Блог | Гидко, що мало людей гідні називатись митцями
З невеликим запізненням я довідалась про інцидент з українським прапором на концерті Земфіри у Вільнюсі. Не скажу, що мене це якось здивувало. Просто стало трохи бридко.
Коли я ходила до школи і було мені років так....не важливо, скільки, дівчата з мого класу поділялись ни тих, хто любить Земфіру і тих, хто любить Алсу (цікаво, що обидві дами - представниці тюркомовних народів). Я любила "Рамштайн", але зараз не про це. Нудило мене як від однієї, так і другої "поп-діви", але від Алсу чомусь нудило менше. Може тому, що вона була все-таки більш позитивна. Так, сценічний образ Алсу - суто комерційний продукт, але не можна сказати, що вона над ним не працювала. Як дочка мільйонера, дівчина ж могла просто на канапі лежати, але вона співала, танцювала, вчилась ітд. Алсу публічно не використовувала нецензурну лексику, чого не можна сказати про Земфіру. Так, в "своїй компанії" кожен має право говорити що завгодно, але ж не на сцені, люди...
З пісень Земфіри я сприймаю лише "Искала", тому що вона, можна сказати, гімн покоління. Але решта...Слухаючи пісні Земфіри (тому що у всіх кафе, маршрутках та багатьох інших публічних місцях нічого крім Алсу і Земфіри не можна було почути), не раз думала: "Господи, що вона курить?". Ну ніяк не могла я вловити в її текстах глибшого сенсу. І досі не можу. Можливо, на заваді стоїть моя філологічна освіта. Словом, не розумію як її вічної депресивності. В 40 "з гаком" років треба вже з неї якось вийти. Алсу собі відспівала своє, зрозуміла, що образ вичерпаний, досить, і живе в своє задоволення. Щодо Земфіри, то бути "хіпстером" в років 20 - нормально, в 30 - ще можна, але в 40 - якось нелогічно. Моя мама про неї завжди казала: "Не подобаються мені люди, які є уособленням депресії".
Читайте: Земфіра у Вільнюсі. Тільки правда
Повертаючись до концерту, хочу сказати, що не варто навіть шукати виправдань цього вчинку. Висловлювання типу: "Вона живе у країні терору, симпатія до України могла їй зашкодити, їй погрожували", викликають у мене сміх. Якщо їй страшно жити в Росії, нехай емігрує до, скажімо, Швейцарії чи більш бюджетного "райського куточку". Які проблеми? Думаю, що її заощаджень вистачить не тільки до кінця її днів, але і спадок солідний можна залишити. Можна жити за кордоном і бути патріотом, можна писати музику і давати концерти. Але робити з себе мученика - трохи несолідно. Митець - це не лише його творчість, але і особистість, однією зі складових якої є громадська позиція. Не маєш сміливості її озвучити - краще мовчи. Нічого б не сталось, якби Земрфіра проігнорувала ті прапори. А так...Якщо раніше я поважала її просто як успішну жінку, хоча тврорчість її мені мало зрозуміла, то тепер вона в моїх очах перетворилась на чергову маріонетку. Ясна річ, Земфірі від того ні холодно ті тепло. А мені просто гидко від усвідомлення того, як мало є людей, гідні називатись митцями.
