У новому році всі обіцяють собі стати краще. Зробити те, про що мріяли, навчитися чомусь, стрибнути вище, побігти далі. Мало хто виконає обіцянку, а ще менше тих, хто стане від цього щасливішим. Днями усі говорили про Меріл Стріп, яка виголосила сильну промову про Трампа, але я пропоную зробити гаслом цього року іншу історію, яку вона розповіла у своєму минулорічному фільмі.

Ця стрічка так і не стала сенсацією, а от людина, яку грає Стріп, свого часу здивувала усіх. А знаєте чим? Шаленою, абсолютно безмежною вірою у себе і свою мрію. От саме цього і треба побажати собі у новому році, а кинути палити тоді вже буде легко.

Повчитися ТАК йти до мети можна у головної героїні фільму "Флоренс Фостер Дженкінс". Меріл Стріп там грає відому оперну співачку, яка не мала ані слуху, ані голосу.

Флоренс — абсолютно реальний персонаж. Вона народилася наприкінці 19-го століття і не мала жодних музичних талантів. Жодних — від слова "нуль", абсолютне зеро, нічого, нічогісінько. Але вона прагнула бути зіркою опери. Вона хотіла цього так сильно і так палко вірила, що гарно співає, що люди просто соромилися їй відмовити. Їх збивала з ніг її повна відсутність хисту і водночас впевненість, що вона обдарована. Ні, Флоренс не сиділа без діла, не била байдики, вона працювала! Багато, наполегливо, але безрезультатно.

Тобто у неї настільки не було слуху, що вона навіть не могла почути його відсутність. Ошелешені очі викладачів музики та слухачів у залі вона сприймала як захват її талантом. А далі все росло як сніжний ком — всі дивилися одне на одного, не розуміючи, що відбувається, і ніхто не міг повірити, що можливо настільки погано співати на сцені. Дехто не вірив власним вухам і думав, що не розчув, дехто намагався знайти сенс у такому виконанні. Варто було одному зааплодувати, як вже й решта починала плескати у долоні, ледь тримаючись на ногах від запаморочення "талантом". Вона настільки вражала всіх безапеляційною вірою у те, що біле — це чорне, що стала символом нової течії — "маргінальної музики". Флоренс навіть змогла зібрати аншлаг у Карнегі-холі, а на початку 20-го століття цей факт свідчив про популярність артиста.

Ні, самовпевненість не убезпечила її від критиків, але і тут вона не була остаточно впевнена, що вони добре знається на музиці. "Можливо, вони просто заздрять", — думала вона.

В жодному разі і за жодних обставин я б не хотіла жити у світі повному тільки таких Флоренс. Та як не дивно, у новому році я хочу побажати усім мати трохи Флоренс Фостер Дженкінс у собі. Тільки краплинку, тільки крихточку. Дійте, прагніть, працюйте, а коли зробили черговий крок вперед, вмикайте ненадовго режим "Флоренс". Довкола так багато ідеальних речей, які ніколи не будуть створені через перфекціонізм їх творців, через постійні сумніви, хвилювання, зневіру у собі. Не додавайте до цього переліку нездійсненного ще й свою мрію. З новим роком!

P.S. Фільм "Флоренс Фостер Дженкінс", 2016 р. У головних ролях Меріл Стріп, Г'ю Грант та Саймон Гелберг (Говард Воловіц з серіалу "Теорія великого вибуху").

Для зимового вечора прекрасний варіант: легкий, неглибокий, смішний і трохи ліричний. Якщо ж захочете зміцнити віру у власні сили, погугліть ще оригінальні записи Флоренс, яких в Інтернеті безліч. Послухайте, згадайте, що ця людина таки стала зіркою, розслабтеся і відкиньте зайві сумніви.

Читайте все новости по теме "Блог о жизни" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги

Последние новости