Дмитро Бабич: відмова від зеленого тарифу стане кінцем шляху до енергонезалежності

7.7т

Україна вже встигла виростити покоління бізнесменів, що мислять новими категоріями, орієнтуються в світових тенденціях, аналізують ризики і, попри всі бюрократичні перешкоди, все ж роблять свій внесок в розвиток перспективних і стратегічних галузей економіки. Одним з таких бізнесменів є Дмитро Бабич, що активно інвестує в розвиток альтернативної енергетики та становлення енергетичної незалежності України.

Бабич очолює наглядову раду ТОВ "Євросолар", є акціонером компаній "Вінниця-енергосервіс" та "Укрінвестенерго" і з 2007 року вкладає значні кошти в цю перспективну галузь економіки.

Який трамплін потрібен економіці України?Якими повинні бути якісні зміни і реформи? І чому Україні потрібна стратегія енергетичної безпеки? Про це та інше ми поговорили із Дмитром Бабичем.

З10 грудня вступило в дію розпорядження Кабінету міністрів про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електроенергії. Ці тимчасові надзвичайні заходи, якими Кабмін сподівається налагодити нормальну роботу енергосистеми, включають перегляд величини "зеленого тарифу", призупинення його дії та встановлення тимчасових обмежень виробництва електроенергії з альтернативних джерел. Як ви вважаєте, наскільки доцільними та ефективними можуть бути такі заходи?

В зимовий період, коли в країні зазвичай спостерігається дефіцит електроенергії, виробників змушують обмежувати виробництво. Що далі? Знову планові відключення, як і минулого року та в голодні 90-ті? Це вже вдруге за рік розпорядження Кабміну, яке порушує державні гарантії виробникам альтернативної електроенергії, що були дані при введені в дію "зеленого тарифу". В березні цього року теж нібито на місяць скасовували "зелений тариф", але насправді розпорядження діяло три місяці. Ось це нове розпорядження може затягнутись на півроку, а може й взагалі не мати терміну завершення.

Складається враження, що ця програма діяла показово для Європи, щоб отримати безвізовий режим. І ось тепер, коли нам обіцяють влітку безвізовий простір, дуже зручно скасувати тариф і обмежити виробництво. Разом із тим, таке рішення буде зовсім не далекоглядним, адже це відкине Україну назад на шляху до омріяної енергонезалежності. В той час, коли країни Європи навпаки нарощують потенціал і збільшують об’єми зеленої енергії, ми відмовляємось від неї і повертаємось до чорної енергетики, що забруднює атмосферу і має обмежений ресурс.

Парадоксальність ситуації полягає ще й в інших діях уряду. Якщо такий критичний стан в енергосистемі України, чому Кабмін підписує розпорядження про експорт електроенергії в сусідню Польщу? Зрозуміло, що це наш стратегічний партнер, але що це за партнерство, коли віддаєш "останню сорочку", жертвуєш власним інтересами?

Ця ситуація є яскравим прикладом того, якою бездумною та шкідливою є політика діючого уряду. Минуло вже достатньо часу після Революції Гідності і початку задекларованої новітньої історії України, проте відчутних змін і покращення життя досі нема. Ні реформ, ні економічного зростання, а лише глибше падіння в прірву корупції. Замість далекоглядної стратегії – кулуарні домовленості, замість реформ – гучні заяви. Одним не вистачає політичної волі, іншим – бачення. Ось чому не варто довіряти долю держави людям, що мислять не державотворчо, а керуються тимчасовими вигодами.

Що ви вважаєте ключовим фактором для економічного розвитку України?

В економіці практично всі галузі взаємопов’язані, але є ряд важливих ключових напрямків, що становлять фундамент всієї економічної системи і від міцності та надійності цього фундаменту залежить ефективність і прибутковість всієї структури. Одним з таких факторів є енергетика. Вона живить промисловість, забезпечує життєдіяльність держави, а також гарантує її безпеку і незалежність. Для швидкого розвитку економіки потрібна потужна національна енергосистема, яка є незалежною від інших країн і спирається на ресурси відновлювальні і безпечні для навколишнього середовища. Така енергетика здатна стати тим трампліном, що запустить швидкий ріст економіки і забезпечить сталий, безперервний, екологічно раціональний розвиток.

Як ви оцінюєте нинішню ситуацію з відновлювальною енергетикою в Україні?

Фактично, зараз Україна перебуває в затяжній енергетичній кризі, адже досі ми є енергозалежними і не в змозі покрити енергопотреби власними ресурсами.Вже більше десяти років Росія регулярно підвищує нам ціни на енергоресурси, проте жодним урядом так і не була запропонована і втілена стратегія економічної безпеки. Частка відновлювальної енергетики в енергосистемі України становить менше 5% (країни Європи вже вийшли на позначку 30-40%). Хоча державою і прийнятий "зелений тариф" (величину і термін дії якого постійно змінюють), але, як бачимо, одного зеленого тарифу недостатньо. Варто впровадити ще й кредитні програми, які хоча б частково компенсували значне фінансове навантаження на інвестора, адже термін окупності для цього бізнесу становить, для прикладу, 5-7 років для сонячних електростанцій і 4-5 років для малих ГЕС. А зважаючи на політичну нестабільність та воєнну загрозу, не кожен ризикне значними фінансовими ресурсами заради далекої перспективи. Окрім цього, велика бюрократизація процесу отримання дозвільної документації коштує значних фінансових та часових затрат потенційному інвестору.Тому варто спростити "паперову тяганину" і запропонувати систему пільгового оподаткування та державних гарантій для реальних довгострокових інвесторів цього сектору.

Яку стратегію варто обрати, щоб змінити нинішню ситуацію в цій сфері?

Нам необхідно побудувати власну ефективну енергосистему, яка буде базуватись на "трьох китах" – розвиток відновлювальної енергетики, покращення енергоефективності та енергозбереження. Для цього необхідно розвивати і використовувати національні енергоресурси, вдосконалювати наявну технічну базу, створювати енергетичні програми. До цього варто залучати все суспільство, запустити масштабну медіа-кампанію, оголосити конкурси проектів з впровадження нових енергетичних технологій, способівенергозаощадження та покращенняенергоефективності. Люди повинні відчувати себе відповідальними за майбутню енергонезалежність України та причетними до великої справи. Ми маємо потурбуватись не лише про задоволення сьогоднішніх потреб, але й про інтереси майбутніх поколінь.

Паралельно з пропагандою повинні бути запущені економічні механізми. Починати слід з законодавства – повинні бути прийняті конкретні нормативні документи, які продемонструють бізнес-спільноті, що Україна готова реально заохочувати розвиток відновлюваної енергетики, вважаючи її пріоритетною галуззю економіки.

А далі мають запрацюватикредитні лінії, оскільки енергозберігаючі заходи(утеплення стін, впровадження гнучких систем подачі тепла) потребують фінансування і пільгових кредитів.

Як ще, окрім проектування, ви пропонуєте залучати населення до участі в програмі по енергозбереженню?

Економне та ефективне використання енергії має увійти в побут і звичку, стати частиною моралі суспільства. Дійсно цінною і дієвою буде лише та мораль, яка вигідна й ефективна. Кожна людина повинна пишатися тим, що дбайливо використовує дане їй природою і Богом – енергію з природних джерел. Окрім того, це зробить наснезалежними від централізованих систем. І головне, так ми зберігаємо природу країни для своїх дітей і майбутніх поколінь.

Як стверджують фахівці, завдяки виробництву теплової енергії з біомаси та інших видів палива (деревні відходи, солома, лушпиння, торф), Україна вже сьогодні може скоротити споживання природного газу на 5 млрд. кубометрів на рік. Якщо ж держава акцентує серйозну увагу на впровадженні відновлюваної енергетики в цілому– включаючи всі біоенергетичні ресурси - то реальною може бути заміна до 20 млрд. кубометрів природного газу щорічно.

Відновлювана енергетика повинна прийти не тільки в села і малі населені пункти, а й у великі міста, допомагаючи переробляти в енергію відходи, стічні води, метан та інші результати життєдіяльності людини. Саме вона повинна задати новий тон урбаністичному розвитку країни, формувати в місті екологічно чисте середовище проживання. Життєдіяльність міст повинні також забезпечувати сонце, вода і вітер. Спільні зусилля і участь кожного стануть поштовхом до розвитку нових технологій, що сприятимуть відновленню навколишнього середовища, розвитку промислово-соціального комплексу міста.

Чи відмова від використання традиційних джерел енергії не завдасть державі серйозних фінансових втрат?

Мова не йде про різку відмову від традиційної енергетики. Окрім цього, на даний час ми спостерігаємо дефіцит енергії – традиційні джерела не перекривають потреб. Спочатку варто поповнити цю нестачу ресурсами відновлювальної енергетики, а вже згодом розумно спланувати поступовий перехід від традиційної до альтернативної системи. Окрім економічних та екологічних переваг, енергонезалежна країна може дозволити собі розкіш вести самостійну зовнішню політику і формувати власний соціально-економічний устрій, стаючи прикладом для наслідування і заслуговуючи на повагу. Ідучи таким шляхом, Україна буде залучена в авторитетні співтовариства в силу об'єктивних економічних причин, а не політичних спекуляцій.

Саме такий підхід і зробить нову енергетичну політику України найважливішим чинником, що визначає її перехід до стабільного розвитку, а значить, дозволить долучитись до ряду впливових держав, які формують світовий порядок.

Читайте все новости по теме "Энергосистема Украины" на Обозревателе.

Присоединяйтесь к группе "УкрОбоз" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги