Про Нестора Шуфрича й Володимира Литвина
Коли пани сваряться — чуби тріщать у холопів. Давню народну мудрість сповна відчув на собі й Володимир Литвин, якого роблять тепер крайнім, вимагаючи 120 тисяч гривень «компенсації» за шкоду довкіллю.
Нестор Шуфрич
Відома фігура в українській політиці. Помітний об'єднаний есдек, активний учасник блакитного опору помаранчевій революції. Та й взагалі — людина, яка хоче залишатися на слуху й на виду, навіть вдаючись до відверто провокативних випадів. Є у пана Шуфрича й інші достоїнства, яких він особисто ніколи не приховував. Зокрема, недавно він хвалився, що ні квартиру як нардеп від держави не отримував, ні грошову компенсацію на її придбання, бо здатен потурбуватися про себе сам. А от як саме збирався «потурбуватися», поширювався не дуже відверто.
Воно й справді — квартира в Києві, навіть в елітному будинку, звісно, добре. Однак сьогодні вже неактуально, бо немодно. Люди солідні й впливові взяли за моду жити за містом, в місцевості, де б з одного боку хлюпав хвилями Дніпро, а з іншого — шумів кронами сосновий ліс. І щоб на ділянці не в 10-20 соток, а хоча б гектарів у 5 ніхто під ногами не плутався й не заважав бізнесовим і державним думам. От і Нестор Іванович задумав нарешті приєднатися до «вершків суспільства».
А як надумав, то нічого справу в довгий ящик відкладати. Торік у лютому на стіл начальника ДУСі Ігоря Бакая лягла його заява з проханням надати дозвіл на укладення договору оренди терміном на 49 років будинку № 22 по вулиці Вишгородській в місті Київ з прилеглою територією 6 гектарів у будинку відпочинку «Пуща-Водиця». Також просив пан Шуфрич і благословення на проведення його реконструкції. І то правда, бо не може ж політик такого калібру тулитися в збудованій колись халупі загальною площею всього 126 квадратних метрів.
Ясна річ, Ігор Бакай не міг відмовити Несторові Шуфричу й 11 лютого 2004 року дав добро і на оренду земельної ділянки, і на її «реконструкцію». Того ж дня, правда, з'ясувалося, що 6 гектарів — це якось не зовсім серйозно, тому за окремим проханням Нестор Іванович 12 лютого додатково отримує ще 2 гектари землі.
Ось тепер вже є де розвернутися! Будинок, начебто саме собою зрозуміло, замислювався не якийсь там, а загальною площею 7,5 тисячі квадратів. Для підтримання себе «у формі» мав бути зведений оздоровчий комплекс площею 168 квадратів, господарський блок у 332 квадрати. Пристойну цегляну огорожу довжиною в півкілометра можемо згадати, а можемо про неї й промовчати: вона загальну картину ні в який бік вже не змінює. Словом, влітку робота закипіла на повну силу — виросла огорожа, заклались фундаменти, а подекуди — лише даху не вистачало. І зупинив цей бурхливий забудовний процес лише результат президентських виборів. Принаймні представники державного архітектурно-будівельного контролю та держуправління екології та природних ресурсів несподівано з'явилися на ділянці лише наприкінці грудня минулого року, коли й склали протокол про незаконну забудову. Адже дозвіл Бакая на «реконструкцію» стосувався дещо інших питань і був документом до того часу, доки Бакай не втік до Москви.
Про прикрий факт конфлікту із законом саме Нестора Шуфрича як орендаря ділянки листовно повідомив директор санаторію «Пуща-Водиця» 28 грудня і зажадав від нього «невідкладного вжиття заходів».
Володимир Литвин
Не той, про якого ви подумали. Він — за фахом інженер-будівельник, і після низки підрядних і субпідрядних угод був фактичним виконавцем будівельних робіт. У поясненні враз осмілілим контрольним інстанціям Володимир Литвин вказав, що, як відповідальний за будівництво, вів роботи за наданим проектом, а про його узгодження повною інформацією не володіє. Принаймні замовник робіт запевняв, що всі необхідні дозволи є.
Як би там не було, Володимир Литвин через помічників також повідомив Нестора Шуфрича про несподівані проблеми й отримав запевнення, що ситуацію буде виправлено. Підстав для власної тривоги Литвин не відчував, бо в складному будівельному механізмові був всього лише одним із шарнірів. Ситуацію з накладенням саме на нього адміністративного штрафу у 850 гривень за порушення будівельних норм сприйняв філософськи і як науку на подальше життя. У суді не заперечував власної вини в тій частині, що не вимагав необхідних документів з усіма печатками, а працював за тим проектом, який передали «від хазяїна». А з іншого боку помічники народного депутата Шуфрича запевняли В. Литвина в тому, що його частина відповідальності вже завершилася і далі він може жити спокійно.
Суть кульбітів з'ясувалася для нього аж тоді, коли київський природоохоронний прокурор знову звернувся до суду з вимогою стягти саме з Володимира Литвина завдані природі збитки в сумі 118 989 гривень. А помічники пана Шуфрича враз перестали відповідати на його дзвінки.
Що ж сталося? Адміністрація пансіонату «Пуща-Водиця», яка при Бакаєві порушень і незаконної забудови «не бачила», а при Тарасюкові відкрила очі, не є стороною в судовій справі. Орендар земельної ділянки — конкретно нардеп Нестор Шуфрич — згадується навіть не в усіх первинних документах про самовільну забудову. З офіційних паперів тепер виходить так, начебто Володимир Литвин за власною ініціативою заліз у державний ліс, набудував там фундаментів і парканів. Начебто для себе. Більше того, самочинно вчиняв там злочинні дії аж до того часу, поки його не зупинили доблесні будівельний контроль і природоохоронний прокурор.
Володимира Литвина вже судять, а тим часом цілком може статися так, що в рамках нинішнього «порозуміння» колишніх непримиренних ворогів чи на хвилі зобов'язань «припинити політичні репресії» Нестор Іванович поновить право орендувати ділянку в Пущі-Водиці ще принаймні на 48 років. Бо навряд чи він відмовиться від вже закопаних у землю грошей.
* * *
Редакція «Сільських вістей» просила би нового генерального прокурора Олександра Медведька перевірити правомірність обвинувачень у порушенні природоохоронного законодавства в Пущі-Водиці на адресу В. Литвина, а не Н. Шуфрича. Зобов'язуємося опублікувати відповідь генпрокурора в найближчому номері після її надходження.
Олександр ЧЕРЕВКО, «Хрещатик»