Блог | Гастрономія: політика, етика, мораль…
Здавалося б, ну що спільного може мати гастрономія з політикою? А з мораллю і етикою – вже й поготів. Але, на жаль, все воно не так просто, як може здаватися якомусь пересічному західному бюрґерові.
Минулий тиждень в Західній Україні пройшов під гаслом вшанування жертв Голодомору 1932-1933 років.
На жаль, тема Голодомору вже давно перестала бути тільки пам’яттю за невинно убієнними, а перемістилася у політичну площину. Не хотілося б у таке вірити, але спостереження показують, що майже всі події, пов’язані із публічним вшануванням пам’яті жертв штучного голоду, набули останнім часом виразних рис політичних акцій.
Причин такої метаморфози може бути кілька, починаючи від радянського спадку влаштовування масових акцій (демонстрацій, парадів, театралізованих вистав тощо) і закінчуючи таким новітнім явищем як національна мобілізація. Покоробило і пересмикнуло, коли прочитав повідомлення на більшості українських новинних сайтів на кшталт: "У Львові накрили "стіл голоду" зі стравами часів Голодомору", "У Львові запропонують страви часів Голодомору", "Франківці скуштували страви часів Голодомору", "Акція до річниці Голодомору у Львові". Далі більше. Виявляється, у Львові діє якийсь "Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду в 1932-33 рр. в Україні". Активістка цього Комітету, Ольга Сало, заявила, що вони організували таку театралізовану виставу для того, щоб "нагадати про цю трагедію, яку ми називаємо геноцидом". А без театральної вистави і бутафорського меню ми вже ніяк не можемо пом’янути душі померлих? Нам обов’язково треба "відшукати автентичні рецепти страв" часів Голодомору, бо інакше не повіримо і не пом’янемо?
Своїм цинізмом вражає також, нехай мені пробачать душі померлих та їх живі нащадки, голодоморівське меню у виконанні організаторів акції: "Кожен охочий може скуштувати (!) хлібці з каштанів та насіння кропу, жолуді з корою дуба і з льоном, до яких подадуть (!) запарену ромашку та кропив’яний коржик". Що тут ще додати, або в організаторів не все гаразд із головою, або їм бракує совісті.
Таке ж "театралізоване дійство" організували й у Івано-Франківську. На щастя там на місці виявився журналіст Руслан Коцаба, який зауважив, що вшанування пам’яті жертв може мати тільки релігійний характер, хоча вже далі "зрадив" основну ідею подібних заходів: "Ми зобов’язані нагадати жителям сходу та півдня України, чому у них в селах масово російські прізвища і навіть нема пам’ятних хрестів за жертвами голодоморів". Із цієї цитати чітко видно, що не тільки про поминальну молитву йдеться, як про політичну місію – нагадати східним українцям… Що в результаті і треба було довести.
З огляду на все сказане вгорі, виникає закономірне питання: як так сталося, що межі суспільної моралі та етики виявилися аж такими розмитими? Чому свого слова не скажуть моральні авторитети, чому мовчать церкви, чому не пояснять, що товктися на могилах померлих, а тим більше влаштовувати театралізовані вистави – це аморально?
Щоб не заглиблюватися особливо в цю тему і не скочуватися до схоластичного моралізування, зверну увагу на ще кілька моментів. Перш за все хотів би відзначити особливу роль реклами у розмиванні усталених морально-етичних принципів у суспільстві. Це і реклама випотрошених курячих тушок, які летять клином у вирій, це й кільця ковбаси, які розповідають про те, які вони смачні й з якого якісного коров’ячого м’яса вони складаються. Це і нелюдська реклама "Нашої Ряби", де в сюжеті у вигляді колискової розповідається про те, як по-батьківському (на екрані чоловік і жінка) піклуються своїми курочками, щоб вони заснули нагодованими. І наприкінці резюмують: "Сплять мов янголятка". Якби це була реклама яєць, то, можливо, батьки ще могли б якось пояснити її суть своїм дітям, але ж мова йде про рекламу м’яса… Як влучно висловився про цю рекламу один із учасників форуму, зауваживши, що з таким само успіхом можна було б рекламувати концтабір.
Після цього всього, якось зовсім не дивно читати про театралізоване шоу забиття свині на сцені ресторану "Старгород" у Львові, яке відбувалося під танці оголених дівчат та дикі захопливі крики публіки… Робити шоу зі смерті, навіть тварини, - це аморально і справді по-звірячому.
Як не страшно, але й окремі християнські церкви дозволяють собі продукувати і освячувати продукти, від вживання яких мали б категорично самі застерігати. Справжній шок викликала поява цигарок "Православные" та горілки "Православная". Ця горілка навіть удостоїлася особливої промоції в церквах: "Эта водка не разрушает печень, не провоцирует алкоголизм, не вызывает привыкания, а оказывает исключительно благотворное расслабляющее действие на того, кто её употребляет регулярно. Рекомендована ведущими российскими наркологами. Благословлена архимандритом Амвросием". Продавать новую водку уже начали в храмах вместе со святой водой из источников и освященной во время литургии водой. Бутылка церковной "безвредной" водки обойдется благочестивому прихожанину в 400 рублей за стандартную поллитровку".
На завершення і в контексті актуального посту хотів би переказати одну з розмов, яка трапилася у Львівській міській раді. Особливо побожний депутат вирішив проконсультуватися у отця Ореста Фредини, які саме продукти можна їсти під час посту. Отець Фредина виявився дуже мудрою і дотепною людиною, відповівши так: "Шановний пане, те що описує, що можна, а що не можна їсти називається дієтою. А піст, перш за все, означає не їсти один одного".
