Нардеп Ігор Шаров: «При потребі я екс-президенту обов’язково простягну руку допомоги»
Лидер парламентской фракции "Демократическая Украина" Игорь Шаров не терпит социальных популистов, выступает за "оздоровление" парламента и считает Леонида Кравчука, Леонида Кучму и Виктора Ющенко олицетворением Украины
– Ігоре Федоровичу, чим керується депутатська фракція “Демократична Україні” у своїй законотворчій роботі в Верховній Раді? Що очікувати від наступної сесії, якщо вже зараз чітко окреслилося протистояння прем’єра і спікера?
– Рівень підтримки президентських і урядових законопроектів серед депутатів “Демократичної України” один з найвищих в усьому парламенті. Тому будь-які спроби обвинуватити нас у саботуванні законотворчого процесу ми відкидаємо відразу. Цифри свідчать самі за себе.
Наша фракція у своїй законодавчій роботі чітко зорієнтована на виконання кількох головних завдань. По-перше, не допустити того, щоб через соціальних популістів постраждали бюджетоутворюючі галузі економіки. По-друге, захистити внутрішній ринок і вітчизняного виробника. По-третє, створити ефективну систему соціального захисту громадян України.
Юлія Тимошенко, намагаючись звинуватити керівництво ВРУ у зриві ухвалення законів по СОТ, мала на меті досягнути кілька цілей. І це не була спонтанна заява... Кабмін насамперед хотів зняти із себе політичну відповідальність, а також методом тиску спонукати до створення парламентської більшості.
Парламент обраний народом. Значною мірою він відбиває всі ідеології і політичні уподобання, які наявні в нашому суспільстві. Натомість уряд – це чиновники, які призначені Президентом, і вони представляють лише три політичні сили: “Нашу Україну”, БЮТ і СПУ. Логічно, що на цій базі важко створити більшість у Верховній Раді. А перед виборами 2006 року це завдання взагалі стає майже нереальним.
– Чому?
– Бо депутати не захочуть брати політичну відповідальність за цілу низку помилок, які виникли внаслідок грубих прорахунків виконавчої влади. Олександр Мороз, до речі, чудово розуміє ці моменти, тому члени Соцпартії, хоч і входять до коаліційного уряду, але їх партійний лідер всіма силами намагається дистанціюватися від дій провладної коаліції. Згадайте його висловлювання в контексті конфлікту між міністром економіки та міністром аграрної політики з приводу законопроектів по СОТ про те, що Юлія Тимошенко і Сергій Терьохін – це “політичні шантажисти”. Коли вже партнери по коаліції стверджують, що не можна в уряді дискусію підмінювати ультиматумами, то це тривожний сигнал як для самого уряду, так і для Президента...
– Важко уявити в таких умовах, якою буде “битва” за бюджет... Чи не здається вам, що восени тиск на Верховну Раду буде в декілька разів посилено?
– Звичайно, у парламенті на наступній сесії вже явно відчуватиметься гарячий подих майбутніх виборів, і нам навряд чи вдасться уникнути безлічі популістських обіцянок, підкріплених відповідними законопроектами. І в цьому плані затвердження держбюджету на 2006 рік стане тяжким випробуванням для всієї країни, тому що уряд теж у повному складі піде на вибори, і з екранів телевізорів рине потік соціальних обіцянок.
Ми вимагатимемо від уряду збалансованого бюджету. І спробуємо знайти компроміс між соціальними програмами та потребами реальної економіки, яка «заробляє» гроші на виконання таких програм. Для цього депутати з “Демократичної України” підготували проект закону про соціальні заходи з подолання бідності. З його допомогою ми хочемо оптимізувати систему і джерела фінансування програм та заходів із подолання бідності — при цьому закон не передбачає додаткових фінансових витрат. Сподіваюся, що цей законопроект буде розглянутий на наступній сесії.
Звісно, тиск буде значним. Але ще більшим може бути тиск суспільства на владу, яка не виправдала їх очікувань. Тому я впевнений, що Володимир Литвин зможе в парламенті об’єднати ті здорові політичні сили, яким головне не зарисуватися перед виборцями, а досягти компромісу й затвердити якісний бюджет. Бо якщо урядовці в гонитві за голосами виборців обіцятимуть соціальний рай і далі провадитимуть примітивну соціалістичну соціально-економічну політику, то Україна ризикує втратити всі надбання останніх років у економіці. Торік приріст ВВП був 13,2%, а сьогодні – 4%. За який рахунок виконуватимуться соціальні програми?
– Політичне затишшя липня-серпня, чи розповсюджується воно на очолювану вами фракцію?
– Ми плануємо поїздки Україною, я особисто почну з Полтавщини. Річ у тім, що голова Верховної Ради Володимир Литвин дав доручення народним депутатам членам фракції Народної партії та членам фракції «Демократична Україна», згідно із Законом України “Про статус народного депутата України”, в літній період до початку 8-ї сесії роз’їхатися по регіонах для здійснення парламентського контролю за виконанням фінансування з бюджетів усіх рівнів програм із медицини, освіти, створення нових робочих місць.
Користь від таких кроків є однозначною, бо в умовах значної кадрової ротації, коли за кілька місяців було звільнено 18 тисяч держслужбовців, виникає великий ризик того, що дехто з новоявлених чиновників через фахову некомпетентність і наближення виборів до парламенту та місцевих органів влади використовуватимуть бюджетні кошти не за призначенням або ж узагалі не використають їх на потреби місцевих громад.
– Як ви ставитеся до відвертих чорнопіарних публікацій у ЗМІ, спрямованих на вашу адресу як політика?
– Якщо я зараз почну відповідати на цей піар, то це означає, що я визнаю його серйозність. Замовники бруду мають свої корисні інтереси і на центральному рівні, і на Кіровоградщині зокрема. Мене дивує тільки, що радник Президента з інформаційної політики причетний до появи цих матеріалів, побудованих на чутках і брехні. Втім, це акції одного порядку – стеження силовими органами за моїми рідними та близькими, переслідування колишніх однопартійців за їхню позицію на президентських виборах і бруд у ЗМІ. Деякі члени уряду, які, за висловом одного відомого політика, і собачої будки не збудували, сьогодні дозволяють собі критикувати мене за те, що я вступив до Народної партії. Я вже понад 10 років працюю на різних посадах у виконавчій і законодавчій владі, маю достатній управлінський досвід і не збираюсь звітувати за свої кроки перед людьми, яких узагалі не повинна обходити моя партійна приналежність.
На рівні ж Кіровоградщини виливають узагалі чорну фарбу на попередню обласну владу. І цьому є пояснення в тому, що стрімко падає рівень життя мешканців області. Скажімо, місцевий губернатор із дипломом ПТУ Едуард Зейналов звітує про зростання пенсій, зарплат і соціальних виплат. Але подивімося на цифри! В травні цього року середня зарплатня по області складала 509,3 грн. А в травні минулого року була 546 грн.! Додайте сюди підвищення цін майже на всі групи товарів, зростання заборгованості з виплати зарплатні (з січня до початку липня – майже на 22 млн. грн.) і отримаємо результат: погіршення рівня життя кіровоградців і жителів області, до якого безпосередньо причетне нове обласне керівництво!
– Чи переконані ви в тому, що конституційна реформа набуде чинності?
– Конституційну реформу навряд чи вже можна зупинити. Вона нині є стабілізуючим чинником для суспільства, яке було розколоте на минулих президентських виборах. Окремо відзначу особливу роль нинішньої Верховної Ради та особисто спікера Володимира Литвина в тому, що політреформа стала формулою виходу з політичної кризи. Не виключаю, що на наступній сесії будуть спроби позадкувати й скасувати політреформу. Але вони безперспективні.
– За словами міністра фінансів, упродовж останнього часу парламент уже прийняв низку законів, виконання яких потребуватиме додаткових витрат із бюджету на суму 30 мільярдів гривень...
– Коли призначення прем’єр-міністра буде прероґативою парламенту, тоді, я переконаний, члени Кабміну не стануть усе валити на Верховну Раду. По-справжньому коаліційний уряд шукатиме і знаходитиме компроміс із парламентом. Але для цього має набрати чинності конституційна реформа. Тепер же, як і раніше, існує конфлікт між виконавчою та законодавчою гілками влади. За своєю формою, він функціональний, а не особистісний. Звідси й ростуть ноги у тієї огульної критики дій парламенту, яка звучала раніше й продовжує іноді звучати сьогодні. Але дозвольте, хіба не Верховна Рада першою пішла назустріч соціальному бюджету, запропонованому Юлією Тимошенко? Нехай міністр фінансів із документами в руках доведе, що Верховна Рада витрачає 30 мільярдів... Усе це чистої води популізм! І таких голослівних обвинувачень перед виборами з’явиться дуже багато.
– Чому ви так наполегливо під час “газових кульбітів” влади закликали Володимира Литвина “використати свій великий авторитет серед політиків Росії та Туркменістану” для вреґулювання газової проблеми?
– Нещодавно, до речі, Володимир Михайлович зустрічався із президентом Росії Володимиром Путіним і обговорював проблему енергоносіїв. Зрозуміло, що зовнішня політика – прероґатива Президента. Але спікер – досвідчений політик, він готовий запропонувати свою допомогу, коли бачить, що це на користь державним інтересам. Це в його характері, в його стилі керівництва. Саме завдяки цим своїм рисам він став ключовою політичною постаттю, яка зуміла показати суспільству мирний вихід із політичної кризи під час помаранчевої революції.
Моя ж мотивація в цьому конкретному випадку зрозуміла: з 1 січня набирають юридичної чинності конституційні зміни. Спікер стає однією з ключових постатей у державі. Уявіть, скільки спекуляцій це викличе перед виборами. Якщо вже зараз уряд, який і сьогодні де-факто підзвітний парламенту, дозволяє собі волюнтаристичне ставлення до Верховної Ради, то навряд чи він змінить свою огульно негативну риторику в розрізі майбутніх виборів. Я маю великий сумнів, що парламенту після 1 січня вдасться створити коаліцію для висунення нового прем’єра. Тобто вплив на політику уряду до виборів 2006 року у парламентарів і надалі буде незначний. Натомість введення в дію політреформи не повинне ні в кого викликати бажання використати і Верховну Раду, і її голову як цапа-відбувайла для “пояснення” всіх неґативних процесів у економіці країни...
– В якому блоці ви бачите свою фракцію?
– Депутати з «Демократичної України» заявили про співробітництво з Володимиром Литвином і більшість на чолі зі мною вступила до Народної партії. Ми Володимира Литвина підтримуємо із самого початку роботи Верховної Ради нинішнього скликання й збираємося це робити й надалі, вважаємо, що Володимир Михайлович має яскраві лідерські здібності, і він консолідує українське суспільство.
– Чи спілкуєтеся ви з Леонідом Кучмою?
– А чому я маю відвертатися від людини? Хіба на ній хтось поставив клеймо? При потребі я екс-президенту обов’язково простягну руку допомоги. Те саме, я впевнений, зробить і Віктор Ющенко, і навіть Юлія Тимошенко, бо саме при Леоніді Кучмі вони відбулися як політики. Треба звикнути врешті-решт до думки, що й Леонід Кравчук, і Леонід Кучма, і Віктор Ющенко – це президенти, двоє з них уособлювали націю в певні періоди її історії і продовжують бути символами тяглості державної влади, а Віктор Ющенко є сьогоднішнім символом України. До того ж, аналізуючи помаранчеву революцію, я дійшов висновку, що вона за великим рахунком мала лише кількох головних героїв, котрі здійснювали великий вплив на події, так би мовити, “головних революціонерів”. Це – Віктор Ющенко, Леонід Кучма, Володимир Литвин, Олександр Мороз, Олександр Омельченко і Андрій Деркач... Все інше – це антураж.
– Ваш прогноз виборів 2006?
– Як політик я можу робити тільки оптимістичні прогнози, бо слово державного діяча інколи дуже багато важить. Мене дивує, наприклад, як хтось із нинішніх засідателів у будинку на вулиці Грушевського легковажно заявляє про падіння курсів, очікуване зростання цін...
– Отже, дайте оптимістичний прогноз...
– З 1 січня вступає в дію конституційна реформа. Вона, сподіваюся, стане чудовим стимулом для владних еліт в Україні в плані пошуку консенсусу. Сподіваюся також, що вибори 2006 року будуть оцінкою програм і зроблених справ, а не змаганням у риториці та брудному піарі.
Виктор Шульга, «Фраза»