Азербайджанська революція не програла. Але й не перемогла
Азербайджанська революція не програла. Але й не перемогла
5 грудня 2005 року в конференц-залі УНІАН відбувся Круглий стіл на тему «Кінець кольорових революцій: Чи зазнала поразки помаранчева революція в Азербайджані?». Всі учасники Круглого столу мали нагоду відчути дружнє плече революційних побратимів, тому що вимушені були сидіти майже впритул один до одного завдяки «компактності» столу для переговорів.
На Круглому столі були запропоновані такі теми для обговорення:
1. Чи зазнала поразки помаранчева революція в Азербайджані?
2. Спільне і відмінне між громадянським спротивом в Україні в 2004 році і в Азербайджані в 2005 році
3. Наслідки подій в Азербайджані для майбутнього пострадянського простору
На Круглий стіл були запрошені представники азербайджанської опозиції, українські політики та політологи.
Сергій Таран, директор Міжнародного інституту демократії, зазначив, що логічно було очікувати демократичних виборів в Азербайджані, тому що ця країна має послідовний економічний розвиток, перевагу міського населення над сільським та інші фактори, які сприяють розвитку демократичних процесів. Тому великою несподіванкою було те, що мирні демонстрації азербайджанської опозиції були розігнані з застосуванням сили.
«Хоча можливо, - зазначив також Сергій Таран, - Азербайджан зараз знаходиться швидше не на рівні України часів Помаранчевої революції, а на рівні України часів акцій «Україна без Кучми», які були не так добре організовані, і тому теж не мали успіху».
Представник незалежної інформагенції «Туран» Алі Даміров сказав, що для Азербайджану це не остаточна поразка. Демократичні сили Азербайджану сподіваються на перемогу під час президентських виборів.
«В Азербайджані не закінчилася революція. Демократичні зміни триватимуть» - сказав він.
На думку Алі Дамірова, є чотири головних фактори, які не дозволили здійснити революційні зміни. Це:
1.Режим застосування сили – світова громадськість не виступила з категоричними заявами щодо обмеження застосування сили проти опозиційного руху;
2.Режим Президента Алієва – диктаторський метод керівництва державою, започаткований Гейдаром Алієвим і перейнятий його сином; а також підтримка Ілхама Алієва з боку США (яка обумовлена участю Азербайджану в миротворчих операціях, присутністю контингенту в Іраку, наданням військових аеропортів для потреб Пентагону)
3.Неготовність опозиційних сил до революції – відсутність єдності у опозиційних партій, відсутність лідера, навколо якого згуртувалась би опозиція;
4.Зовнішній фактор – сильний вплив Росії на перебіг виборчого процесу – депутат Російської Держдуми Олександр Лєбєдєв та секретар РНБО Росії Володимир Рушайло брали активну участь в агітації на підтримку провладних партій.
Алі Даміров зазначив, що великим мінусом є й те, що громадські молодіжні організації (такі, як «Пора» в Україні) в Азербайджані з’явилися занадто пізно і не змогли вчасно включити молодь в процес демократичних перетворень.
Також опозиція має недостатню фінансову підтримку, так як прошарок заможних громадян нероздільно пов’язаний з владою.
Народний депутат Володимир Філенко зазначив, що революція в Азербайджані «пройшла свій об’єктивний етап». На його думку, в українській революції було три етапи:
1.В 1990-х роках здобуття незалежності
2.В 2001 році – акції громадської непокори «Україна без Кучми»
3.В 2004 році – Помаранчева революція.
За словами Володимира Філенка, до Помаранчевої революції Україна готувалася протягом тривалого часу, поетапно проводячи акції громадської непокори, залучаючи щоразу більшу кількість людей, навчаючи громадян проведенню громадських акцій (починаючи з навиків з орієнтації на місцевості та закінчуючи подоланням страху перед озброєними людьми).
«Ми вчили людей не боятися приймати участь у громадських акціях»
«Я вірю – революція в Азербайджані буде. Також я вірю в перемогу білоруської і вірменської опозиції» - сказав Філенко.
Радник міністра закордонних справ України Сергій Євтушенко назвав найбільшим набутком Азербайджанської революції привернення уваги світової громадськості.
Сергій Євтушенко також зазначив той факт, що посол США в Азербайджані привітав провладну партію з перемогою на виборах до того, як ці вибори були визнані представниками ОБСЄ законними. На думку Євтушенка, це було дуже дивно, зважаючи на те, що свого часу США підтримали демократичні перетворення в Україні та Грузії.
Народний депутат Володимир Цибулько прокоментував події в Азербайджані таким чином: «найбільшою помилкою опозиції було прийняття української революції як стереотипу й копіювання поетапності української революції», що й призвело до того, що влада знайшла шляхи боротьби проти опозиційних сил, використовуючи, як аргумент, той факт, що не все, що було обіцяно українцям на Майдані, вони отримали.
«Українська революція була революцією мільйонерів проти мільярдерів, - сказав Цибулько. – Азербайджанські заможні люди або співпрацюють з владою, або їх розтоптують».
Михайло Ратушний, народний депутат України, також не зміг залишитися в стороні від обговорення теми азербайджанської революції: «в Азербайджані революція не програла, тому що найбільшою поразкою революції є невиконання обіцянок перед народом, а азербайджанська опозиція ще має шанс».
«Під час парламентських виборів неможливо зробити революцію, тому що азербайджанський парламент має надзвичайно мало влади» - сказав Михайло Ратушний.
Народний депутат Тарас Стецьків сказав, що «революція не зазнала поразки, але й не увінчалася успіхом». На його думку, азербайджанські опозиціонери допустили помилку в тому, що занадто велику увагу приділили атрибутиці та символіці, а не ідеології революції. Нажаль, вони не змогли в повній мірі пояснити громадянам основну мету демократичних перетворень в країні, і тому не знайшли необхідної підтримки з боку народу.
«Потрібно вибудувати свою окрему, прийнятну для держави, теорію революції» - зазначив Тарас Стецьків.
Директор Центру журналістів ГУАМ Ельхан Нурієв сказав: «навіть якщо опозиція програла, то влада ще не перемогла». За його словами, представників опозиції було запрошено взяти участь у засіданні ОБСЄ, де буде оголошено рішення щодо легітимності виборів в Азербайджані. Якщо ОБСЄ визначить їх нелегітимними, то Азербайджан може сподіватися на підтримку США вже зараз.
На завершення всі учасники Круглого столу одноголосно висловили переконання в тому, що демократичні перетворення на пострадянському просторі неминучі.