Кажуть, що війна закінчилася! Хто каже? Та багато хто...

Але чимало з тих "багато хто" навіть уявити собі не можуть, як війни починаються і як закінчуються, бо й досі дивляться російські серіали, тусують по гламурних вечірках та читають газету "Камсамольская правда". Облиште цей вайлуватий, постсовковий планктон і поверніться обличчям до справжнього життя, суть якого — одвічний бій за свою свободу, честь, гідність, за свою країну і право називатися Людиною, а не "біоорганізмом"!

Історія людства — це історія війн, що ніколи не закінчуються. У випадку з Україною, наразі, маємо лише "гарячу фазу" війни — притлумлена Мінськими угодами і тотальним провалом проекту "Новоросія", вона екстраполювалася на сирійські землі, де насправді неототалітарна путінська раша лише випробовує новітні види зброї, тактики і технології, котрі вже завтра можуть стати реальністю нашого сьогодення. Адже ніколи не треба забувати, що поруч з нами — хитра, хтива, підступна і злопам’ятна імперія, війна з якою триває вже понад триста років.

Не будемо занурюватися у далеку історію, згадаймо, хоча б, початок 20-х років минулого століття. Хіба Троцький, Сталін, Ворошилов і Будьонний забули, як їх зустрічали в Україні герої-повстанці, що їх вгамував тільки позірний відступ і "відскок назад" у вигляді НЕПу? Не забули і не пробачили. Дали передишку, а тоді задушили націю голодом, переламавши їй хребет, бо нація не спромоглася довести свою справу до кінця: не отримала і не відстояла права на вільну, незалежну державу. Так само і зараз (не знаю, що вже утнуть найближчим часом, але точно утнуть) — не варто розслаблятися, аж доки не додушимо ворога у його лігві.

Не станемо приховувати: наша мета — розвалити путінську Імперію. Не будемо загравати з пацифізмом, миролюбством і толерантністю. Ворог не розуміє цих чеснот, окрім грубої сили, міцного слова, влучного пострілу. Гра в "благородну Європу" у зіткненні з азійським варварством, шахрайством та підступом заздалегідь приречена на поразку.

Давайте шукати в собі воїнів: кшатріїв, ландскнехтів, вільних або реєстрових козаків, гайдамаків, січових стрільців, махновців, холодноярівських повстанців, упівців, азовців, правосєків, нацгвардійців, чи, кому подобається, бійців ЗСУ. У цій боротьбі — кожен штик цінний, кожна куля, автомат, пензель чи слово. Плече до плеча, думка до думки, крок за кроком, але натхненно, вперто, наполегливо і до кінця. Бо якщо не ми і не зараз, то хто і коли?

І не треба цих плебейських блюзнірських волань "всепропало", "насзновузрадили". Нічого не пропало, якщо все в наших руках! І ніхто нас не зрадить, якщо не зрадимо самих себе! Народ — це не абстрактне радянське "ми", де завжди можна сховатися від відповідальності й "перевести стрілки", а цілком конкретне "я" і "ти". Ті, хто знає і довіряє одне одному, хто завжди готовий простягнути руку, поділитися останнім, допомогти підвестися після удару чи поранення. А в разі смерті не забуде до скону і передасть нащадкам думки і почуття, що вели нас уперед. Тому жодних послаблень, "відскоків", шмарклів, поневірянь і занепаду. Легкий, оздоровчий перепочинок, ротація засобів впливу, блискавична зміна тактики, атака-захист, атака-захист, больовий прийом, за потреби — останній нищівний удар. Але благаю: НЕ ПО СВОЇХ!!! Давайте зосередимося на зовнішньому ворогові! Невже ми ніколи не вивчимо цей урок? Невже знову зайдемо на одвічне коло українського розбрату?! Час усе розставить по своїх місцях... Тож, до роботи!

П.С. — У чому українська національна ідея? В тому, щоб кожен на своєму місці робив свою роботу якнайкраще, з максимальним КаКаДе (коефіцієнтом корисної дії). Ми, принаймні, намагаємося.

Читайте все новости по теме "Политический блог" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги

Последние новости