Життя донбаського АТОшника: Донецький на захисті України | Обозреватель 2 марта
Примите участие
в розыгрыше
Xiaomi Redmi 5 PlusУчаствовать
ГлавнаяБлоги

В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Життя донбаського АТОшника: "Донецький" на захисті України

402

<p>&lt;p&gt;Коли розпочалися події на Майдані. Я багато чого не розумів. І ще не зажила рана від розчарування &quot;помаранчевою&quot; владою. Як почали убивати простих жителів, важко переживав все це. Та не було тут нікого, хто б організував поїздку в столицю. Усі чекали, що буде далі - розказує житель Донецької області, Сергій. - Коли там відроджувалась армія, тут сепаратисти піднімались на боротьбу. Багато місцевих людей, боячись, що Донбас захоплять &quot;западенські фашисти&quot;, приєднувались до них. Я зразу сказав, що не підтримуватиму нічого проросійського.

Одного разу почув, що в Росії для вихідців з Донеччини і Луганщини, створені сприятливі умови для роботи і життя. Вирішив поїхати туди, щоб наглядно переконатись у правдивості інформації. Місто Новокузнецьк, Кемерівської області зустріло неввічливо. Поліція зразу ж оштрафувала мене, за неправильний перехід через дорогу. Це їхня така версія. А насправді причина банальна- велика сумка на плечі і українська прописка. Працював вантажником у магазині. За два тижні мав отримати- 15 тисяч російських рублів(7 тисяч гривень). Коли підійшов до директора, щоб отримати зарплатню. Він послав мене у відомому напрямку, обізвав фашистом і пригрозив розправою. Довелось дзвонити другу у Москву, щоб допоміг з квиточком до дому. Зі мною повертались три земляки, які пропрацювали багато місяців і були обмануті москалями. Приїхавши в рідне місто, радів, що бачу знайомих, друзів. Радів, що повернувся в Україну. І моментально виросла у мене ненависть до Росії. Тоді я зрозумів, що маю бути поряд з тими, хто проливає кров на передовій.

Сергій, позивний &quot;Донецький&quot; (прізвища не вказуємо з міркувань безпеки). Народився 1987 року у місті Селідово, Донецької області. Батько працював водієм, мати продавцем у магазині. Закінчивши середню школу, пішов працювати на шахту. У 2012 році одружився і переїхав в сусіднє місто Новогродівка. Після невдалої поїздки в Росію, намагається вступити в ряди батальйону &quot;Донбас&quot;, &quot;Азов&quot;. Та всюди отримав відмову. Через знайомого у червні 2015 року, попав у 9-ий окремий мотопіхотний батальйон, 59 бригади. Після двох місяців навчання, виїхав на передову у містечко Попасну. Туди його направляли, як водія ПЗРК(переносний зенітно- ракетний комплекс. Використовується для знищення літаків, гелікоптерів). Оскільки загрози з повітря не виникало. Тому потреби у його професії не було. І він виконував роль піхотинця- автоматника.

Після бійні під Дебальцево у мене було величезне бажання воювати і вбивати сепаратистсько- російських загарбників. Мотивація просто зашкалювала. Багато кажуть, що я пішов через гроші. І це неправда. На той час, мені платили близько 2000 гривень. Я працюючи дома таксистом, більше заробляв. Мені щиро хотілося змін. Щоб Донбас знову став українським. Через місяць перебування на &quot;нулю&quot;, мене поранило.

Як це сталось. Ми з командиром і ще одним побратимом вилізли на пагорб, щоб погрітись до осіннього сонця і відпочити. Неподалік нас, заховався їхній снайпер, який, здійснив той вистріл. Та видно, Бог оберігав мене. Куля пройшла лівіше шиї, при тому зламала ключицю і застрягла в кістці. Зробили операцію. Дали час на реабілітацію. І знову війна.

Як відносились до тебе командири, побратими, знаючи, що ти місцевий, донбаський?

Все було чудово. Хлопці підтримували, офіцери підбадьорували, говорили, що скоро звільнимо цей край від російських фашистів. Особливо мені подобався наш комбат. Справедливий чоловік. Любив, щоб чітко виконували накази, допомагали одне одному. Пригадується одна історія. П&#39;ятеро хлопців з іншої роти, через тиждень мали демобілізуватись. Вони думали, що їм усе дозволено, тому взяли і напились. Комбат не любив, коли зловживали алкоголем і звільнив &quot;зальотників&quot; по статті. Це було шок і одночасно наука для всіх солдатів.

Що ще можеш згадати цікавого з своєї служби?

Багато всього було. Але мені не хочеться розказувати. Війна, кров, несправедливість, зловживання. Тим більше, що я не досягнув цілі. Адже ішов в зону бойових дій, щоб визволити Донбас від російських загарбників. Результат- ніякий.

Як тебе зустріли мешканці міста, знаючи, що ти воюєш в рядах української армії?

Тут близько 90 відсотків диванних сепаратистів. Їм наплювати на Україну. Живуть, щоб жилося. Про якийсь патріотизм мова не іде. Тому дехто дивився криво, обходили на дорозі, щоб не вітатись. Багато знайомих говорило, що маю проблеми з головою. Лишень одиниці підтримали мене. На зло усім місцевим сепаратистам. Кожного ранку, вивішував на балконі синьо- жовтий стяг і включав Гімн України. Люди проходили, здивовано оглядались, а мене це веселило. Думав, ось вам служаки московські, отримуйте порцію українізації.

Чим надалі думаєш займатись?

Поки що стою в центрі зайнятості. Займаюсь громадською роботою. Разом з небайдужими новогродівчанами, створили організацію, яка займається контролем місцевої влади. А тут роботи непочатий край. Грошей з державного бюджету у місцевий поступає багато. Проте не всі вони, використовуються по призначенню. Ось ми і слідкуємо за цим процесом. Недавно наша робоча група їздила в Тернопіль. Для обміну досвідом. Переймали у них економічні починання, культурні, що для нас немало важно.

І як вас зустріло &quot;Файне&quot; місто?

Файно.(сміється) Чудові люди, красиві архітектурні пам&#39;ятки. Враження незабутні.

А бажання знову підписати контракт. У тебе не виникало?

Хочу, та через проблеми з ключицею, не можу пройти медкомісію. Недавно звертався по допомогу в лікарню. Приїхав туди, показав посвідчення учасника бойових дій. Одна лікарка підійшла до мене і сказала:&quot; Я б тебе єту ключицу в горло воткнула&quot;. Ось такі у мене землячки. Та я не зважаю, тому що без пафосу вважаю, що Донбас був є і буде українським. Не російським, не європейським, а нашим.&lt;/p&gt;</p>

Место
0
Комментарии
0
0
Смешно
0
Интересно
0
Печально
0
Трэш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наши блоги