Міністр юстиції забув лекції з правознавства?

Міністр юстиції забув лекції з правознавства?

Адвокати і правники, що в принципі не можуть мати теплих почуттів до прокуратури, як такої, тим не менш вважають, що у Піскуна є всі шанси виграти суд, бо дії Президента таки суперечать Закону.

Видео дня

Так, відомий адвокат Володимир Макар вважає дії Президента у даному випадку не просто неправомірними, а небезпечними. «Якщо перефразувати відомий вислів, то зло породжує зло, - каже адвокат, - а порушення закону, як у даному випадку, взагалі породжує хаос. Коли одна посадова особа дозволяє собі не керуватися законом, то які тоді підстави керуватися законом у всього суспільства? Всі вважатимуть закон такою собі умовністю, що закону можна дотримуватися, а можна і ні».

Підстави так говорити у нашого експерта дійсно є. Він переконаний: звільнення Генерального прокурора відбулося всупереч вимогам чинного законодавства. «Закон встановлює чіткий порядок дій будь-якої особи, правила, по яким суспільство має жити, - пояснює свою позицію Володимир Макар. - І якщо Президент, видаючи свій Указ, посилається на статтю Конституції, яка надає йому право звільняти Генерального прокурора - це добре. Але є один нюанс: Глава держави повинен діяти в межах законодавства. Тобто, керуючись наданим йому Конституцією правом, він повинен дотримуватися інших норм законодавства, якщо вони в країні існують, наприклад, норм, які регулюють трудові відносини та інше… А в нашій країні якраз такі норми законодавства існують. Є трудове законодавство, що визначає порядок прийняття і звільнення з посади, існують інші спеціальні норми, які визначають перелік підстав для такого звільнення.

Користуючись інформацією нашого експерта, ми спробували змоделювати ситуацію: як саме мало б відбуватися звільнення керівника ГПУ, якщо б всі вимоги законодавства були б дотримані.

Отже, Конституція дає Президенту право звільнити Генерального прокурора України. Аби реалізувати це своє право, Глава держави повинен дотримуватися вимог трудового законодавства – адже Генпрокурор, це конкретна жива людина, посадова особа, що, як і всі працівники в країні має функціональні обов’язки, робочий розпорядок, дотримується норм трудової дисципліни, тощо. Тобто з точки зору трудового законодавства громадянин Піскун, що працює Генеральним прокурором, має такі самі права і обов’язки, як і решта громадян. І звільнити Піскуна, як і будь-якого працівника, просто так, за бажанням іншого громадянина, який на даний момент працює Президентом України – не дозволено. Бо закон вимагає, аби для цього була підстава.

Тут варто визнати, що Генпрокурор – не зовсім звичайний працівник. І підстави для його звільнення чітко виписані у спеціальному законі «Про прокуратуру». Цих підстав шість: вираження недовіри Верховною Радою, звільнення за власним бажанням, неможливість виконувати свої обов’язку за станом здоров’я, набуття законної сили рішення суду щодо діючого голови ГПУ, і таке інше.

Іншими словами, за вимогами закону, в діях Президента має бути наступний ланцюжок: користуючись наявним у нього за Конституцією правом, Віктор Ющенко мав виконати вимоги трудового законодавства, визначивши і вказавши підставу, на якій громадянина Піскуна звільнено з роботи, а цю підставу обрати з тих шести, які прописані у законі «Про прокуратуру».

Напевне, на момент звільнення Піскуна таких підстав у Президента не було, тому вони не знайшли відображення в Указі.

Але цю нашу точку зору активно спростовує найвищій (за посадою) юрист країни – міністр юстиції Сергій Головатий. Днями він заявив, цитуємо: «В даному випадку сторона позивача (себто Піскуна, - прим. ред.) намагається нам довести, що закон «Про прокуратуру» вище за Конституцію. Це абсурд».

Тут експерти «ОБОЗу» разом наполягають: зовсім не абсурд, і сам Головатий, як і правовий радник Ющенка Микола Полудьоний це прекрасно знають. Мало того, нинішні аргументи Святослава Піскуна самі ж пани Головатий і Полудьоний з успіхом використовували! Якщо ж забули, нагадуємо.

Справа № 6-119к- 98. Ухвала Судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України. «…Позивач (звільнений Указом президента Кучми з посади заступника міністра юстиції Микола Полудьоний, - прим.ред.) просить постановити рішення про поновлення його на роботі посилаючись на те, що… Указ президента про його звільнення видано з порушенням вимог ч.1 та ч.4 ст. 40, статей 47, 49-2 Кодексу законів про працю… Суд прийшов до висновку, що позивач мав бути звільнений на підставі указу Президента з дотриманням вимог передбачених трудовим законодавством».

Іще один перл він міністра юстиції ми залишаємо без коментарів – про те, що він «подивиться, який суддя прийме скаргу Піскуна до розгляду». Тут навіть нема чого коментувати… Уваги заслуговує інша позиція голови Мін’юсту: про те, що справу про поновлення Піскуна не повинен розглядати суд загальної юрисдикції. «Поновлення Піскуна на посаді належить до юрисдикції виключно Конституційного Суду, адже компетенція адміністративного суду не поширюється на публічно-політичні справи», - заявив Головатий.

Заради об’єктивності дамо слово адвокату Володимиру Макару: «Розмову про те, чи мав право Піскун оскаржувати своє звільнення в судовому порядку, чи ні – взагалі не варто вести. Тому що рішенням Конституційного суду вже надано оцінку такій ситуації. Йдеться про рішення Конституційного суду № 8-рп від 7 травня 2002 року, де давалася оцінка, чи має право звільнена посадова особа високого рівня оскаржувати своє звільнення у судах загальної юрисдикції.

КС прийшов до висновку, що будь-яка особа, в тому числі і Президент, повинні керуватися нормами законодавства України, в тому числі і трудового законодавства, реалізуючі своє конституційне право на звільнення Генерального прокурора. Крім того і законодавством, і рішенням Конституційного суду встановлено, що будь-яка особа, чиї права порушені під час видання неправомірного акту органа державної влади має право на звернення до суду, в тому числі і суду загальної юрисдикції. Тому говорити, як Сергій Головатий, про те, що ця справа не повинна розглядатися у суді загальної юрисдикції, я б не став. Взагалі подібні вислови, на мою думку, не повинні були звучати з вуст міністра юстиції. Він же повинен орієнтуватися в українському законодавстві…».

Аби розставити усі крапки над «і», ми звернулися до визнаного фахівця з питань трудового законодавства, одного з фундаторів цієї правової галузі на України, професора Львівського університету Пилипа Даниловича Пилипенка. Висновок фахівця – аналогічний адвокатському.

«Говорити, що у випадку звільнення Піскуна це питання не трудових, а Конституційних правовідносин – не більше, ніж юридична казуїстика. Не варто плутати: між Президентом (як органом державної влади) та Генеральним прокурором (також як представником органу влади) дійсно можуть бути публічні, конституційні відносини. Але якщо говорити про громадянина Піскуна, що працює на посаді Генерального прокурора, то в питаннях про його призначення і звільнення вступають у силу трудові правовідносини. До речі, позицію Святослава Піскуна зміцнює і норма статті 43 Конституції України «Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення».

На думку пана Пилипенка, правову помилку Президента у випадку із Пискуном можна зрозуміти, адже Віктор Ющенко – не юрист. Проте, вважає професор, у Президента є апарат, є юристи і радники, які мали б підготувати належне юридичне обґрунтування.

Чому так не сталося? Може тому, що такі вже у Президента радники? Адже працюючи на високих посадах їм не лише треба було забути ази правознавства, але і власні судові прецеденти.