Примите участие
в розыгрыше
планшета Участвовать
Приз
БлогиМир

/Новости политики

Парубій: регіонали танцюють на мінному полі

96

Якщо умовно поділити нинішню парламентську опозицію на яструбів на голубів, наш сьогоднішній співрозмовник без жодних заліків, іспитів чи кастингів, автоматично потрапить до першої категорії. Коли в будівлі під скляним куполом на Грушевського киплять неймовірні пристрасті, Андрій Парубій завжди знаходиться в епіцентрі "бойових дій". В цьому контексті варто згадати ратифікацію так званих харківських угод ну, і звісно – сутички, які відбулися у сесійній залі ВР під час розгляду мовного законопроекту. В момент голосування у першому читанні за документ авторства Колесніченка- Ківалова саме Парубій був на першій лінії "фронту". А коли скандальний законопроект з очевидним порушенням Регламенту розглядався у другому читанні, він вихопив дві картки депутатів, котрих йменують не інакше як тушками. На загальний результат ці дії не вплинули, але Андрій Парубій, на відміну від багатьох своїх колег по опозиційному цеху, сьогодні має повне право заявляти, що робив усе що було в його силах.

Про подальшу долю мовного законопроекту, протестну акцію під Українським домом, а також тактичні та стратегічні пріоритети об’єднаної опозиції, "Обозреватель" говорить з народним депутатом Андрієм Парубієм.

- Чи не головною на сьогодні політичною темою є ймовірність скликання позачергової сесії Верховної Ради та вірогідність відставки спікера Литвина з тим, аби дати поштовх у життя так званому мовному законопроекту. Опозиція, покидаючи територію біля Українського дому, заявила про досягнення проміжної перемоги у мовному питанні. З огляду на вищесказане, чи не вважаєте ви передчасною заяву про досягнення перемоги?

- Перш за все, хочу зазначити, що була оголошена, як ви правильно зазначили, проміжна, тактична перемога. І дійсно на той період це була перемога, бо тільки завдяки тому, що люди по всій Україні піднялися на протест, Литвин публічно відмовився підписувати закон, а більшість побоялася обирати нового голову Верховної Ради всупереч закону. І навіть той факт, що президентом була перенесена прес-конференція, засвідчив, що він боїться людей. І тому говорити, нехай про маленьку, тактичну, але перемогу, на той момент були усі підстави.

Подальша доля цього законопроекту в великій мірі залежить від того, як буде себе вести більшість ВР. Ми стверджуємо, що на даний момент цей закон не був прийнятий, а те що відбувалося у сесійній залі до законодавства не мало жодного відношення. До речі, навіть у порядок денний це питання не було включено.

Якими будуть їх наступні дії? Тут можливі різноманітні варіанти. Звичайно, найбільш небезпечним сценарієм є скликання позачергової сесії Верховної Ради. Ми нещодавно були свідками того, як вони подали звернення до Конституційного суду і чудесним чином, за кілька днів КС прийняв рішення про неконституційність обрання спікера таємним голосуванням. Тим самим Конституційний суд дає підстави представникам правлячої більшості заявляти про те, що вони можуть звільнити голову Верховної Ради звичайним, картковим голосуванням і без участі трьохсот депутатів.

Дійсно, сьогодні є небезпека, що вони зберуть позачергову сесію, звільнять Литвина, оберуть цілковито маріонеткового спікера, який візьме на себе відповідальність і підпише закон, процедура проходження якого в залі відбувалася з грубим порушенням.

- Як в цих умовах має діяти опозиція: відвідати позачергову сесію ВР чи проігнорувати її? До речі, подейкують, що позачергова сесія може відбутися 31 липня. Саме в цей день об’єднана опозиція проводить партійний з’їзд.

- З цього приводу ми будемо приймати окреме рішення, адже на сьогодні ще невідомо чи вони будуть скликати сесію і якщо будуть, то які питання планують на ній розглядати. Деякі їхні спікери кажуть, що вони планують приймати якісь нові соціальні ініціативи Януковича. Інші регіонами говорять, що в ході позачергової сесії ВР будуть розглядатися кадрові питання.

Коли буде остаточно оголошено про скликання позачергової сесії, ми будемо приймати рішення про те, яким чином нам діяти. Звичайно, вони можуть скликати сесію в день з’їзду. Але я думаю, що якщо буде прийнято рішення йти на сесію і не дозволити приймати законопроект Колесніченка-Ківалова, ніякий з’їзд та інші партійні заходи не стануть нам на перешкоді.

- Андрію, в день розгляду законопроекту у другому читанні ви були у сесійній залі. Якою була атмосфера? Наскільки неочікуваним стало винесення цього питання на голосування? Чи дійсно Литвин міг не знати, що його заступник планує "протягти" скандальний законопроект без розгляду більш як двох тисяч поправок, внесених до нього?

- Я не знаю, чи було відомо про цей сценарій голові Верховної Ради, але скажу вам абсолютно щиро і відверто: в опозиції навіть не підозрювали, що розгляд цього питання може відбутися саме у вівторок. Чому? Тому що згідно закону, Комітет має право 30 днів розглядати поправки. А 5 липня – це той день, коли Комітет ще мав право розглядати поправки і тільки після того цей законопроект міг бути внесений на друге читання.

Тому в опозиції справді не очікували, що це питання розглядатимуть у вівторок, 3 липня. Крім того, нікому і в голову не приходило, що друге читання може відбутися без розгляду поправок. Розгляд законопроектів і поправок до них – це базовий елемент законотворчої діяльності. Згадайте, коли розглядався Кримінальний, Податковий кодекси, вони інколи сиділи ніч, інколи дві ночі, бо розглядали кожну поправку. І хоча поправки опозиції не приймалися, але вони принаймні розглядалися і по ним було голосування. Тому, звичайно ніхто й подумати не міг, що питання може бути поставлено на голосування таким чином, як це сталося.

У мене виникли певні підозри, коли я зайшов у сесійну залу і побачив високу концентрацію бойовиків біля трибуни. Але всі зробили висновок, що в залі велика кількість депутатів від Партії регіонів і велика кількість їхніх бойовиків, бо була запланована зустріч з Азаровим. І це багатьох очевидно розслабило.

Але знаючи про те, що вони готові йти на будь-яку підлість, я тут же підійшов до трибуни і коли Єфремов запропонував поставити питання на голосування кинувся до Мартинюка, щоб сказати йому, що це незаконно. Але близько семи – восьми їхніх бойовиків не дали мені змоги навіть звернутися до віце-спікера. Тобто вони заздалегідь готували силовий сценарій, який йде врозріз з законом. І, до речі, коли Мартинюк ставив питання про включення цього законопроекту в порядок денний, вони набрали всього 219 голосів.

- Ви раніше згадали процедуру прийняття КПК та Податкового кодексу. Тоді дійсно поправки розглядали і вдень, і вночі. Чому ж, на вашу думку, у мовному питанні представники більшості вдалися саме до такого сценарію, який продемонстрував очевидне порушення закону про Регламент ВР?

- Попри те, що багатьох опозиціонерів критикують, вони відчували і розуміли, що багато хто з опозиції пішов би на радикальні дії задля недопущення прийняття цього закону. Вони розуміли, що і Кримінальний, і Податковий кодекси є важливими, але питання мови є фундаментальним. Тому, таким ось злодійкуватим методом вони провели процедуру, яка, наголошую ще раз, не була прийняттям закону. По будь-якій позиції можна стверджувати і переконувати, що прийняття закону не відбулося в другому читанні 3 липня.

- З вами не можна не погодитися в тому, що мовне питання є фундаментальним. Але чому, на ваш погляд, після того як Кириленко, Ляпіна, інші депутати оголосили голодування під Українським домом, так мало українців, зокрема й киян, відгукнулися на заклик прийти і продемонструвати своє ставлення до законопроекту Колесніченка- Ківалова?

- Справді, питання мови, як і питання території, це речі які не можуть обговорюватися. Тому регіонали почали танці на мінному полі. А чому мало людей відгукнулося…? Скажу вам відверто: для мене це також залишається відкритим питанням.

В першу ніч біля Українського дому стояли водночас і депутати, і громадські діячі. Ми всі разом протистояли ОМОНу. І, відверто кажучи, я сподівався що на другий – третій день, кількість людей буде збільшуватися.

Я всі три ночі був біля Українського дому, та й зрештою і вчора (в понеділок – Авт.) ночував там разом з протестуючими. Ми сподівалися, що на захист цього питання вийде більше людей. І власне той факт, що, на жаль, ми не побачили необхідної мобілізації, спонукав нас прийняти рішення розширити нашу акцію і поїхати по регіонах. Для того, аби люди масово вийшли на вулиці, має бути проведена ґрунтовна і широка робота в регіонах. До нас, до речі, багато хто телефонував з регіонів і запитував: "Чому ви не тут? Чому ви тільки в Києві є?".

Власне тому й було прийнято рішення їхати в регіони, проводити мобілізацію, структурно організовувати людей для того, щоб коли прийде день, ми все-таки змогли на вулицях українських міст показати більш масштабний і широкий протест. Це дуже важливо, адже єдине чого боїться Янукович та його команда – це широкі, суспільні громадські виступи і протести. І це, напевно єдиний механізм протидії цій владі. І протидії, підкреслюю, не лише мовному законопроекту, а й іншим злочинним ініціативам, які вони проводять.

Вірю і сподіваюся, що коли мовне питання знову стане на порядок денний, суспільне піднесення буде набагато ширшим. Я вже проїхав сім областей, переважно центральної України. Наступного тижня поїду у східні регіони. І знаєте, я бачу по реакції людей, що вони зрозуміли і відчули – влада перейшла межу. Сьогодні є висока готовність людей виходити на свої майдани і їхати на київський майдан. Тому регіонали і особисто Янукович повинні усвідомити: якщо їхнє бажання протиснути цей закон через Верховну Раду буде і надалі таким же агресивним, вони можуть отримати такий супротив, про який навіть і не підозрюють сьогодні.

- Розкажіть детальніше про реакцію людей на місцях. Це важливо, адже багато людей розчаровані не лише у владі, але й, давайте будемо чесними, і в опозиції.

- Передусім, розкажу де я вже був. Я був на Житомирщині, Хмельниччині, Чернівеччині, Тернопільщині. Був два дні на рідній Львівщині з зустрічами. Сьогодні я на Рівненщині, завтра буду в Луцьку. Наступного тижня відвідаю Одесу, Кіровоград, Миколаїв, Білу Церкву, Черкаси...

Я вам скажу, що очевидними для мене є дві тенденції. По-перше, це дуже глибока стурбованість мовним питанням. Мовне питання дуже багатьох людей зачепило за серце і це відчувається. До речі, я був не лише в містах, а й селах. І люди сьогодні кажуть: "Дайте змогу, дайте клич і ми будемо робити майдани на місцях, а якщо потрібно - поїдемо в Київ". Це є позитивна новина.

Друга тенденція - негативна. Вона полягає в тому, що, як ви правильно сказали, за останні роки, на жаль утворилася певна недовіра і до політиків, і до політики як такої. Дуже багато людей є розчарованими і зневіреними. Дехто говорить про те, що цю владу неможливо змінити і зупинити, мовляв, вони все окупували і т.п. Зневіра і розчарованість – це найбільш больові точки, які відчуваються під час зустрічей з людьми.

Але в цьому і є сенс цих поїздок, адже змінити ситуацію можливо тільки в діалозі з людьми. Довіру можна повернути спілкуючись з людьми, відповідаючи на їх гострі питання, більш того – корегуючи свою програму. Наведу приклад. Була громадська вимога, щоб Волков не йшов у Верховну Раду від опозиції? Була. Керівники об’єднаної опозиції заявили, що він не буде йти. Зараз обговорюється програма об’єднаної опозиції. Багато є поправок, які дають науковці, експерти, громадські діячі. Таким чином ми намагаємося відновити діалог, бо усвідомлюємо: тільки разом 28 жовтня ми зможемо усунути (принаймні з законодавчої гілки влади) бандитську владу Януковича.

Ми розуміємо, що довіра не відновлюється в один день. Має бути широкий діалог і я переконаний, що нам вдасться відновити довіру, адже сьогодні з подібними поїздками в регіонах перебувають не тільки депутати від опозиції, а й громадські діячі, які мають високий авторитет в суспільстві.

- Фактично згорнувши акцію під Українським домом, лідери об’єднаної опозиції заявили про старт акції "Україна проти Януковича". В рамках цієї акції опозиція подала у Вищий адміністративний суд позов проти чинного президента за узурпацію влади. Тим часом у Київській області стартувала кампанія зі збору підписів під позовом проти Віктора Януковича та за усунення його з посади. Чи ви справді вважаєте, що позов, збір підписів можуть бути стартом для дострокового усунення президента з займаної посади? Є чітко виписана процедура імпічменту, яку навіть в стінах Верховної Ради реалізувати надто складно. Тому ініціатива опозиції виглядає, чесно кажучи, сумнівною.

- Я не погоджуюся з такою оцінкою і поясню, чому саме. Почну з акції. Я не вживав би слово "згорнули". Навпаки – ми розширили нашу акцію. Ви ж самі на початку нашої розмови зазначали, що кількість людей перед Українським домом мала би бути більшою. Власне тому ми й поїхали по регіонам. І сьогодні варто говорити про розширення нашої акції, а не про її згортання.

Що стосується акції "Україна проти Януковича". Я вважаю, що це правильний хід, адже ми пішли юридичним шляхом. Арсеній Яценюк подав судовий позов проти Януковича за узурпацію влади. І ми пропонуємо українцям виступити третьою стороною, для того, щоб кожен хто бачить небезпеку для України в правлінні режиму Януковича, міг стати співучасником цього процесу. Тому й розпочався збір підписів.

Ми розуміємо, що Вищий адміністративний суд підконтрольний Януковичу. Але після рішення українського суду, ми подамо позов до Європейського. Річ у тім, що ми не можемо подати позов до Європейського суду, поки процедура не буде пройдена на рівні України. Зрештою, саме Європейський суд буде розглядати очевидні факти узурпації влади: незаконну зміну Конституції, незаконне утворення парламентської коаліції, незаконне обрання уряду і прем’єр-міністра. Ці речі мають лежати не лише в політичній, а й в юридичній площині. І всі ці юридичні дані мають стати підґрунтям для оголошення імпічменту президента.

Наши блоги