Блог | Тридцать лет испытаний
Будьте первыми в курсе главного – подпишитесь на Новини на OBOZ.UA в Google
Тридцать лет назад Украина сделала шаг, который сегодня кажется совершенно естественным: ввела собственную национальную валюту – гривну.
Далее текст на языке оригинала.
Але за цією подією стояла значно більша історія, ніж проста заміна купонокарбованця на нові банкноти. Грошова реформа 1996 року стала результатом поступового формування української фінансової системи та, що особливо важливо, макроекономічної стабілізації.
Сьогодні, коли гривня відзначає 30 років, варто подивитися на цей шлях не лише як на історію грошей, а як на історію економічного суверенітету України.
Чому гривня з’явилася саме у 1996 році
Рішення про створення власної грошової одиниці Україна ухвалила ще на початку незалежності. У 1991 році було розпочато роботу над гривнею, але економічні обставини не дозволяли одразу перейти до постійної національної валюти. Український карбованець фактично став тимчасовим інструментом, який прийняв на себе основний інфляційний удар перехідного періоду.
Масштаб проблеми того часу добре видно зі статистики: за даними Державної служби статистики, річна інфляція у 1994 році становивила 401%, у 1995 році – 181,7%, у 1996 році – 39,7%, а у 1997 році – 10,1%.
Тобто за два роки до запровадження гривні ціни зростали сотнями відсотків.
У таких умовах запровадження нової валюти саме по собі не могло вирішити проблему. Зміна назви грошей не зупиняє інфляцію.
Потрібні були передумови для того, щоб нова валюта могла бути стабільною. Саме тому особливе значення має те, що у 1995–1996 роках відбулася суттєва макроекономічна стабілізація. За даними НБУ, саме зниження інфляції, стабілізація валютного курсу та поступове покращення економічної ситуації створили необхідні умови для проведення грошової реформи.
Отже, гривню не просто ввели. До її введення економіка повинна була дозріти.
Реформа, яка змінила масштаб економіки
2 вересня 1996 року розпочалася грошова реформа. Сто тисяч українських карбованців обмінювалися на одну гривню. Протягом двох тижнів гривня і карбованець перебували в обігу паралельно, а з 17 вересня гривня стала єдиним законним платіжним засобом.
Важливо, що реформа була неконфіскаційною: зарплати, пенсії, стипендії, ціни, тарифи, кошти підприємств і заощадження громадян перераховувалися у гривні за встановленим співвідношенням.
Масштаб операції був величезним. На момент початку реформи в обігу перебувало 338,1 трлн карбованців. Банківська система вилучила близько 97% емітованих до того карбованців.
Успіх цієї реформи полягав не лише у швидкості. Вона не створила додаткового економічного шоку для населення і бізнесу та дозволила впорядкувати грошовий обіг.
Саме тому 1996 рік варто розглядати як один із ключових моментів становлення української економічної державності.
Гривня як інструмент суверенітету
Власна валюта – це значно більше, ніж засіб розрахунку.
Держава, яка має власну валюту і незалежний центральний банк, має можливість проводити власну монетарну політику: впливати на інфляцію, процентні ставки, ліквідність банківської системи, валютний ринок та фінансову стабільність.
Саме тому гривня є одним із фундаментальних атрибутів українського суверенітету.
Це особливо очевидно сьогодні, під час повномасштабної війни.
24 лютого 2022 року НБУ був змушений діяти в умовах надзвичайного шоку: валютний ринок було зупинено, курс зафіксовано, а рух капіталу – суттєво обмежено. Це було необхідним фінансовим щитом для запобігання паніці та збереження роботи банківської системи.
Пізніше Україна перейшла до режиму керованої гнучкості курсу.
Тобто сьогодні курс гривні не є жорстко зафіксованим: він може реагувати на зміни попиту та пропозиції валюти, тоді як НБУ втручається для згладжування надмірних коливань та компенсації структурного дефіциту валюти.
Це важлива еволюція української монетарної політики.
Стійкість гривні – це не фіксована цифра курсу. Це здатність економіки, державних фінансів і фінансової системи витримувати шоки.
Від гіперінфляції до сучасної монетарної політики
Тридцять років тому головною загрозою для українських грошей була гіперінфляція.
Сьогодні природа ризиків інша.
Головним викликом для гривні є збереження макрофінансової стійкості в умовах війни. Це означає одночасно контролювати інфляцію, підтримувати достатній рівень міжнародних резервів, забезпечувати стійкість банківської системи, проводити відповідальну бюджетну політику та зберігати довіру до національної валюти.
Війна створює величезні бюджетні потреби, впливає на виробництво, експорт, енергетику, логістику та зовнішню торгівлю. Тому гривня сьогодні залежить не від одного фактора і тим більше не лише від рішень НБУ.
Її стійкість — це результат взаємодії монетарної, бюджетної, зовнішньоекономічної політики та міжнародної фінансової підтримки.
Чому гривня потрібна в цифровій економіці
Парадокс сучасної гривні полягає в тому, що вона одночасно стає дедалі більш цифровою і продовжує існувати у фізичній формі.
Безготівкові платежі стрімко розвиваються, і ця тенденція буде продовжуватися. Але це не означає, що готівка втрачає сенс.
Повномасштабна війна показала особливу цінність готівки як резервного платіжного інструменту. Якщо немає електроенергії, зв’язку чи доступу до платіжної інфраструктури, банкнота залишається грошима незалежно від роботи цифрових систем.
Тому картка і банкнота – не конкуренти.
Це дві форми одних і тих самих грошей.
Саме в цьому контексті потрібно сприймати й оновлення номінального ряду гривні, зокрема введення банкноти 2000 гривень. Це не "друк грошей" і не автоматичний сигнал прискорення інфляції. Нова банкнота змінює структуру готівкового обігу, для цього є відповідні обєктивні причини, але сама по собі не збільшує обсяг грошей в економіці.
Тридцять років потому
За тридцять років гривня пройшла шлях від валюти молодої держави, яка боролася з гіперінфляцією, до сучасної національної валюти з власною інфраструктурою, розвиненою банківською системою, сучасними технологіями захисту та цифровими формами використання.
Але найважливіше – змінилася сама роль гривні.
У 1996 році вона була символом створення економічного фундаменту незалежної держави.
Сьогодні вона є одним із інструментів її стійкості та суверенітету.
Тридцять років тому Україна мала довести, що здатна створити власні гроші.
Сьогодні наше завдання значно складніше – зберегти довіру до гривні та забезпечити її стійкість в умовах війни, відновлення економіки та європейської інтеграції.
Саме тому історія гривні – це не лише історія банкнот.
Це історія економічного суверенітету України.
