На жаль, ми довгі роки жили в країні-підробці, де основним пануючим стилем в усіх сферах буття — починаючи від архітектури, моди і закінчуючи державобудуванням, був відвертий кітч.

Історія мистецтв визначає це поняття як низькопробну підробку чого-небудь. Найбільш близьке жаргонне слово до іноземного кітчу слово "халтура". Кітчеві витвори — вторинні, низькоякісні, зроблені за культурними і мистецькими штампами, розраховані на невибагливих, малокультурних користувачів.

Сутність цього явища добре описав ще у 1939-му році американський критик Клемент Берн: "Кітч — це фальшивий досвід і фальшиві почуття, уособлення усього несуттєвого в сучасному житті, що виноситься на перший план і видається як справжнє".

Якщо крізь призму подібних визначень подивитися на українське буття останніх років, то виявиться, що майже усе в ньому — підробка. Люди - підробки. Стосунки — підробки. Політики — підробки. Життя — підробка. Країна — підробка. Люди рівня завідуючого гаражем чи директора медового господарства стають президентами. У Верховній Раді засідають злодії і шахраї. Мажори, отримавши підробні права, збивають на дорогах людей, а несправжні лікарі за підробними дипломами ставлять діагнози. Навіть військові і міліція у нас допіру були підробними. А ще вчителі, естрадні зірки, художники.... Тотальний несмак в усьому, починаючи від підробної сумочки Луї Віттон на плечі губатої дівахи з глянцевого журналу, що удає з себе видатну світську левицю, і закінчуючи відвертим суржом замміністра культури, що коряво навчився вимовляти слово "інтелектуальний хаб".

Формування національної еліти, критична маса якої здатна вивести країну з крутого кітчевого піке - нагальна потреба сьогодення. На Майдані нація із кров'ю вихаркнула з себе "совок" і вихаркує його щодня на полях війни з московською ордою. Саме в цій боротьбі запорука нашої справжньості. Людей, обпечених вогнем чи побитих скалками російських "Градів", важко підкупити пустопорожніми балачками, тупою попсою, голими сраками чи лауреатами чергового талант-шоу. Вони чітко визначають стан речей, на інтуїтивному рівні відрізняючи справжнє від підробки. І в цьому запорука нашого майбутнього. Нова військова еліта — вже реальність сьогодення. Пузаті скоморохоподібні генерали кучмівської доби, агро-депутати та червонопикі радянські директори йдуть у минуле разом з творчістю Лоліти Мілявської та Міши Шуфутинського. На наших очах входить у життя нове покоління тридцятирічних ветеранів, для яких Україна — не кітч, не сало-горілка-шаровари та фільм "Останній москаль", а воля-розум-професіоналізм-відповідальність. Та й серед творчої еліти багато тих, хто пройшов випробовування Іловайськом, Широкиним, Пісками чи Авдіївкою.

На наших очах народжується нова Україна. Не аграрно-шароварна, не кітчево-вульгарна, не зросійщено-попсова, але інша і поки що незбагненна у всій неозорості своїх форм буття. Україна воїнів і митців - щирих, відвертих, розважливих та послідовних. Вони не розкидуються словами і вміють діяти. Вони відмулюють засалені брудними лапами цинічних міщуків такі поняття, як совість, честь, гідність та правда. "Совок" і "постсовок" з його кітчем і тотальними підробками повільно і впевнено йде в небуття. Якою буде ця Україна? Проявить час. Але те, що вона буде більш справжньою, я знаю напевне!

УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ!

СЛАВА УКРАЇНІ!

Читайте все новости по теме "Блог о жизни" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги