БлогиМир

Нафто(не)переробне окозамилювання замість системної політики в сфері переробки нафти (Ч.1)

4.6т

Ситуація з відсутністю реформ і подальшим руйнуванням нафтопереробного сектору держави нагадує мені один одеський анекдот: "Я чула, ваша Сара заміж виходить? Так. Виходить помаленьку".

Не виходить наша нафтопереробка заміж, не йдуть до неї женихи – інвестори. А скоро від її недавніх принадностей залишаться самі тільки спогади.

Розпочата за часів Ющенка політика фактичної ліквідації вітчизняної нафтопереробки досягла свого апогею при правлінні Януковича. Причина очевидна для всіх, хто хоча б трохи обізнаний з питаннями сектору. Це тотальне панування у владних кабінетах лобі трейдерів - імпортерів нафтопродуктів, зацікавлених у закритті, або - бодай – у животінні українських НПЗ, а не в їх розбудові.

Завдяки численним "тіньовим" та "сірим" схемам імпортери нафтопродуктів разом з своїми покровителями отримують величезні надприбутки, розвалюючи при цьому таку стратегічну для економіки будь-якої країни галузь як нафтопереробка та суміжні з нею виробництва.

І це відбувається на фоні різкого загострення конкуренції на міжнародних ринках нафтопродуктів і значного посилення підтримки урядами сусідніх країн своїх нафтопереробних заводів.

За часів уряду Азарова нафтопереробники країни, наприклад, зробили відчайдушну спробу захиститись від субсидованої експансії в Україні білоруських виробників нафтопродуктів. За оцінками експертів, Білорусь надавала своїм нафтопереробникам шість типів субсидій на загальну суму 180 доларів на тону нафтопродуктів, і це робило їх паливо більш конкурентоспроможним, ніж вітчизняне. Однак, тоді національна міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі відмовилась розслідувати імпорт палива в Україну з Білорусі.

Крім системного державного захисту національного ринку від недобросовісної зовнішньої експансії, відродження української нафтопереробки необхідно забезпечувати шляхом, по-перше, стимулювання внутрішніх і зовнішніх інвестицій, по-друге, заохочення власників НПЗ до їх реконструкції і модернізації, по-третє, створення передумов для диверсифікації джерел постачань сировини, по-четверте, забезпечення дійсно рівних умов конкуренції із зарубіжними постачальниками, і, як результат, сприяння держави у гарантуванні прозорості, передбачуваності, привабливості, розгалуженості і динамічності нафтопереробного ринку. Про чинники занепаду і зазначені шляхи виходу з кризи у вітчизняній нафтопереробці трохи згодом.

А що з зазначеного зроблено і, головне, робиться, запитаєте ви? Правильно, майже нічого. Раніш хоча б імітували дискусію з цього приводу, тепер махнули рукою. Як в Одесі: "Абрам, а твоя Сара слідкує за фігурою? Ні. Раніш слідкувала. А тепер просто спостерігає". (обов'язково далі буде)

Читайте все новости по теме "Политический блог" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги