Обновленный LM. Сделано в СДПУ(о)

За інформацією газети «Сегодня», отриманої від джерела в політологічних колах, близьких до однієї з опозиційних партій, перший президент, голова фракції СДПУ(о) у Верховній Раді Леонід Кравчук очолить опозиційний виборчий блок «Об‘єднаємо Україну» на парламентських виборах 2006 року.

У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів з питанням:

«Чи стане "Блок Кравчука" центром тяжіння для опозиційних сил»?

Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

„Оппозиция - это явление не только политическое, экономическое и моральное, но еще и психическое. Если совпадают все эти четыре фактора, а именно: когда у нее есть своя политическая поддержка, своя социальная база, яркие политические цели, четко прописанная стратегия и тактика, когда у нее есть моральный авторитет – еще необходимо, чтобы оппозиция представила новый психологический формат политики. В этом секрет популярности той же Тимошенко, которая подарила не только украинскому, но и мировому политикуму новый эстетический формат. Исходя из этих критериев, надо оценивать и потенциал Кравчука.

Безусловно, это опытный политик, но я сомневаюсь, что у него есть достаточная масса морального авторитета – все-таки длительное нахождение в среде социал-демократов не могло не сказаться на его репутации. Я сомневаюсь в финансовой базе этого оппозиционного блока, поскольку многие состоятельные люди просто не захотят вкладывать деньги в этот проект. Я пока не вижу четко прописанных политических целей. У них также напрочь отсутствует новая политическая эстетика. Причем эстетика сейчас начинает играть большую роль, чем все три предыдущих фактора вместе взятые. Поэтому я сомневаюсь, что если ты не создаешь сегодня новую картинку на экране, яркую, броскую, убедительную, то тебе не на что рассчитывать. Я сомневаюсь, что Леонид Макарович, при всем моем уважении к нему и его опыту, может создать принципиально новую яркую картинку, яркий политический образ, за которым пойдет много людей”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„По-перше, якщо керуватися першоджерелом, а це все, що говорив Леонід Кравчук і член ініціативної групи, то поки що не можна однозначно стверджувати, що буде існувати такий політичний виборчий блок на парламентських виборах, але я б цього не виключав. Поки що Леонід Кравчук і члени ініціативної групи утримуються від конкретної картини того, як саме вони будуть позиціонуватися. Чітко сказано лише те, що цей громадський форум задуманий як структура громадянського суспільства, основною метою якого буде пошук механізмів ефективного співробітництва влади й суспільства, залучення інтелектуального потенціалу суспільства до контролю над владою й для певних пропозицій, щоб діалог відбувався насправді.

Я думаю, що сама фігура Кравчука, по-перше, авторитетна, а по-друге, пов‘язана з українською державністю й у той же час така, що буде насамперед центром тяжіння для опозиційних сил. З одного боку, він є представником державницької ідеї й багато зробив для створення Української держави, а з іншого – його партнерами будуть здебільшого люди, які представляють громадську думку (я маю на увазі політичне представлення сходу і півдня країни). Це вже в самому зародку являє собою певний синтез державництва, сходу та півдня України, тобто залучення цих регіонів до загальноукраїнського порядку денного і впливу тієї частини громадянського суспільства, яка не активно себе проявила під час «помаранчевої революції», а власне програла її, віддавши Майдан представникам Києва й заходу України. Їх можна залучити таким чином до загальноукраїнської політики.

Я думаю, достатньо ймовірно, що буде якийсь політичний блок, де Кравчук відіграватиме провідну роль. Як він називатиметься, я не знаю, але ідея залучення сходу й півдня до загальноукраїнського порядку денного, мені видається, буде одною з ключових тез цього блоку. Звичайно, вони будуть виходити на опозиційних засадах, оскільки зараз абсолютно унікальна дія влади, яку просто важко не критикувати. Мені не зрозуміло, як будуть брати участь у виборах провладні сили, але їм буде дуже важко, і я думаю, що всі будуть апелювати до критики, від дуже жорсткої до поміркованої”.

Сергій ДАЦЮК (консультант корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»):

„Бачите, ми підходимо до опозиції з точки зору її об’єднанності чи організації й традиційно не ставимо питання, які ідеологічні засади в неї, які цілі взагалі можуть бути в опозиції. Якщо ставити питання про об’єднання професійних управлінців, то таких в опозиції не було ні до президентських виборів, ні зараз. Якби було сказано: «Ми об’єднуємо в себе нових корпоративних менеджерів, людей із новим мисленням», - звичайно, можна було б про щось говорити. А від звичайної перетасовки старої колоди карт, навіть коли висувається такий потужний лідер, як Леонід Макарович, нічого не змінюється. Мене навіть не цікавить це питання: «Буде центром опозиції?», «Не буде?». В чому суть опозиції? Вона говорить, що ця влада некомпетентна. Добре. Значить, треба ставити питання про об’єднання компетентних людей. Вони вже були при владі й показали свою фактичну неспроможність. Що вони будуть робити в цій країні? Народ виказав свою недовіру. І що – опозиція переформувалася, зробила якесь переосмислення, якось виразила це переосмислення? Відбувається такий процес? Ні, такий процес іще не відбувається. Тому я й кажу: головний коментар – «Не цікаво!». За цим нема смислів, які були б десь виражені. Тому не цікаво, просто не хочеться про це говорити».

Володимир ПОЛОХАЛО (керівник проекту «Політична думка»):

„Я думаю, що з точки зору політичних технологій це є певне ноу-хау, надзвичайно цікаве в конкретній політичній ситуації. Певною мірою це плагіат чи компіляція ідеї, яка висловлювалася «Силою народу», тому що всупереч роз‘єднанню України, яким займалися політтехнологи колишньої влади, месидж коаліції полягав якраз у консолідації населення різних регіонів України. Але це так би мовити модифікований плагіат, що має певний політтехнологічний сенс. Справді, сьогодні опозиція не має лідерів, на яких би орієнтувалося громадянське суспільство. Громадянське суспільство не буде голосувати ні за Януковича, ні за Медведчука., ні за Симоненка – це безперечно. А якась частина суспільства розчарована діями Ющенка та його оточення, і це позначається на рейтингу самого Президента.

Я не виключаю, що ця частина розчарованих може певною мірою підтримати рух, очолюваний Леонідом Кравчуком, але проблема полягає в тому, що Леонід Кравчук не є на сьогодні ні харизматичною політичною фігурою, ні політиком, який має значний електоральний потенціал. Інакше кажучи, імідж Кравчука в громадській думці вже сформувався серед активних прошарків населення й подолати цей стереотип надзвичайно важко, особливо ж – якщо брати до уваги його «соціал-демократичне» походження. Вразливість проекту полягає в тому, що не складно політологічно довести, що це є проект не стільки Кравчука, скільки СДПУ(о) як сили, що на сьогодні не має значущої підтримки серед населення. Існує чимало заяв Леоніда Кравчука: з одного боку, мається на увазі підтримка єдиного кандидата від влади на виборах президента минулого року Януковича, а з іншого – його емоціональний випад, жалкування про підписання угод у Біловезькій Пущі. А говорити про об‘єднання України, шкодуючи, що ти був причетний до становлення незалежності, важко. Сьогодні Україна об‘єднується скоріше поза політиками, не має значення провладні вони чи опозиційні, об‘єднується у відповідності з історичним часом на рівні громадянського суспільства, поза всілякими політичними проектами, одним з яких є проект Леоніда Кравчука”.

Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

„ На мой взгляд, на данный момент заявление о создании оппозиционного блока во главе с Кравчуком является скорее маневром по отношению к другим оппозиционным силам, своеобразным средством давления на Партию регионов в частности. Потому что у СДПУ(о) на сегодня не так много шансов преодолеть избирательный барьер самостоятельно. Создание блока во главе с Кравчуком этому мало поможет, потому что личная популярность Кравчука не так высока. Идея объединения Украины и преодоления политического раскола, который возник в прошлом году, не связывается ни с СДПУ(о), ни с Кравчуком, поскольку на эту роль годятся те политические силы, которые не участвовали в противостоянии на прошлых президентских выборах на стороне того или иного конкурирующего политического лагеря.

Что касается самой СДПУ (о), то она в значительной мере была дискредитирована в последние годы, стала своеобразным «антигероем» украинского политикума. И с этой точки зрения, я думаю, что в данном случае речь идет о предвыборной политической игре. Будет или не будет этот блок создан – окончательно ясно станет только ближе к началу избирательной кампании. Сейчас это лишь средство давления на политических партнеров, а также информационный повод во время летней политической паузы”.