Лукашенко оголосив соціологію „лженаукою”

Тоталітарні режими традиційно не визнають соціології — яка може бути громадська думка, коли суспільство марширує організованими лавами? У 1930-х роках багато соціологів емігрували з гітлерівської Німеччини. Виїхали, зокрема з примусу, й соціологи з більшовицької Росії. Пізніше ЦК КПРС проголосив соціологію однією з «псевдонаук». Схожа риторика сьогодні звучить у Білорусі — поки що на адресу одного з незалежних соціологічних центрів.

Європейський Союз у спеціальній заяві висловив стурбованість наміром білоруської влади ліквідувати Незалежний інститут соціально-економічних і політичних досліджень (НІСЕПД). У вівторок Верховний суд Білорусі почав розгляд позову Мін'юсту про ліквідацію організації. Соціологічний інститут звинувачують у тому, що він порушив статут, фальсифікував результати соціологічних опитувань і намагався впливати на громадську думку, публікуючи дані, отримані на виході з виборчих дільниць. «Так звані національні опитування громадської думки сфальсифіковані... Організація не вивчає громадську думку, а впливає на неї», — мовиться в заяві міністерства юстиції.

Олександр Лукашенко має причини йти війною на соціологів. Як відомо, офіційні результати жовтневого референдуму — понад 77% тих, хто проголосував за право чинного президента знову балотуватися на найвищу посаду. А НІСЕПД після референдуму опублікував результати дослідження, проведеного разом із балтійським відділенням Інституту Геллапа, згідно з яким лише 48,4% білорусів висловилися «за». І якщо вірити їм, виходить, що референдум програно… У НІСЕПД не хотіли вгамуватися і під час свого березневого національного опитування громадської думки* перевірили торішні дані. Сьогодні стверджують, що проголосували за право Лукашенка на третій термін, 49% респондентів. При цьому про існування альтернативних результатів референдуму знають 34% опитаних. Приблизно стільки ж — 29% — вважають, що саме вони більше відповідають дійсності. Здавалося б, це не надто багато, але також відносно невеликою є кількість тих, хто довіряє офіційним результатам, — 41%.

Навіть серед тих, хто голосував за зміну Конституції, понад чверть негативно ставляться до перспективи довічного правління Лукашенка. Сьогодні за його переобрання на третій термін готові проголосувати близько 47%. 68% опитаних не знають політика, який міг би успішно конкурувати з чинним президентом. Якби знали, то проголосували б за цю людину майже 33%. При цьому аналітики НІСЕПД зазначають, що консолідований електорат демократичних кандидатів утричі більший, ніж у кожного з них окремо (найсприятливіші для опозиціонерів показники в так званих парних рейтингах — вибір між О. Лукашенком та іншим кандидатом — не перевищують 11%). Альтернативний кандидат, який набере третину голосів, все одно програє, але отримає потужний ресурс для політичної діяльності після виборів як у Білорусі, так і за кордоном. Ось тільки згуртування опозиціонерів у єдину команду поки що не помітно.

Цiкаво, що в оцінці українських подій думки білорусів розділилися практично порівну. Так, 47% вважають, що помаранчева революція була «суб'єктивним процесом, викликаним застосуванням політичних технологій із боку Заходу і слабкістю влади». 45,6% переконані, що це був «об'єктивний процес, викликаний невдоволенням народу політикою влади». При цьому в НІСЕПД зазначають, що близько 42% білорусів вважають, що в Україні життя гірше, ніж у них. Не виключено, що саме низькі порівняльні оцінки українського рівня життя спонукали і противників, і багатьох прихильників Лукашенка відповісти, що українські події мали об'єктивне підґрунтя. При цьому в можливість аналогічних подій у Білорусі вірять 22,4%, не вірять — 61,2%.

А як білоруси оцінюють власний рівень життя? За даними НІСЕПД, сталося певне поліпшення задоволення первинних потреб населення: люди загалом задоволені своїм харчуванням, одягом і взуттям. Однак лише 3% опитаних сказали, що їхній рівень доходів дозволяє робити більші покупки — меблі, машину, квартиру.

26% респондентів заявили, що за останні три роки їх кривдили представники органів влади. Серед кривдників 41% назвав міліцію, 34% — місцеву владу. Кожен третій скривджений сказав, що були порушені його права, кожен четвертий — що його образили, кожен п'ятий — що в нього вимагали гроші або влада не виконувала своїх обов'язків. Лише 26,7% опитаних заявили, що основних прав громадян в Білорусі завжди дотримуються. Майже 60% відповіли, що їх дотримуються не завжди або взагалі ігнорують. Найбільш порушуваними, на думку громадян, є права на гідне життя, на рівність перед законом, на свободу зборів, мітингів, ходів, на свободу думок та їх висловлення. 87% опитаних підтримують вимоги приватних підприємців, які провели нещодавно республіканський страйк через нові правила стягування ПДВ.

Досить красномовною є й динаміка розподілу відповідей на запитання: «Як би ви оцінили за п'ятибальною шкалою роботу білоруської влади?» Діяльність місцевих адміністрацій респонденти оцінили на 2,7 бала; парламенту — на 2,9; уряду — на 3. А президент опинився в лідерах «за успішністю». У нього — 3,43 бала, тобто «трійка з плюсом».

Варвара ЖЛУКТЕНКО, «День»