Двірцева інтрига
Небажання Віктора Ющенка займати робоче місце свого попередника на президентському посту досить давнє. Ще під час помаранчевої революції, коли опозиційний кандидат у президенти та його команда, здавалося, були поглинені виключно прагненням відстояти волю народу, Віктор Андрійович виявив неабияку далекоглядність, повідомивши журналістам, що у випадку перемоги не збирається вселятися на Банкову. Докладніше висловлення нового глави держави з цього приводу з’явилося на офіційному сайті Віктора Ющенка 5 січня нинішнього року. Відповідаючи на запитання, чи не передумав він переносити адміністрацію президента в якесь інше місце, Віктор Андрійович заявив: «Що ж до перенесення, то ця історія розпочата не мною, але тепер уже і я в неї втягуюся. Не дуже хочеться про це казати, але знаєте, після всього того, що коїлося в АП, у мене немає ніякого бажання відчувати на собі емоції такого порядку. Я не знаю, чи вистачить святої води, щоб освятити всі ці стіни, дивани тощо. Ця установа стало епіцентром формування конфліктів, тому в мене є цілком природне бажання перенести адміністрацію в інше місце. Вона могла б бути десь у діловому центрі Києва, який обкреслений периметром: парламент, Кабмін, Нацбанк... Та, з іншого боку, я прекрасно розумію, що після інавгурації щодень, щогодина буде на рахунку. І займатися переїздами чи навіть ремонтами просто не буде часу. Зрештою, мені й не потрібні позолочені ручки на дверях чи тумбочки за 20 тисяч доларів. Меблі, які стоять у моєму кабінеті нині, поїдуть зі мною і туди. Я їх скрізь за собою воджу, тому що мені так комфортно».
Проте, обставивши колишній кабінет Леоніда Кучми милими своєму серцю предметами інтер’єру, новий Президент усе одно не заспокоївся. І 15 лютого, спілкуючись із журналістами, поділився з ними наміром перемістити секретаріат Президента в приміщення Міністерства охорони здоров’я. На думку Ющенка, висловлену ним тоді, «резиденція Президента та його робочий секретаріат» мають містити в собі Маріїнський палац і приміщення Мінздоров’я, що знаходиться в Маріїнському парку. «На п’ятачку могла б розміститися вся українська влада», — пояснив свій задум Віктор Андрійович, маючи на увазі також Верховну Раду і Кабінет міністрів, розташовані на вулиці Грушевського. «У майбутньому було б доцільно, щоб перші особи держави могли жити в Києві й працювати більш ефективно, а не перекривати дороги на годину під час проїзду з заміських резиденцій», — зауважив тоді ж Президент, залишивши при цьому нез’ясованим питання: спікер Верховної Ради та прем’єр-міністр також мають, на його думку, облаштувати своє житло на цьому самому «п’ятачку»? І де саме: кожний у приміщенні керованого ним державного органу чи в іншій будівлі, що знаходиться поблизу?
Після цього тему президентського переселення підхопив і став розвивати керівник державного управління справами Ігор Тарасюк. 18 квітня він повідомив журналістам, що «через рік-півтора кабінет Президента розташовуватиметься в нинішньому приміщенні Міністерства охорони здоров’я в парку Ватутіна». Крім робочого кабінету глави держави, за словами пана Тарасюка, у цьому будинку буде також житлова зона. «А Маріїнський палац використовуватиметься для прийомів офіційних делегацій», — пообіцяв Ігор Григорович. І пояснив необхідність переїзду тим, що «із кабінетом, який сьогодні є у Віктора Андрійовича, зробити нічого не можна»: «При здиранні позолоти й золота ремонт може затягтися як мінімум на півтора року». Водночас як «за рік-півтора до нового кабінету переїде вся резиденція Президента», розраховує держуправління справами, перед якими стоїть завдання відродження «культури українського бароко». «Маріїнський палац через місяць буде закритий на реконструкцію. Він є проблемним, оскільки сповзає. Зміцнюватимуть схили, і Маріїнський палац призупинить свої функції як офіційна резиденція Президента, поки не буде завершено ремонт», — заявив тоді Тарасюк. Тривати реконструкція Маріїнського палацу буде близько трьох років, пообіцяв керівник ДУС. І на цей час роль офіційної президентської резиденції візьме на себе будинок Городецького на Банковій, відомий за назвою «Будинок із химерами». Площа перед ним буде реконструйована з тим, щоб можна було «забезпечувати охоронні заходи», а також для того, щоб там могла вишикуватися почесна варта.
Маріїнський палац, який у часи радянської влади перебував у занедбаному та напівзруйнованому стані, був реконструйований у роки перебудови, тобто двадцять років тому. Сьогодні уже важко судити, наскільки точно були тоді відтворені образи архітектурного шедевра геніального Растреллі. Та якщо незабаром цьому пам’ятнику архітектури знову призначено пережити перебудову, питання про ідентичність сучасної Маріїнки тій, що з’явилася на дніпровських схилах півтора століття тому, стає актуальним. Тим паче, що йдеться про «перепрофілювання» будівлі на функціонуючу адміністративну одиницю. Понад те — на президентську резиденцію, облаштованість якої припускає суперсучасний зв’язок, не менш «просунуту» систему кондиціонування, забезпечення бездоганної конфіденційності зустрічей і розмов у стінах цього будинку та іншої інфраструктури, необхідної для виконання Маріїнкою тієї ролі, яка їй відводиться. Все це потрібно зробити, водночас відтворивши обстановку палацу. Завдання досить відповідальне. І тому запитання про те, хто спроектує і виконає всі ці реконструкційні роботи, не зайве. «ДТ» звернулося з ним до заступника керівника державного управління справами Олексія Панька. — Олексію Миколайовичу, чи проводився тендер на проект з реконструкції Маріїнського палацу, як того вимагає закон про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти?
— Проекту наразі немає. Ще тільки складається архітектурно-планувальне завдання. — Отже, тендер ще попереду?
— У нас є генеральний проектувальник, який займається реконструкцією Маріїнського палацу вже три роки. Навіщо ж передавати цю справу в інші руки? — І хто ж цей проектувальник?
— УкрНДІпроектреставрація. — А як же бути з тим, що законодавством обумовлене проведення відкритого тендера, у результаті якого й визначається проект, відповідно до якого відбуватиметься реконструкція?
— Проте будівля вже існує, її не потрібно наново будувати. — Однак ця будівля належить до охоронної зони першої категорії та є загальнонаціональним надбанням. І громадськості далеко небайдуже, які перетворення очікують цей пам’ятник архітектури і хто його реставруватиме?
— Йдеться про майбутнє місце перебування Президента, верховного головнокомандуючого. Це особа, яка охороняється. І в зв’язку з цим існують певні вимоги до забезпечення її безпеки. Тому всі подробиці реконструкції Маріїнського палацу на обговорення не винесеш.
У нас немає навіть найменших підстав сумніватися в професіоналізмі співробітників УкрНДІпроектреставрація. І ми легко припускаємо, що, залучаючи цю організацію для розробки проекту реконструкції Маріїнського палацу, стара влада в особі керівництва держуправління справами не переймалася такими формальностями, як проведення тендера. Та чому тепер, коли надворі, здавалося б, інші часи і звичаї, до закону, як і раніше, зневажливе ставлення? Зрештою в тендер на проект реконструкції Маріїнки могли залучити й зарубіжних фахівців, серед котрих явно є ті, хто вже мав справу з витворами Растреллі. Кажуть, що реконструкцією Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі незабаром займуться архітектори і реставратори з Голландії, які виграли право на це у відкритому конкурсі. Дехто, правда, вказує на те, що в нашому випадку йдеться не про театр, а про резиденцію глави держави, і участь іноземців у її облаштуванні неприпустима. Проте інші експерти стверджують, що в будинку секретаріату Президента на Банковій є секретні кімнати, облаштованістю яких займалася... ФСБ. І нічого! Із проханням дати правову оцінку ситуації, пов’язаній із реставрацією Маріїнки, ми звернулися до директора юридичної компанії «Грищенко і партнери» Дмитра Грищенка:
— Закон зобов’язує будь-який державний орган здійснювати закупівлю робіт, послуг і товарів лише через тендер. Якщо тендера не було, отже, маємо справу з порушенням закону. Якщо ж договір із організацією, яка здійснює проектні роботи, було укладено на довгостроковій основі, тоді, можливо, тендер проводити й не потрібно. Але якщо йдеться про використання бюджетних коштів, такі договори можуть укладатися лише на рік. І для їх подовження потрібно або знову проводити тендер, або застосовувати схему, що має назву «Придбання товарів і послуг у одного продавця». Закупівля в одного продавця — це теж одна з форм тендера. Оскільки при ній передбачається та ж сама процедура, що й при тендері, однак при цьому в наявності лише один, а не кілька претендентів. Але проходить повна процедура узгодження ціни й умов контракту з усіма відповідними органами, головним із яких є Мінекономіки.
— Маріїнський заповідник — пам’ятка архітектури, а отже — загальнонаціональне надбання. Наскільки з цим узгоджується статус президентської резиденції, якого Маріїнка набуде найближчим часом? Адже це передбачає істотне обмеження доступу громадян до заповідника.
— Тут варто звернутися до закону про культурну спадщину України. В ньому є положення про те, що органи, покликані стежити за дотриманням законодавства при збереженні культурної спадщини, мають забезпечувати доступ громадян до цих об’єктів, особливо загальнонаціональних. І мають узгоджувати з власниками порядок такого доступу. Наскільки мені відомо, вільного доступу громадян до Маріїнського палацу не було й раніше. А тепер, у разі використання цієї пам’ятки як місця розташування Президента й офісних приміщень секретаріату, вільного доступу тим більше не буде. * * *
Цього тижня відбулося засідання містобудівної ради, на якому, за словами головного архітектора УкрНДІпроектреставрація Олега Граужиця, було затверджено реставраційний проект Маріїнського палацу. Наступний етап — робоче проектування, після закінчення якого буде затверджено кошторисну вартість проекту. За попередніми підрахунками архітектора, вона має сягнути близько 70 мільйонів гривень. Щоправда, вочевидь, у неї не входять витрати на інженерно-технічне забезпечення президентської резиденції...
Та якщо ситуація з Маріїнкою більш-менш зрозуміла, то щодо сусідньої з нею будівлі — колишнього місця прописки Мінздоров’я — самі запитання. Чому звідти в нагальному порядку виселяється Міністерство охорони здоров’я? Оскільки це відбувається, то, мабуть, усіх формальностей, необхідних для початку процесу великого переселення, дотримано. Тобто розроблено проект, знайдено кошти на реконструкцію або їх закладено окремим рядком у державний бюджет. По коментар ми звернулися до керівника державного управління справами Ігоря Тарасюка:
— Якщо Маріїнський палац не експлуатуватиметься після того, як ми проведемо його реконструкцію, тобто після зміцнення схилів, після ремонту всередині, то через чотири роки він знову повернеться в такий самий стан, у якому перебуває нині. Як його можна використовувати? Його може використовувати Президент, у ньому можна створити музей, картинну галерею. Щось іще у відповідності до статусу Маріїнського палацу.
Але коли ми говоримо про те, що Україна — це країна з багатою історією, яка формувалася не за часів радянської влади, а набагато раніше, то її Президент має перебувати у приміщенні, яке відповідало б історичному корінню нашої держави. Єдиним таким місцем є Маріїнський палац. Тому ми й запропонували: щоб Маріїнський палац працював, щоб раціонально використовувалися кошти, вкладені в нього, нехай він буде резиденцією Президента. Резиденція глави держави, як правило, складається з місця, де Президент може жити, і місця, де він працюватиме, тобто де розташовуватимуться приміщення секретаріату. У зв’язку з цим і народилася ідея відтворити Маріїнський комплекс. У нього входить Маріїнський палац, будинок, у якому донедавна розміщувалося Міністерство охорони здоров’я, і будівлі, що стоять на Парковій алеї, які колись також прилягали до Маріїнського палацу. — У них нині розміщується «Правекс-банк». Ви маєте намір викупити в нього будівлі?
— «Правекс-банк» орендує їх у якоїсь приватної компанії. І ми зараз ведемо з нею переговори про те, щоб викупити будівлі. Цей комплекс ми хочемо відтворити в історичному аспекті й дати йому нове життя. Як на мене, аби він був репрезентативним обличчям України, кращої ідеї, ніж зробити комплекс офісом Президента, немає. Якщо громада запропонує якусь іншу ідею — будь ласка, ми готові її обговорити. — А чи є якийсь генеральний план відтворення Маріїнського комплексу?
— Є. Ми його затвердимо після того, як буде проведено дослідження схилів і стане зрозуміло, де їх потрібно зміцнювати. Тоді ми подамо спільноті свій проект і покажемо: ось таким Маріїнський палац задумав Растреллі, ось його карти, а ось те, що хочемо відтворити ми. — Але для початку потрібно знайти місце, куди переїде Мінздоров’я. Де ж, зрештою, це бездомне міністерство оселиться?
— Насправді є три постанови Кабінету міністрів. Одна з них про переїзд міністерства в колишній будинок Мінтрансу по вул. Щорса. Але, як з’ясувалася, тут дуже заплутана історія з правом власності. Потім було розпорядження уряду про те, що під Мінздоров’я віддається приміщення поліклініки заводу «Арсенал». І частина Мінздоров’я переїжджає туди. А частина переселятиметься в інші будинки. А потім, у самого Мінздоров’я є дуже багато інститутів, які здаються в оренду. Тому міністерство може переїхати в тимчасові приміщення, а опісля переселитися в ті, які йому належать. — При відтворенні Маріїнського комплексу, слід розуміти, з громадського користування буде вилучено якусь частину Маріїнського парку?
— Тільки в тих рамках, що сьогодні вилучено для Міністерства охорони здоров’я. Ви ж бачили, що біля Мінздоров’я стоїть паркан. Ну, можливо, його перенесуть на метр-два, якщо знадобиться для проведення комунікацій. Маріїнський парк буде доступний для громадян. Змінювати режим ми не плануємо. Звісно, якщо проходитимуть офіційні заходи, пов’язані з приїздом якихось високих іноземних гостей, тоді доступ буде обмежено. Але тимчасово. А взагалі, парк буде відкритий. — Що буде з житловим багатоповерховим будинком, спорудженим недавно поруч?
— Є рішення містобудівної ради, відповідно до якого, будинок необхідно привести у відповідність до затвердженого проекту, тобто знести кілька горішніх поверхів. Генеральна прокуратура, Міністерство екології й Міністерство з надзвичайних ситуацій нині вивчають обставини будівництва цього будинку. За результатами буде зроблено висновок. Але як людина, обізнана з думкою киян, хочу зазначити: забудовувати схили Дніпра — це варварство. — А що буде в будинку на Банковій? Казали, туди вселиться Міністерство закордонних справ.
— Там буде офісне приміщення. Частково секретаріат Президента переїде в Маріїнський комплекс, частково залишиться на Банковій. Крім того, досі не розв’язано проблему з приміщеннями для державного управління охорони. Є план, щоб РНБОУ переїхала з вулиці Каменєва кудись в інше місце, а на Каменєва створити навчальний центр для держуправління охорони. Одне слово, ми оптимізуватимемо офісні потреби, які існують у держави, і будинок на Банковій працюватиме як офісне приміщення. — Ви вже підрахували, скільки все це коштуватиме: реконструкція, відтворення, переїзд?
— Виходячи з сьогоднішньої ситуації, 80 відсотків вартості реконструкції Маріїнського комплексу становитимуть роботи зі зміцнення схилів та протизсувні заходи. На це виділялися кошти ще 2001 року. Постановою Кабінету міністрів. Але їх не було освоєно у зв’язку з тим, що не було резиденції, де наш президент приймав би іноземних гостей. Тепер будинок Городецького на Банковій виконуватиме роль офіційної резиденції Президента, там уже проводиться реконструкція площі. Тільки після того, як будинок із химерами й довколишній простір буде обладнано для прийому офіційних делегацій, Маріїнський палац закриють на реконструкцію. — І все-таки, у яку суму ви оцінюєте всі ці заходи?
— Ми можемо з вами оцінити це так: ми не плануємо будувати нічого нового, ми плануємо лише зміцнити схили й реставрувати те, що міститься в Маріїнському палаці й Маріїнському комплексі. Решту ми залишаємо без змін. — Чи правда, що виношуються плани встановити тут фунікулер?
— Схилів ми не чіпатимемо. Вони й так потребують, як уже сказано, зміцнення. Ми хочемо зробити пішохідну зону, яка була раніше, — від Печерської лаври до Подолу. І зробити на ній кілька оглядових майданчиків. Гадаю, у найближчих два тижні ми скличемо журналістів, громадськість і презентуємо наш план. І всі запитання відразу відпадуть.
Крім одного: навіщо треба було виганяти Мінздоров’я з насидженого місця? Адже якщо його будинок реконструюватиметься, ми знову зіштовхуємося з вимогою закону організовувати тендер на проект реконструкції. За словами фахівців, від дня оголошення тендера до часу його проведення, як правило, минає два місяці. Потім ще два-три місяці триває сам конкурс. Потім — підбиття його підсумків. Одне слово, Мінздоров’я могло ще близько півроку працювати на старому місці, паралельно підшукуючи собі нове пристановище. Правда, заступник глави ДУС Олексій Панько запевняє, що його відомство до переїзду Міністерства охорони здоров’я не має жодного стосунку: «Рішення про виселення Мінздоров’я приймав уряд». Зручна позиція! А на підставі чого уряд видавав постанову про виселення? На численні прохання трудящих? Що стосується слів пана Тарасюка про можливість переселення Мінздоров’я в приміщення його ж інститутів, то, на думку юристів, це майже нереально. «Так, у Мінздоров’я є свої інститути. Але майно інститутів належить їм, а не Мінздоров’я, оскільки вони є самостійними юридичними особами, — підкреслив в інтерв’ю «ДТ» Дмитро Грищенко. — Найчастіше в положеннях і статутах цих юридичних осіб зазначено, що держава (в даному разі — Міністерство охорони здоров’я) не відповідає за зобов’язаннями організації, як і організація не відповідає за зобов’язаннями держави. У Мінздоров’я є підпорядковані йому організації, але майно цих організацій не належить Мінздоров’я. Тому говорити, що Мінздоров’я може вселитися в якийсь зі своїх інститутів, — юридично некоректно. Усе залежить від того, чи бажають інститути пускати кого-небудь на свою територію чи ні.
Отож, заповітна мрія Президента розпрощатися з Банковою почала втілюватися. Влада рішуче взялася за діло, ігноруючи при цьому правові й моральні норми, не турбуючись про те, яке враження здатні справити на громадськість грандіозність і масштабність затіяного заходу. Продумувати і прораховувати всі деталі великого переселення вирішено, зважаючи на все, у процесі. Головне — його розпочати! І не важливо, що, прагнучи вирватися з «візантійства» будівлі на Банковій, із її позолотою, вензелями та висульками на помпезних люстрах, Віктор Андрійович може знову опинитися в обстановці, далекій від його естетичних уподобань. Оскільки, якщо глава держави з повагою ставиться до творчості Растреллі й історичної пам’яті, йому не вдасться перевезти в нове місце свого перебування ті улюблені предмети меблів та інтер’єра, які він завжди возить за собою. Стиль рококо, в якому інтер’єр Маріїнського палацу було оздоблено від початку, або стиль Людовіка XVI, в якому його було відновлено після того як його верхня частина згоріла, передбачають не менше ліпки й вензелів, ніж купецький іслам імені Дагаєва, який панує у теперішньому секретаріаті Президента. І рушники зі скринями туди навряд чи впишуться. Та й особнячок, що донедавна служив прихистком Мінздоров’я, не тягне на «хатинку край села».
Ну і головне. Можна уявити, у скільки обійдеться весь цей захід. Викупити будинки, що стоять на Парковій алеї, у теперішніх власників (хоча є і старий випробуваний засіб — «нагнути» незговірливих власників), знести прибудову 30-х років до будинку Мінздоров’я, реконструювати сам будинок і Маріїнський палац, облаштувати прилеглу до них територію, прокласти сучасні комунікації, передбачити місце для паркування не одного десятка машин або вибудувати гаражі... Здається, можна говорити про суму в сотні мільйонів. Можна уявити, скільки політичних дивідендів назбирає опозиція під час ухвалення державного бюджету на наступний рік, коли настане обговорення статті витрат на перенесення президентської резиденції. Розкішний подарунок опонентам влади, котрі жадають підвищити свій рейтинг напередодні парламентських виборів!
Ольга ДМИТРИЧЕВА, "Дзеркало Тижня"
Читайте також з цієї теми: