Хотят ли русские, хотят ли русские войны?

В готелі «Національний» відбулася міжнародна конференція з малообіцяючою назвою: «Формування послідовної та прозорої політики системи відносин Україна-Росія – Європейський союз». Краще б затіяли міжнародну дискусію на тему: «Передвиборчі технології Павловського і Гельмана та їхні наслідки для України». Оце було б жваве обговорення! До речі, з тим же результатом. Бо все одно всі говорили про українські вибори, а орієнтуючись на задану тему, робили це довго і нудно.

Головував на конференції, де зібралися в основному політологи і експерти з різним громадянством, одесит за походженням В’ячеслав Ігрунов, директор „Інституту гуманітарно-політичних досліджень РФ”. Свій виступ Ігрунов розпочав фразою, яка звучала на диво сумно:«Помаранчева революція мала для Росії ефект цунамі, не меншої від тої, яку нещодавно пережив світ». Хоча, на думку Ігрунова, Росія внаслідок помаранчевого цунамі потерпіла найбільшу зовнішньополітичну поразку за всю історію, сумні нотки в його промові з’явилися не лише тому, що за державу образливо, а того, що власні прогнози експерта потерпіли фіаско. Під час виборів в Україні В’ячеслав Ігрунов впевнено коментував, що переможе Віктор Янукович. «Ніяких грузинських варіантів не буде. Україна це не Грузія. Східна Україна не прийме нелегітимного перевороту», - пророчив Ігрунов. Нині ж директор Інституту не критикував ні нинішню владу, ні її методи перемоги на виборах. Навпаки досить толерантно зауважив, що Президенти демонструють спокійні взаємовідносини і всім на них треба орієнтуватися.

Взагалі гості з Росії робили виключно миролюбні і навіть обережні промови, вони жодного разу не згадали про арешт голови Донецької облради Бориса Колеснікова, хоча в Російській Федерації ця справа має ледь чи не більший резонанс ніж справа їх власного політ-бізнес-в’язня Ходорковського. Навіть фраза: «проблема росіян і російської мови є не надуманою, а актуальною» на конференції прозвучала лише раз.

А от наші (українські) політологи, експерти і представники влади говорили жорстко. Критикували тези російських опонентів і навіть дозволяли собі демарші, які раніше росіяни точно б не сприйняли. Наприклад депутат Олег Зарубінський примусив всіх слухати свою промову українською мовою, ще й зауважив: «Тут багато говорили про слов’янське побратимство, тепер послухайте одну зі слов’янських мов».

А Валерій Чалий з Центру Разумкова дорікнув гостям, що вистачить вже розмов про помаранчі. «Це в Москві все ще переварюють помаранчеву революцію, у нас цей процес давно скінчився. Я хочу сказати, що Україна більше не буде політичний бартер обмінювати на економічні преференції, як це було при Єльцині, і навпаки економічні преференції обмінювати на політичну підтримку, як це було при Путіні. Дипломатії без галстуків більше не буде. Пишних фраз - також».

З російського боку всі з цим погодилися, ніхто не сперечався. Склалося таке відчуття, що майже всі гості з Росії хоч і воліли би бачити на чолі України іншого Президента, однак умовляли себе і оточуючих, що все, що не робиться, то до кращого. Цю загальну думку публічно виразив відомий політолог Андранік Мігранян. Свій виступ віце-президент фонду «Злагода» розпочав з покаяння: «Я радий, що не заробляв на ваших виборах, і не займав жодної позиції. Маю гріх, в 1994 році активно брав участь в підтримці Леоніда Кучми, який не справився з задачами». Хоча Мігранян зауважив, що нова українська влада повинна бути вдячна російським піарникам, мовляв, коктейль перемоги вийшов, бо «апельсиновий сік змішали з російською горілкою» На думку Міграняна це – чудово. «Я пам’ятаю, до чого призводили перемоги кандидатів від Сходу, за якими маячила тінь Росії. Як правило, вони вели себе безвідповідально, прикривались брехливими розмовами і дрейфували на Захід», - додав політолог. На думку Міграняна, в разі перемоги Януковича Росія вкотре б наступила на ті самі граблі. «А тепер у Росії є можливість будувати відносини жорстко і прагматично. Це величезна перемога Росії, ми звільнилися від вантажу брехні, обману, й ілюзій», - додав політолог.

Однак не зважаючи на помірковано риторику у виступах, майже всі російські політологи, в кулуарах мислили виключно категоріями української опозиції. Той же Мігранян озвучив "ОБОЗу" дві думки, які красномовно свідчать, що російський бомонд змирився з новою владою в Україні, однак не прийняв. Справу Колеснікова Мігранян охарактеризував, як «зачистку політичного й інформаційного простору». Він розповів, що «в Росії стурбовані першою реакцією влади, що почала арештовувати людей, які лише обговорювали питання федералізації». Що ж стосується візиту Юлії Тимошенко в РФ, то Мігранян зауважив: «Російська політична еліта спокійно ставиться до людей, які вийшли зі старих політичних структур і не для кого не є шокуючим фактором, що ці люди були втягнуті в корупцію і скандали». Іншими словами - невинна жертва Колесніков на фоні корупціонерки Тимошенко – такою сприймає російська еліта сучасну Україну.

Крило Європейського союзу в дискусіях взагалі було представлено слабо. Виступи представників Заходу були настільки вихолощеними, що навіть було шкода часу, витраченого на їх вислуховування. Хіба що щирою була молода португалка Софія Модера де Соуза, як працює в генеральному секретаріаті ради Європи: «В України не повинно бути вибору між ЄС і Росією. Якщо такий вибір постане, і Україна вибере ЄС, то в неї нічого не вийде. Україна має для ЄС цінність лише в тому випадку, коли вона має хороші відносини з Росією. Але Європейський союз ніколи не говорить «ніколи» Україні». Цікава логічна задача виходить чи не так? Якби де Соуза знала українську мову, вона би вклала весь свій виступ в один фразеологізм: як зробити, щоб і вівці були цілі і вовки ситі?

Не можна сказати, що на конференції не було сенсацій. Наприклад, сенсаційним можна назвати виступ веселого професора Дипломатичної академії МЗС Російської федерації Ігоря Панаріна: він відкрив всім присутнім очі, що виявляється Польща має територіальні претензії до України. «Росія таких претензій не має. Росія виступає гарантом збереження цілісності ваших кордонів. А от Польща без розділу України не зможе існувати, їй конче потрібний Львів!», - заявив Панарін. Ти ба - питання Криму вже знято з обговорення російською політичною елітою. Це як мінімум лякає…Невже особи з російським громадянством під корінь скупили заповідні землі на південному узбережжі?

І ще один цікавий момент. Попри обережну поведінку російської делегації під час виступів, вони все-таки проявляли характерну для гінців старшого брата пихатість, коли офіціоз закінчувався. Наприклад, політолог Мігранян під час кави всім наліво і направо скаржився, що він заради конференції зменшив час свого перебування в Парижі!, а тут - несерйозне збіговисько, «якихось пацанів з міністерства прислали». Організатори намагалися пояснити, що середній вік міністрів в Україні трохи більше тридцяти років, тож тих, кого політолог прийняв за пацанів, - насправді поважні державні службовці, однак Мігранян вголос продовжував тужити за Парижем. Хоча, чесно кажучи, дивно було чути такі коментарі, адже організатори зібрали на конференцію весь цвіт української політології. Очевидно, для Міграняна Київ - не Париж, тут колега-політолог для нього недостойний співрозмовник, йому, як мінімум, подавай Тарасюка. Принаймні дискусії з міністром закордонних справ російський політолог вважає достойним своєї особи.