УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Неполітичний вояж Герман

Неполітичний вояж Герман

"Обозреватель" зустрівся з президентом Фонду вільних журналістів імені Вячеслава Чорновола Дмитром Понамарчуком і поговорив про творчі поїздки Ганни Герман.

Дмитро Понамарчук знаний серед українського журналістського загалу як принциповий правдолюб, щирий демократ та блискучий фахівець із публічних заходів. Нині він став ініціатором творчих зустрічей Ганни Герман – авторки "Червоної Атлантиди", радника Президента України – з читачами в різних містах країни.

– Пане Дмитре, як спало вам на думку організовувати такі творчі зустрічі? Адже ви людина зайнята, та й пані Ганна не без роботи.

– Про "Піраміди невидимі", яку пані Ганна написала ще у 1998 році, я давно знав. Мені сподобалися задум та мова твору, самобутні сюжетні лінії. Особливо вражає образність. Розумієте, у нас бракує доброї літератури. Мається на увазі не в сенсі якісної поліграфії, а – де магія слова, де Василь Стефаник сучасної доби? Поза тим, де спонукання до добра і правди? Де запитання: що саме ти зробив, аби жилося краще в Україні. Тому після гучної презентації "Червоної Атлантиди" для столичного бомонду у PinchukArtCentre наприкінці квітня я запропонував Ганні Герман поїхати по різних містах і містечках усієї України.

– Тобто Вінницею і Бояркою турне не закінчиться?

– Чіткого плану не маю через те, що наші робочі графіки не збігаються – це ж приватні поїздки, а як їх заплануєш заздалегідь? Але можу сказати, що будемо не лише в обласних столицях, а й у містечках, далеких від центральних магістралей. У мене в записнику зараз – Черкаси, Івано-Франківськ, Чернівці, Новоград-Волинський та Біла Церква чи Переяслав-Хмельницький. До того ж мої друзі надіслали мені список семи університетів на півдні та сході, де мріють зустрітися з Ганною Герман. Ось куди треба теж їхати, я так знаю.

– Я не була б журналістом, якби не запитала, за які кошти ви все це влаштовуєте?

У Вінниці з придбанням книжок для всіх бібліотек області допоміг благодійний фонд Володимира Продивуса "Примирення". Перед цим, коли у Києві була перша творча зустріч Ганни Герман із читачами, все зробили голова Польського культурно-освітнього товариства імені Адама Міцкевича пані Ірена Гільова та пан-редактор "Дзенніка Кійовського" Станіслав Пантелюк. Я лише супроводжував Ганну Герман до них у гості в бібліотеку… А Боярку скликала Ніна Харчук, яка стала модератором творчого вечора, – легендарна жінка, депутат Боярської міськради п’яти скликань, працювала заввідділом в газеті Вячеслава Чорновола "Час/Time", а до того завідувач редакції "Мистецтво України" видавництва "Українська енциклопедія", нині відповідальний секретар журналу "Всесвіт".

– А як публіка зустрічає? І що більше в людині перемагає: іти на Ганну Герман як політика чи письменницю?

– Почну з кінця. Якби політик Ганна Герман була б нецікавою, то й "Червона Атлантида" не вдалася би. Чи багато ви знаєте політиків, які щось написали та їздять на творчі зустрічі? Чи ви знаєте у нас державних діячів, які нині пишуть про добро, істину та вічність?

На творчу зустріч Ганни Герман не можна завести силоміць. Приходять ті, кому цікава література, кому цікава політика, про яку говорить творча людина. Я бачу високодуховних громадян, очі яких горять, серця яких палають за Україну. Це нагадує мені ті часи, коли я працював прес-секретарем Вячеслава Чорновола, який об’їздив уздовж-упоперек усю Україну по кілька разів. Як у Володимира Сосюри? "Аромат їх (для мене – аромат часів тих), солодкий до болю, так нагадує юність мою".

До слова, на зустрічах завжди багато молоді. І це радує Ганну Герман, і мене старого тішить. У Вінниці, та й у Боярці творчі люди давали трохи відпочити Ганні Герман од зливи запитань авторськими виступами: хто грав на гітарі, хто пісні дарував, а хто вірші читав. Навіть пролунала ідея провести творчий вечір боярського барда Тетяни Зубкової, авторки трьох поетичних збірок, у Києві. Отож, читачі та глядачі – цікаві, щирі, не дарма Ганна Герман їздить до народу.

– Якщо Ганна Герман випустить нову книжку, то ви станете також організатором нового турне?

– Ганна каже, що вже написала один розділ нової книги, і починається вона з того, що маленька дівчинка лежить і розглядає метелика, який повзе по маминому весільному портрету. Мені вже цікаво. Я Ганну знаю багато років – більше, ніж є років сучасній Незалежності. От добре було би дати нашій галичанці автограф-сесію на 20 років Української державності в Донецьку, де я народився! Така поки що у мене мрія…

Неполітичний вояж Герман
Неполітичний вояж Герман
Неполітичний вояж Герман
Неполітичний вояж Герман
Неполітичний вояж Герман