Опанасенко: в парламент внесуть законопроект Табачника

Історія з розробкою законопроекту «Про вищу освіту» бере свій початок з 2010-го, коли Міністерство освіти та науки, молоді і спорту представило широкому загалу свій варіант документу. Законопроект, серед іншого, надавав право вузам щорічно проводити перерахунок плати за навчання по контракту з урахуванням рівня інфляції, узаконював проведення зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) та правила прийому у вузи на основі результатів ЗНО, середнього балу атестата і творчого конкурсу.

Сказати, що запропонований профільним міністерством законопроект визвав неприйняття в студентському середовищі – нічого не сказати. Студенти досить оперативно мобілізувалися і вийшли на акції протесту проти урядової законодавчої ініціативи. Документ, зазначимо, також викликав шквал критики з боку академічного співтовариства.

В кінцевому рахунку законопроект, за розпорядженням президента Януковича був направлений на доопрацювання. Новий варіант документу був оприлюднений в листопаді минулого року. За кілька тижнів документ було зареєстровано у Верховній Раді. Однак прем’єр Азаров раптом запропонував провести додаткові консультації. З цією метою була створена робоча група, яку очолив в.о. ректора Національного технічного університету КПІ Михайло Згуровський. Робоча група, до складу якої увійшли керівники вузів, викладачі, студенти, представники громадських організацій, розробила новий законопроект «Про вищу освіту». Проте, за словами Миколи Азарова, без «благословення» Міносвіти, парламентарі не дадуть документу путівку в життя. В Міносвіти законопроект робочої групи (щоправда в режимі «оff record») критикують.

Про перипетії навколо розробки законопроекту «Про вищу освіту» говоримо з членом робочої групи, представником громадянської служби «Свідомо», студентом Київського міжнародного університету (факультет журналістики) Максимом Опанасенко.

- Передусім, хотілося б почути вашу точку зору стосовно ключових відмінностей урядового законопроекту, який зазнав нищівної критики з різних боків та проекту «Про вищу освіту», який розробляла багато чисельна робоча група на чолі з ректором Київського політеху.

- Хотілося б зосередитись на перевагах законопроекту, розробленого робочою групою. Перше – це гарантована стипендія на рівні, не нижчому за прожитковий мінімум. Друге. Ми не пропустили вступні іспити (як того хотіло міністерство), але студентам довелося в певних питаннях поступитися. Поясню. Залишилися бали за підготовчі курси, які враховуватимуться, а також бали за перемоги в олімпіадах, міжнародних конкурсах і Малій академії наук.

Третій важливий момент стосується контрактників. Якщо в міністерському проекті пропонувалося запровадити формулу, що дозволяла б піднімати ціну на навчання для контрактників коли завгодно, то в новому проекті чітко прописано: піднімати ціну можна не частіше ніж раз на рік, і тільки на той рівень інфляції, який є в країні офіційним на даний момент. Безперечно, є ще й інші наші перемоги в процесі підготовки законопроекту, проте я озвучив ключові, мобілізаційні. Вони враховані і це є величезним плюсом.

- Максиме, переконана що не відкрию вам таємницю коли скажу, що чимало дискусій точилося навколо (в порівняльному сенсі – законопроекту профільного міністерства і робочої групи) розширення самоврядування вузів. Яким є ваш «діагноз» в цьому питанні?

- Цим питанням займалися не студенти, а в основному - академіки, ректори і освітні експерти. Але маю зазначити наступне. Якщо в попередньому міністерському законопроекті було 40-42 пункти, якими б мало опікуватися міністерство, то тепер його скоротили до десяти. Тобто, 32 пункти отримали в своє право університети. Про що йдеться? Починаючи від виборів ректора, закінчуючи фінансуванням. Спеціальними фондами тепер зможуть розпоряджатися самі ректори, не запитуючи у міністра і т.д.

- А яким чином відбувалася координація роботи, до якої було залучено досить широке коло людей, що мають безпосереднє відношення до освітнього процесу в Україні?

- Комунікація відбувалася на рівні електронної пошти, адже людей, які бажали внести свої поправки та зауваження до законопроекту, дійсно було дуже багато. Звідки надходили пропозиції? З Одеси, Миколаєва, Львова, Херсона. Загалом – з усіх міст, де є великі університети. Був також «кістяк» (чоловік 30-ть), який кілька разів на тиждень збирався в конференц залі КПІ. Ці люди комуні кували також через електронну пошту. Причому, зауважу, найчастіше листи приходили вночі (Посміхається – Авт.). Свої зауваження та побажання могли висловити усі – підтвердивши свою участь у робочій групі (ім’я, прізвище, або назва громадської організації).

- Наскільки мені відомо, тижні два тому законопроект, розроблений робочою групою був направлений на експертизу до КМУ. Чи є наразі якась реакція урядовців? Запитую, передусім тому, що на підготовчому етапі представники Кабміну (конкретно – Міносвіти), нехай в режимі «без диктофону», проте досить жорстко критикували документ.

- Наразі жодні результати експертизи КМУ невідомі. Більше того, мені здається, ці результати невідомі і членам уряду, оскільки документ не дійшов до Міністерства освіти. Днями прем’єр Азаров заявив про те, що законопроект будуть розглядати тільки після того, як його узгодять з профільним міністерством. Що далі? Будемо спостерігати за його подальшою долею.

Я прогнозую, що наприкінці березня на розгляд Верховної Ради винесуть все ж таки міністерський варіант, тому ми очікуємо обману, або, говорячи російською, «кидка». Між тим, офіційної реакції (втім, як і не офіційної) щодо законопроекту робочої групи не має досі.

- Ви вважаєте, що законопроект Міносвіти може знайти необхідну для ухвалення кількість голосів «за»?

- Якщо виносити на розгляд парламенту документ, розроблений робочою групою, то в нього необхідно вносити суттєві правки. Це я кажу з позиції Міносвіти. Ні Табачник, ні його заступник Суліма нізащо не погодяться з певними моментами, прописаними у новому законопроекті. Взяти, наприклад, ті ж самі контракти (а саме формулу оплати за навчання) та автономію університетів. Ці люди нізащо не підуть на це. Тому вони або дуже сильно змінять документ робочої групи, або винесуть на розгляд ВР законопроект Табачника.

- Тема реформи освіти, та й загалом – гуманітарні питання, є досить популярними пунктами в агітаційній риториці під час виборчої кампанії. Як гадаєте, маніпуляції навколо ухвалення «освітнього» законопроекту з боку різних політичних сил матимуть місце?

Маніпуляції, всі які можна було провести, вже провели. Лідер правлячої партії Микола Азаров зімітував (кажу «зімітував», оскільки наш закон не прийнято) широке обговорення, а також дав доручення розробити новий законопроект. Тобто, і журналісту, і громадському активісту ситуація видаватиметься незрозумілою. Адже по телевізору вони бачитимуть, що робоча група розробила законопроект, про який схвально відгукуються студенти, представники громадських організацій, тощо. І потім, в разі якщо буде ухвалено міністерський законопроект і певна кількість студентів збунтується, обиватель скаже: «Що це таке? Чому вони знову виходять? Їм вже начебто догодили, а вони знову продовжують мітингувати». Простому українцю складно пояснити всі ці завуальовані моменти. Таким чином піар хід (причому дуже сильний) владою вже зроблено.

Якщо говорити про інші політичні сили, то, скажімо представники «Фронту змін», які внесли альтернативний законопроект, не піаряться на цьому. В усякому випадку вони не нав’язують членам робочої групи або громадським активістам свої пропозиції абощо.

Хотів би також підкреслити наступне. Той закон, який діє зараз, був прийнятий у 2002 році і там було прописано декілька дуже прогресивних речей (наприклад, зв'язок університетів з бізнесом і т.д.), які наразі не працюють. Зрозуміло, що одним лише законом врегулювати все неможливо. Тут все залежить від університетів. Якщо ми і далі хочемо не потрапляти в рейтинги і бути десь в закутку європейської (а, можливо, і світової) освіти, можна сидіти, склавши руки і нічого не робити.