«Рік після кучмізму»: Роздвоєння Президента

«Рік після кучмізму»: Роздвоєння Президента

Рівно рік тому відбулося переголосування другого туру президентських виборів, у якому переміг Віктор Ющенко. Ця подія докорінно змінила розстановку сил у вітчизняному політикумі. Багатьом визначним фігурам довелося грати незвичну до себе роль: опозиціонери стали владоможцями, натомість ті, кого відтіснили від «керма», змушені були приміряти роль фрондистів.

Чи зуміли вітчизняні політики упоратися з новими для себе функціями? Чи витримали нові керманичі випробування владою? Що зуміли запропонувати громадськості нові опозиціонери?

На ці запитання «Обоз» спробує дати відповідь у рубриці «Рік після кучмізму».

Роздвоєння Президента

Віктор Андрійович Ющенко майже за рік свого президентства дуже змінився - цього ніхто не заперечить. З одного боку, він став більш категоричним, різким, спонтанним. З іншого – почав говорити більш структуровано, хоча все одно задовго. Вже не обіцяє людям манну небесну, натомість навчився постійно шукати «крайніх». Причому він ніколи не знаходив стрілочників у «своїй команді».

Видео дня

Але найбільше за цей рік Віктор Ющенко здивував своєю алогічністю, прийняттям суперечливих рішень. Можливо, він намагається за будь-яку ціну зламати імідж нерішучого і млявого політика. Або ж його команда занадто велика, і постійно переконує шефа в різних «правильних точках зору». А, може, дається взнаки досі невідома хвороба… Але хоч як не виправдовуй його вчинки - висновок залишається один: з нашим Президентом коїться щось незрозуміле.

За часів свого президентства Ющенко має звичку змінювати точку зору як мінімум двічі. Згадайте історію з політреформою: спочатку «Наша Україна» на чолі з Ющенком голосує за неї в парламенті, потім Віктор Андрійович як Президент починає сумніватися в її доцільності, а через деякий час погоджується з доказами свого недавнього опонента Віктора Януковича і підписує з ним меморандум, першим пунктом якого є впровадження політичної реформи.

В тому ж таки меморандумі Ющенко робить ще один незрозумілий крок – погоджується на пропозицію Януковича щодо запровадження недоторканності для депутатів всіх рівнів. Щоправда, скоро Президент і в цьому починає сумніватися і просить Конституційний Суд з’ясувати, чи правильно він вчинив, підписавши відповідний закон. А потім йде далі - вносить до Верховної Ради законопроект, який передбачає зняття депутатської недоторканності з депутатів місцевих рад.

Про реалізацію передвиборчих обіцянок Ющенка можна взагалі не згадувати. Чому Ющенко раптом забув про свою програмну обіцянку направити мільярди гривень, заплачені за незаконно «прихватизовану» «Криворіжсталь», на виплату заощаджень пограбованих громадян? Чому Віктор Андрійович перед виборами багато говорив про справедливі для народу пенсії, а потім у Конституційному Суді відстоював елітні - у кілька десятків тисяч гривень - пенсії для «обраних»? Чому Ющенко під час виборчої кампанії переконував, що бандити сидітимуть у тюрмах, а ставши Президентом з цими ж «бандитами» домовляється, консультується і обіцяє ще провести економічну амністію, яка передбачає «механізм стабільності та незворотності результатів приватизації державного майна за період 1994-2004 роки».

Також цікава ситуація склалася і з суспільним телебаченням. До виборів Ющенко переймався цією ідеєю, після виборів вона для нього виявилася «не на часі», а перед парламентськими виборами він знову імітує велику активність щодо створення суспільного мовлення в Україні. Хоча істинну причину цього рішення Президента назвати складно: чи він дійсно збагнув доцільність створення такого телебачення, чи просто йому підказали перед виборами не віддавати БЮТ таку вигідну ідею? Адже молодий та амбіційний журналіст Андрій Шевченко, який входить до першої п’ятірки цього блоку, вже заявив про свою готовність втілити в життя ідею суспільного телебачення.

Або ще один цікавий приклад «двоїстості» рішень Президента: нещодавно він заявив, що готовий вивчити і прийняти політичне рішення щодо захоронення на території Чорнобильської зони відпрацьованого ядерного палива з інших країн. А кількома днями по тому сказав, що Україна не буде ядерним цвинтарем Європи.

Можна наводити ще багато подібних прикладів - їх достатньо в будь-якій сфері, за яку береться Віктор Андрійович зі своєю командою. І можна довго шукати відповіді на запитання ЧОМУ у нашого Президента трапляється саме так? Але в будь-якому разі дуже не хотілося, щоб нам відповідали: … «ТОМУ ЩО».