У тихому омуті…

Першого віце-прем’єр-міністра України Анатолія Кінаха важко зарахувати до публічних політиків. Брак ораторського таланту, мінімум харизми, обережність, що межує з нерішучістю. І це – лише дещиця його характеристик. При цьому в трудовій книжці першого „віце” значаться серйозні досягнення, зокрема, багаторічна робота в парламенті, в губернаторському кріслі, десятирічний стаж в уряді, в тому числі й на посаді прем’єра. Багатьом політикам (і не тільки) не дає спокою запитання: як особа з такими ТТХ щоразу досягає вершин у владній ієрархії? Спробуємо розібратися, в чому криється секрет Кінаха.

Сила цього політика полягає саме у невиразності, через яку його недооцінюють конкуренти. Адже попри зовнішню скромність, з кар’єрними амбіціями у першого віце-прем’єра все в порядку. Промовистий факт: під час першого туру президентських виборів лише два кандидати активно використовували „біг-морди” на узбіччях доріг – Янукович і Кінах. Не треба бути Фрейдом, щоб зробити висновку про самооцінку осіб, що рекламувалися.

Або такий приклад: до першого туру виборів Кінах аж ніяк не асоціювався з опозицією, тиснувши кнопки в унісон з іншими членами прокучмівської більшості, що перебувала під батогом Банкової. Терпів знущання навіть тоді, коли його турнули з прем’єрського крісла. Згадати хоча б його останнє прем’єрське рішення про продаж майже задурно власникам „Динамо” кількох десятків гектарів у Пущі-Водиці. Мовчав, поки влада Кучми була сильною, однак скористався першою ж нагодою, щоб показати середній палець своїм учорашнім соратникам, за що, очевидно, і отримав посаду в новому уряді, де регулярно озвучує вимоги екс-червоного директорату, що згуртувався у кінахівському УСПП.

Парламентські перегони обов’язково спровокують перегрупування політичних сил. Адже, якщо конституційні зміни дотягнуть до наступної весни, новий уряд формуватиметься під куполом ВР. Шанси потрапити в Кабмін матимуть ті особи, чиї політичні сили проб’ються в парламент.

Тут Анатолію Кириловичу є над чим задуматися. Відсоток, здобутий ним на президентських перегонах, - дуже скромний. Щоб швидко виправити ситуацію, та ще й на фоні шаленої популярності тандему Ющенко-Тимошенко, потрібно стрибнути вище голови.

Але заради свого політичного майбутнього вождь червоних директорів готовий піти на рекорд, подібний досягненням Сергія Бубки.

Наприкінці квітня в Києві з ініціативи Кінахової партії промисловців та підприємців відбулися збори політичного новоутворення, яке вмістило в себе близько 50 політичних сил. Самі його учасники досі не визначилися, як наректи своє дітище. Хтось називає його „За волю народу”, комусь більше до вподоби просто „Воля народу”. Та це – деталі. Значно цікавішим є склад цього поважного зібрання.

Півсотні політичних сил – це приблизно третина від загальної кількості партій, зареєстрованих в Україні. Звичайно, політологи не могли знехтувати повідомленням про таку тусовку. Однак при близькому знайомстві з чільними поборниками народної волі науковців чекало розчарування.

Виявилося, що окрім УСПП до відомих „народовольців” можна зарахувати хіба що Антоньєвську ДемПУ, „філію” „Промінвестбанку” - Партію національно-економічного розвитку, а також ліберальних демократів маловідомого Душина. Останній ніяк не може змиритися з тим, що публічним політиком йому стати не судилося. На минулих парламентських виборах він так і не проріс разом з „озимими”, а на президентських перегонах його здобуток був трохи нижче статистичної похибки.

Що ж до Демпартії, то її лідерка асоціюється з народом хіба що завдяки горілці „ТАК!” випущеній „Артемідою” в розпал помаранчевої революції. А внесок самої Артеміди в становлення демократії на народовладдя задокументований невідомим працівником СБУ. На записах телефонних розмов штабістів Януковича добре чути, як голос Ганни Антоньєвої звітує про зібрані печатки тервиборчкомів.

Нарешті, варто згадати кримінальну справу стосовно відмивання 72 мільйонів гривень Благодійним фондом „Артеміда - з добром до людей". Гроші фонд перерахував на рахунки приватних підприємств, після чого готівку було знято невідомими особами. Інші учасники зібрання „народовольців” представляли настільки маргінальні сили, що в фінальному прес-релізі про них взагалі вирішили не згадувати.

До речі, про прес-реліз. Судячи з резолюції, яку ухвалили засновники „Волі народу”, в Україні може з’явитися ще одна опозиційна сила. Принаймні, фрази про „занепокоєння щодо певних прорахунків та помилок перших місяців 2005 року”, „неузгодженість дій в кадрових питаннях”, „тенденції уповільнення темпів зростання ВВП” і навіть про відсутність „соціального діалогу” між Урядом і суспільством не залишають жодних сумнівів у політичній позиції авторів цих слів. Дивує інше – створюючи базу під майбутні вибори та стрімко дрейфуючи в бік опозиції, Анатолій Кінах спокійно сидить у своєму кріслі й імітує командну гру на боці Президента.

Подібна тактика одного разу принесла успіх Анатолію Кириловичу. У парламент позаминулого скликання він потрапив від НДП. Партія доручила йому налагодити співпрацю з підприємницькими колами. Результатом такої діяльності стало головування Кінаха в спілці промисловців та підприємців, а згодом – створення окремої партії.

Сьогодні Анатолій Кирилович знову використовує посаду для власних потреб, і не лише як політичний аргумент. Доходить навіть до таких дрібниць, як користування службовими автомобілями, яких у першого віце-прем’єра, подейкують, більше, ніж у глави уряду, - аж шість.