, а натомість спрямувати всі свої зусилля на забезпечення українців дешевим соціальним житлом. Колись він, спочатку народний депутат, а потім “народний” кандидат у Президенти, разом зі своєю командою активно відстоював позицію, що ДУС не повинна за величезні кошти платників податків обслуговувати всього кількох людей в країні. Казав, що треба прийти до влади і розібратися з державними резиденціями, з їх дуже дорогим оздобленням та утриманням, з державними дачами тощо.

Тоді команда “Нашої України” “штурмувала” численними депутатськими запитами на цю тему кабінети можновладців різних структур. Однак власність створеного Кучмою управління, зрозуміло, виявилася таємницею за сімома державними печатями. Так, наприклад, на запит депутата Яворівського тодішній перший віце-прем'єр Азаров відповів, що офіційних резиденцій президент Кучма не має. Є тільки державні резиденції, які, відповідно, є державною власністю. Дещо більше повідомив перший керівник ДУСі Юрій Дагаєв. Він навів список резиденцій, яких виявилося не сім, як про це казали в інтерв’ю тодішні високопосадовці, а «всього» одинадцять – шість резиденцій в Києві та Київській області, а п'ять - у Криму.

«Наша ДУСя» знайшла ще три. Звідки з’явилися ці «зайві» президентські резиденції – не зрозуміло: або колишнє керівництво ДУС щось приховувало (тоді де кримінальні справи?), або вже нове керівництво вирішило трохи збільшити кількість місць для відпочинку вищих посадових осіб.

Зараз, за словами Тарасюка, в управлінні його відомства перебувають чотирнадцять резиденцій - шість з них знаходяться у Києві (Маріїнський палац, Будинок з химерами та будівлі на вулицях Липській, Лютеранській та дві на Грушевського). У Київській області є резиденція «Залісся». Вісім резиденцій розташовані в Криму - чотири державні дачі в Гаспрі та Мухалатці, держрезиденція «Зоря» у Форосі, мисливський будинок–резиденція “Дубрава-2”, резиденція «Мала Соснівка» в Масандрі та Юсуповський палацо-парковий садибний комплекс в Кореїзі.

За словами Тарасюка, з цих 14-ти резиденцій Президент у своїй діяльності використовує лише дві - одну в Кончі-Заспі, де він проживає, а другу — в Криму. Інші 12 доглядаються на належному рівні і використовуються або за особистим розпорядженням Президента, голови ВР чи Кабміну, або чекають на іноземних гостей. Тільки дві з них (в Криму), за словами керівника ДУС, є на сьогодні «відкритими», тобто кожний бажаючий може орендувати приміщення резиденції за «кругленьку» суму (2 тисячі доларів на добу + харчування), яка, до речі, йде на рахунок відомства Тарасюка, а не до державного бюджету.

Ці резиденції – лише малесенька частка з усього переліку підприємств, організацій і установ, які перебувають в управлінні «нашої ДУСі». Станом на 20.09.2005р. цей перелік складався з 85(!) об’єктів. Серед них, зокрема, численні санаторії (наприклад, серед кримських - “Гурзуфський”, “Алуштинський”, “Форос”, “Зорі України”, “Південний”, “Чорноморський” тощо), Міжнародний дитячий центр «Артек» з базою-готелем та представництвом у Москві, Державний оздоровчий виробничий комплекс “Синьогора”, Азово-Сиваський національний природний парк, будинки відпочинку «Конча-Заспа» та «Пуща-Водиця», сільські господарства, автомобільні бази, підприємства по обслуговуванню офіційних заходів, кінний завод, Житомирський лікеро-горілчаний завод (бренд “Житомирська на бруньках”), дошкільні заклади освіти і виховання та багато іншого.

Скільки коштує платникам податків президентська ДУСя?

Як вже зазначалося, ДУС утримується на кошти держбюджету, а також від прибутків власної господарчої діяльності – сільгосппідприємств, заводів, готелів, санаторіїв, баз відпочинку тощо. Тільки з коштів платників податків «наша ДУСя» в цьому році забрала 605 мільйонів 284 тисячі гривень. А це - на 80 мільйонів більше, ніж торік.

Складається враження, що в нашій країні інтереси ДУСі та комфорт вищого керівництва – на першому місці. Наша «народна» влада, мабуть, дуже переймається, щоб їй не довелося жити в такому “зубожінні”, як її попередникам. Адже тоді, за часів Кучми, бюджет ДУСі складав лише близько 400 мільйонів гривень.

Не дарма кажуть, що владне крісло розвиває амнезію та небажання від неї лікуватися. Інакше чому Віктор Андрійович, який в теле- і радіоефірах розказує про свою любов до “маленького українця”, при цьому не бачить сенсу в збільшенні його соціального утримання і вважає це “бюджетним проїданням”? Як розуміти те, що його команда в держбюджеті на цей рік збільшує витрати не для зарплат і пенсій, а для утримання владних інституцій майже на 20%? І цікаво, як він називає своє утримання, коли лише на закордонні поїздки Президента видатки бюджету ДУС збільшуються з 15,7 мільйонів (2005р.) до 21,4 мільйонів гривень (2006р.)? До речі, в 2004 році Кучма витратив на це 5,9 мільйона.

Чому пан Президент забув, що він хотів зробити у недалекому минулому якщо не з усіма 85-ма об’єктами ДУСі, то хоча б з 14-ма державними резиденціями? Чому на сьогодні у «нашої ДУСі» є «відкритими» лише дві з них, і завдяки цьому хоча б якось окупаються їхні численні садівники, охоронці, кухарі, прибиральники та інші люди, які щоденно доглядають за резиденціями і підтримують їх в належному стані.

Чому замість зрозумілої реакції на висновки перевірок КРУ про чималі фінансові порушення в ДУС, зокрема, щодо нецільового використання коштів, їх незаконного перерахування, заниження вартості активів та створення надлишків матеріальних цінностей, наш «народний» Президент пропонує свій варіант «економії»? Наприклад, доручає забезпечити додаткову охорону низки державних установ – Секретаріату Президента, Будинку з химерами, будівлі РНБО, Маріїнського палацу, резиденцій «Залісся», «Межигір’я» тощо.

Проситься висновок один: напевне, президентське крісло – дуже загадкова і специфічна посада, на якій людина, що її обіймає, одразу перестає бути щирою не лише з народом, а і з самим собою. Мабуть, влада дуже добре паморочить голову людині, а через це керівникам країни потрібні вірні й віддані «друзі», які б тихо-мирно виконували всі їхні побажання. Напевне, саме таким і здався Президентові Ігор Тарасюк, який про свою теперішню роботу говорить так: «Я хотів би, щоб за рік узагалі забули про те, що існує така посада — керівник Державного управління справами Президента. Нехай кожен займається професійно своєю роботою. І народ втратить інтерес до цих речей». Очевидно, «наша ДУСя» береже нерви «маленьких українців», які б не дуже добре спали, знаючи, які гроші з їх же податків ідуть в цій славній, вже «нашій», державі не на покращення їхнього життя, а на благоустрій найвищого керівництва країни та його рідні.